26 лютого 2025 р.Справа № 440/14000/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 (головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко) по справі № 440/14000/24
за позовом Приватного підприємства "Агроекологія"
до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство "Агроекологія" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС, яким анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані ПП "Агроекологія".
Разом з позовною заявою ПП «Агроекологія» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначило, що спірним наказом органом Держпраці анульовано позивачу дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, а також на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим підприємство змушене припинити свою діяльність.
Водночас, задоволення позовних вимог може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі унеможливити його виконання, оскільки законодавство з питань охорони праці не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання.
Крім того, для фактичного поновлення прав позивача, порушених відповідачем внаслідок прийняття рішення, останній буде вимушений нести витрати на отримання відповідних висновків експертизи, як необхідної передумови для отримання нових дозволів.
Вважало, що застосування саме такого виду забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного наказу є співмірним із заявленими вимогами, а сам захід забезпечення є рівноцінним цим вимогам.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію наказу Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС, яким анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані ПП "Агроекологія" (дозвіл №339.19.53 від 12.07.2019 на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024; дозвіл №019.20.53 від 10.01.2020 на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025; дозвіл №020.20.53 від 10.01.2020 на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 440/14000/24.
Північно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено простий механізм поновлення документів дозвільного характеру за рішенням суду. Інших обґрунтувань щодо настання тяжких негативних наслідків у разі не вжиття заходів забезпечення позову позивачем не наведено.
Натомість, висновки суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з огляду на те, що інакше відновлення прав заявника, зокрема права на виконання обумовлених дозволом робіт буде значно ускладненим, а в певному обсязі й неможливим є помилковими.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.10.2024 ПП «Агроекологія» направило органу Держпраці повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), в якому зазначило, що 04.10.2024 приблизно о 16:50 настала смерть працівника ПП «Агроекологія» ОСОБА_1 на проході виробничого приміщення МТФ № 2, сарай "Нова Ялинка".
Наказом Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.10.2024 № 718/ПНС створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, в подальшому призначено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки у зв'язку з настанням смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
У зв'язку із не допущенням ПП «Агроекологія» посадових осіб Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до здійснення заходу державного контролю, відповідачем складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 22.10.2024.
Наказом Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 № 797/ПНС анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які видано Управлінням Держпраці у Полтавській області Приватному підприємству «Агроекологія», а саме:
- дозвіл № 339.19.53 від 12.07.2019 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024 року;
- дозвіл № 019.20.53 від 10.01.2020 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року;
- дозвіл № 020.20.53 від 10.01.2020 року на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року,
у зв'язку із створенням перешкод під час проведення посадовими особами територіального органу, що реалізує державну політику у сфері охорони праці перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устатковання підвищеної небезпеки, на які видано дозволи.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі задоволення позовних вимог та скасування наказу, позивач буде вимушений докладати певних зусиль для відновлення дії дозволу при тому, що така процедура не передбачена законодавством про охорону праці і, в будь-якому випадку, матиме можливість відновити своє право на здійснення обумовлених дозволом робіт, про захист якого поданий позов, лише з моменту відновлення дії цього дозволу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно із частиною 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб забезпечення адміністративного позову є співмірним з обставинам справи, відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Так, колегія суддів враховує, що позаплановий захід державного контролю призначений відповідачем у зв'язку із отриманням повідомлення від ПП "Агроекологія" про нещасний випадок на виробництві, а саме: смертю працівника ОСОБА_1 на проході виробничого приміщення МТФ № 2, сарай "Нова Ялинка".
За фактом смерті ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 115 КК України, номер кримінального провадження № 12024170550001077 від 05.10.2024.
Водночас, постановою від 21.10.2024 кримінальне провадження № 12024170550001077 від 05.10.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (в ході проведення досудового розслідування встановлено, що смерть гр. ОСОБА_1 настала від загального захворювання серцевої недостатності, атеросклеротичної хвороби серця).
ПП «Агроекологія» повідомляло відповідача, що смерть працівника настала від загального захворювання серцевої недостатності, атеросклеротичної хвороби серця та не пов'язана з діяльністю суб'єкта господарювання.
Разом з тим, через анулювання дозволів спірним наказом, прийнятим за наслідками заходу державного контролю підприємство буде змушене зупинити роботу, не матиме змоги провадити господарську діяльність до їх поновлення через смерть працівника, не пов'язаної з виробництвом.
В той же час, у разі задоволення позовних вимог та скасування наказу, ПП «Агроекологія» матиме можливість відновити своє право на здійснення обумовлених дозволом робіт, про захист якого поданий позов, лише з моменту відновлення дії цього дозволу, тоді як для відновлення прав та інтересів з моменту зупинення дії дозволів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував і те, що законодавство з питань охорони праці не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу, тому у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання може значно ускладнитись виконання рішення суду.
Так, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Згідно з частинами 12-14 ст. 21 Закону України "Про охорону праці" підставою для припинення дії дозволу є:
заява роботодавця або уповноваженої ним особи про припинення дії дозволу;
припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;
виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", введеного в дію указом Президента України.
Перелік підстав для припинення дії дозволу, визначений частиною дванадцятою цієї статті, є вичерпним.
Про припинення дії дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстави припинення дії дозволу протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.
Процедуру анулювання Держпрацею та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначено Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі - Порядок № 1107).
Відповідно до п. 17 Порядку № 1107 дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці". Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав. Дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання.
Згідно з п. 18 Порядку № 1107 роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення.
Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.
Аналізуючи вищевказане, суд першої інстанції вірно зазначив, що наслідком прийняття відповідачем наказу про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, є виникнення у ПП «Агроекологія» обов'язку подати оригінал дозволу органу Держпраці для проставлення позначки щодо його анулювання та припинення дії цього дозволу, у зв'язку з чим Заявник втратить право здійснювати певні види робіт підвищеної небезпеки.
При цьому, законодавство з питань охорони праці встановлює процедуру отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, їх переоформлення та анулювання, а також закріплює право особи повторно отримати дозвіл у разі його анулювання і, в той же час, не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання.
У зв'язку з прийняттям наказу дія дозволу в безумовному випадку має припинитись через десять робочих днів з дня отримання повідомлення, проставлення на оригіналі дозволу позначки про його анулювання та внесення відповідної інформації до реєстру дозволів, у зв'язку з чим позивач втратить право здійснювати обумовлені дозволом роботи.
В той же час, у разі задоволення позовних вимог та скасування наказу, ПП «Агроекологія» буде вимушене докладати певних зусиль для відновлення дії дозволу.
Щодо доводів апелянта про наявність процедури відновлення дозволу, встановленої Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі припинення дії документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або суду. Поновлення документа дозвільного характеру здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, зазначене не спростовує висновки суду про не можливість роботи позивача під час вирішення судового спору.
За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність спірного наказу.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про вжиття заходів забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 440/14000/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 03.03.2025 року