03 березня 2025 р.Справа № 520/23885/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Віталія Олеговича про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 по справі № 520/23885/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 треті особи Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України , Департамент фінансів Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність та зобов'язати уповноважених осіб військової частини НОМЕР_1 або військової частини НОМЕР_2 здійснити наступні виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 :
у розмірі мінімальної одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту у 2022 році;
грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, передбачену наказом Міністерства оборони України від 17.06.2018 за № 260;
матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704;
грошову компенсацію за не відбуту щорічну основну відпустку за 2022 рік;
одноразову грошову допомогу за наслідком отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, яка передбачена п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ;
грошову компенсацію за відсутність забезпечення речовим майном, а саме бойовим єдиним комплектом; бойовим спеціальним комплектом; повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України; інвентарним та іншим майном, яке передбачено за посадою ОСОБА_1 у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 за № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту».
- визнати бездіяльність та зобов'язати уповноважених осіб військової частини НОМЕР_1 або військової частини НОМЕР_2 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня по жовтень 2022 року;
- визнати бездіяльність та зобов'язати уповноважених осіб військової частини НОМЕР_1 або військової частини НОМЕР_2 здійснити виплати додаткової винагороди у зв'язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100 000.00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу з квітня по травень 2022 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано бездіяльність та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня по жовтень 2022 року.
Визнано бездіяльність та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити виплати додаткової винагороди у зв'язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100 000.00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу із квітня по травень 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 520/23885/23 скасовано в частині визнання бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000.00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період часу з серпня 2022 року по жовтень 2022 року.
Прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.24 у справі №520/23885/23 залишено без змін.
01.02.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача адвоката Білоуса В.О. про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, які становлять 20 000.00 грн.
Щодо пропущених строків для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати, як надмірного формалізму. Посилається на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними скаргами та іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява має бути залишена без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, невирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Згідно з ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Обов'язок подання до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження) доказів на підтвердження розміру понесених стороною судових витрат або заяви про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п'яти днів після закінчення розгляду справи прямо визначений у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 380/3999/21.
В ухвалі від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію:
«Частина 7 ст. 139, ч. 3, 4 ст. 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Вказівка у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдину можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Тому з уваги на процедуру розгляду скарги, положення ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п'яти днів після ухвалення постанови за скаргою.
Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п'яти днів після ухвалення судового рішення за скаргою - заява про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги - залишається без розгляду».
У постанові від 19.09.2024 у справі № 200/2125/23, застосовуючи наведену вище практику, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені, заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу правомірно була залишена без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.11.2024 у справі № 420/15183/23.
Колегія суддів зазначає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/23885/23 була прийнята в порядку письмового провадження 18.12.2024. Повний текст постанови виготовлений 18.12.2024.
Згідно довідок про доставку електронного документа, копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 доставлено позивачу ОСОБА_1 та представнику позивача адвокату Білоусову В.О. в їх електронні кабінети системи «Електронний суд» - 18.12.2024 о 22:21 (т. 2 а.с. 43-44).
Заява представника позивача адвоката Білоуса В.О., про ухвалення додаткового судового рішення у справі надійшла до Другого апеляційного адміністративного суду, через систему «Електронний Суд» - 01.02.2025.
Тобто, в даному випадку заявником не дотримано вимоги ч. 7 ст. 139 КАС України, а саме протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду не було подано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ні позовна заява, ні відзив на апеляційну скаргу не містить клопотань позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Будь-яких інших заяв або клопотань про відшкодування витрат на правову допомогу, поданих позивачем до суду першої та апеляційної інстанції до розгляду справи по суті матеріали справи не містять.
Щодо заявленого представником позивача, в заяві про ухвалення додаткового рішення, клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі вказаної заяви, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.05.2022 в справі № 480/1576/20, яка враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, п'ятиденний строк з дня ухвалення судового рішення для подання заяви щодо розподілу судових витрат є присічним та не може бути продовжений або поновлений судом.
Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса В.О., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 241, 243, 252, 321, 325, 328 КАС України, суд - .
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Віталія Олеговича про ухвалення додаткового судового рішення - залишити без розгляду .
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Бегунц А.О.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.