Справа № 2-6278/10
Провадження № 6/947/24/25
03.03.2025 місто Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
За участю
представника заявника адвоката Кочман К.П.
представника заінтересованої особи АТ « Ощадбанк» адвоката Приходько В.М.
розглянувши заяву про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2010 року по цивільної справі за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -
До Київського районного суду м. Одеси 04.10.2024 року, шляхом направлення заяви поштовою кореспонденцією, звернувся ОСОБА_2 про здійснення повороту виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2010 року, у звязку із його скасування постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2023 року, із зобов'язанням Акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» ( далі Ощадбанк) повернути суму яка була сплачена заявником у рамках виконавчого провадження , відкритого на підставі зазначеного рішення , у сумі ( згідно заяви про уточнення від 03.02.2025) 106 422,22 грн.
У судовому засіданні представник заявника підтримав заявлені вимоги та наполягав на тому що річний строк на звернення із заявою про перегляд рішення не було порушено, сума яка була плачена визначена відповідно до довідки з місця роботи ТОВ « БРУКЛІН-КИІВ» по відрахування з заробітної плати, у період з березня 2020 року по лютий 2023 року, за постановою Виконавчого провадження №60412209 від 24.10.2019 року.
Представник АТ « Ощадбанк» заперечуючи проти задоволення заяви наполягав на тому, що по перше строк подання заяви після винесення постанови 03.10.2023 року Одеським апеляційним судом сплив 03.10.2024 року а тому заява подана з порушенням строку , Цивільним процесуальним кодексом України не передбачена можливість уточнення заяви про поворот виконання рішення суду, а крім того з наданих заявником доказів не можливо встановити яка саме сума була переведена н рахунок банку а яка залишилась у виконавчої служби.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2009 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку була стягнута заборгованість за договором про іпотечний кредит №1341 від 28.07.2008 року у розмірі 748 172,41 грн., та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного рішення, за згодою банку квартира, що була предметом іпотеки, була реалізована.
У наступному, до Київського районного суду міста Одеси звернувся заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2010 року у справі № 2-6278/10 позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» було задоволено, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, заборгованість: по виплаті іпотечного кредитного договору № 1341 від 28.07.2008 року у розмірі 232 519,67 гри., яка складається: заборгованість по кредиту у розмірі 60 626,44 грн. заборгованість по. відсоткам у розмірі 141 620,39 грн.. пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 23 147,84 грн., штраф у розмірі 7 125,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по оплаті державного мита у розмірі 116,25 грн. та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 60,00 грн., та стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати по оплаті державного мита у розмірі 116,25 грн. та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 60,00 грн.
На виконання вказаного рішення 24.10.2019 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження № 60412209 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на підставі виконавчого листа №2-6278/10 виданого 23.03.2011 року Київським районним судом м. Одеси.
Згідно постанови від 24.10.2019 року у виконавчому провадженні №60412209 з ОСОБА_2 стягується виконавчий збір у розмірі 14443,70 грн.
Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24.11.2021 року. винесеної у рамках виконавчого провадження №60412209, накладено арешт на грошові кошти у банках та небанківських установах , у межах суми звернення у розмірі 256 040,63 грн.
Згідно довідки від 10.12.2024 року , наданої ТОВ « БРУКЛІН-КИЇВ» , Нападовський з 06.09.2019 року є працівником даної установи, та на підставі Постанови Виконавчого провадження від 24.10.2019 року по ВП№60412209 з його заробітної плати з січня 2020 року по березень 2023 року було утримано 106 422,22 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2023 року задоволена апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2010 року, та у задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
За змістом постанови рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2009 року по справі 2-4642/09 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача, з поміж іншого, 707 750 грн. заборгованості за кредитом , а тому повторне стягнення кредиту, всупереч положень статті 61 Конституції України, призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те ж саме зобов'язання, отже в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частиною дев'ятою зазначеної статті встановлено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду ( ч.10 ст. 444 ЦПК України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
При розгляді питання дотримання заявником процесуальних строків звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення суду враховує постанову КЦС ВС від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, у якій вказано, що тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, серед іншого, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початку їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто день, у якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується; положення ст. 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків.
У рішенні ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Гасан і Чауш проти Болгарії» (Hasan and Chaush v. Bulgaria, заява N 30985/96), вказується, що національне законодавство має передбачати правовий засіб захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які зачіпають основні права, це законодавство суперечило б верховенству права - одному з передбачених Конвенцією основних принципів демократичного суспільства, якщо під правом діяти на власний розсуд, наданим органові виконавчої влади, мається на увазі необмежена влада. Тому межі наданих компетентним органам дискреційних повноважень мають бути абсолютно чітко визначені в законодавстві
Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст.7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тією мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи.
Однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований (див. mutatis mutandis пункт 31 рішення ЄСПЛ від 25 листопада 1999 року у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства»).
При цьому, складовою частиною правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
У даному випадку постанова Одеського апеляційного суду, якою було скасоване рішення суду про поворот виконання якого розглядається заява, було винесено 03.10.2023 року, а тому подана 04.10.2024 року заява про поворот виконання подано у строк одного року після винесення відповідного рішення , враховуючи що перебіг вказаного процесуального строк у почав відраховуватись саме з 04.10.2023 року ( відповідно до вимог ст. 123 ЦПК України).
Суд критично ставиться до розрахунків строку представником АТ « Ощадбанк» у вигляді 365 днів , так як строк встановлений ч.10 ст. 444 ЦПК України визначений в один рік, а тому згідно вимог ст. 122 ЦПК України і повинен відраховуватись саме роками а ні днями.
Що стосується питання розміру грошової суми яка була стягнута з заявника як боржника по виконавчому провадженню №60412209 з виконання рішення суду від 05.11.2010 року у справі № 2-6278/10, та яка підлягає стягненню з АТ « Ощадбанк» суд враховує наступне
Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду , викладеному у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10309/21:
«Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).
Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Державний (приватний) виконавець є учасником виконавчого провадження (частина перша статті 14 Закону України "Про виконавче провадження"), діяльність якого полягає у вжитті передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Тобто зарахування коштів на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця має тимчасової характер, після чого зараховані кошти підлягають перерахуванню на рахунок стягувача, який набуває право власності на відповідне майно.
Виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, окрім стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно, виконавча служба не є набувачем коштів, які стягуються під час примусового виконання судового рішення (крім зазначених витрат).
Отже, поворот виконання рішення не може бути допущено за рахунок виконавця (за винятком випадків, коли він є стороною виконавчого провадження), оскільки, по-перше, поворот виконання рішення може бути здійснено за рахунок повернення стягувачем одержаного за скасованим рішенням; по-друге, виконавець не набуває права власності на майно (кошти), яке стягується під час вчинення виконавчих дій.
Неповернення виконавцем стягнутих з боржника коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами у порядку частини шостої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для оскарження відповідних дій / бездіяльності виконавця на підставі статті 74 вказаного Закону, а не допущення повороту виконання рішення».
Враховуючи наданий заявником доказ відрахування на рахунок виконавчої служби у порядку виконання ВП№60412209 частини заробітної плати у розмірі 106 422,22 грн., суд вважає що саме така сума підлягає поверненню під час повороту виконання рішення суду.
Судом було запропоновано заінтересованої стороні надати докази розміру суми яка була перерахована саме стягувачу по виконавчому провадженню № 60412209 , але представник АТ « Ощадбанк» наполягав що у заінтересованої сторони відсутній такий обов'язок і саме на заявника покладено тягар доведеності розміру суми яка була перерахована стягувачу а яка залишена у виконавчої служби на витрати виконавчого провадження.
Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 2.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. 3.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини шостої статті 444 ГПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Тобто норма процесуального права не встановлює обмеження щодо неможливості повернення стягнутих грошових сум у разі відсутності доказів зарахування відповідних сум на рахунок стягувача. Наведена норма вимагає надання доказів, які підтверджують те,
що кошти списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Вказана правова позиція відповідає правовому висновку зазначеному у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10309/21.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про здійснення повороту виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2010 року , шляхом зобов'язання саме АТ « Ощадбанк» як стягувача по виконавчому провадженню 60412209 , всієї суми у розмірі 106 422,22 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.258-261, 268, 353,354,444 ЦПК України, суд, -
Задовольнити заяву ОСОБА_2 про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2010 року, яке було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2023 року, по цивільної справі за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості № 1341 від 28.07.2008 року у розмірі 232 519,67 гри.
У порядку повороту виконання зобов'язати Акціонерне товариство « Державний ощадний банк України» ( код ЄДРПОУ 00032129. Місцезнаходження: м. Київ, вул Госпітальна, 12Г) повернути ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) суму яка була сплачена заявником у рамках виконавчого провадження №60412209, відкритого на підставі зазначеного рішення , у сумі 106 422,22 ( сто шість тисяч чотириста двадцять дві ) грн., 22 коп.
У відповідності до вимог абзацу другого частини першої статті 268 ЦПК України під час проголошення повного тексту ухвали суд може оголосити лише її вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такої ухвали учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Ухвала проголошена 03.03.2025 р.
Суддя В. О. Луняченко