Справа № 373/211/21 Головуючий І-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1398/2025 Доповідач: ОСОБА_2
26 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницького Київської області, громадянина України, одруженого, на утриманні якого є малолітня дитина, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановлено іспитовий строк 3 (три) роки. На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 в особі її законного представника ОСОБА_12 59972 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 68 коп. матеріальної шкоди та 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Скасовано арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 10 серпня 2020 року, на мотоцикл марки «Geon X-ROAD 200 LIGHT», д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 .
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, 28 липня 2020 року близько 20 години 20 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись поблизу приміщення №67 по вул. Богдана Хмельницького в м. Переяслав Київської області в напрямку вулиці Фабричної, в порушення п.п.2.3б), 10.1 ПДР України, виконуючи поворот ліворуч до прибудинкової території, не був уважний, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасника дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із мотоциклом марки «Geon X-ROAD 200 LIGHT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався в зустрічному напрямку в межах своєї смуги руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла марки «Geon X-ROAD 200 LIGHT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п.2.3б), 10.1 ПДР України перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
Прокурор в кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_15 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає про те, що суд не врахував того, що обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення, вину не визнав, кримінальне правопорушення вчинене відносно неповнолітньої особи, що потягло тяжкі наслідки для здоров'я, потерпіла отримала 3 групу інвалідності та є особою молодого віку, життя якої лише розпочинається, натомість вона все життя буде відчувати певний біль, страх, переживання, фізичні обмеження. Крім того, обвинувачений не відшкодував завдану шкоду та щиро не розкаявся, вибачення у потерпілих не просив, а тому на думку прокурора, призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є занадто м'яким.
Прокурор вважає, що прийняття рішення про звільнення обвинуваченого на підставі ст.75 КК України є необґрунтованим, невмотивованим і безпідставним, враховуючи при цьому ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник обвинуваченого, не погоджуючись з вироком суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання за ч.2 ст.286 КК України та в частині цивільного позову про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь законного представника потерпілої. Вважає за необхідне визнати винуватим ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Крім того, захисник просить цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої - 59972 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 68 коп. матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.
На підтвердження своїх вимог захисник посилається на те, що призначене обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років не узгоджується з принципом співмірності, з огляду на те, що внаслідок вчинених обвинуваченим неправомірних дій, потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження та у матеріалах провадження відсутні обтяжуючі покарання обставини, що також враховано при застосуванні положень ст.75 КК України, а тому є підстави для призначення основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На думку захисника призначення основного покарання в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік узгоджується з принципом співмірності.
На обґрунтування вимог в частині вирішення цивільного позову, захисник зазначає, що стягнута сума моральної шкоди - 250 000 грн є невиправдано занадто великою. При цьому посилається на судову практику судів першої інстанції в аналогічних кримінальних провадженнях, зокрема у справі № 940/1340/19, де внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сталася смерть потерпілого та судом стягнуто на користь потерпілих по 100 000 грн моральної шкоди. Враховуючи те, що в даному кримінальному провадженні відсутні наслідки настання смерті потерпілого, тому є підстави для стягнення на користь потерпілої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Захисник подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно не визнано недопустимим доказом висновок експертів №23-5342 судової комісійної автотехнічної експертизи. На переконання захисника, призначення обвинуваченому ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не буде узгоджуватися із принципом співмірності. Зазначає, що судом першої інстанції неправомірно визначено при стягненні з нього на користь потерпілої ОСОБА_11 моральної шкоди в розмірі 250000 гривень 00 коп., оскільки зазначена сума є невиправданою та занадто великою.
ОСОБА_7 подав зміни та доповнення до апеляційної скарги захисника, в який просить вирок змінити в частині призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та в частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 в особі її законного представника ОСОБА_12 250000 гривень 00 коп. моральної шкоди. ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк 1 рік. На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 , в особі її законного представника ОСОБА_12 50000 гривень 00 коп. моральної шкоди; скасувати вирок в частині стягнення 59972 грн. 68 коп. матеріальної шкоди та в задоволенні позову в цій частині відмовити.
На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що його цивільно-правова відповідальність, як власника автомобіля «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 була застрахована, обов'язок з виплати потерпілому матеріального відшкодування повинен нести страховик в межах ліміту страхового відшкодування. Крім того, вважає вирок необґрунтованим в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, оскільки виходячи з обставин кримінального провадження та встановлених оскаржуваним вироком суду, внаслідок вчинення кримінального правопорушення не настала смерть потерпілого. Наголошує на тому, що є інвалідом 3 групи, йому важко ходити, тому має потребу пересуватися на автомобілі, для цього потрібно мати право керувати транспортними засобами, що також дасть змогу працювати та отримувати заробітну плату й відшкодовувати моральну шкоду потерпілій.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, обвинуваченого та прокурора, думку представника потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим і в цій частині ніким по справі не оспорюються.
З огляду на доведеність винуватості вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, згідно з приписами ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також ту обставину, що шкода потерпілій не відшкодована.
На підставі вищевикладених обставин, суд призначив ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі ст. 75, 76 КК України суд першої інстанції врахував дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, а також відсутність обставин, що обтяжує покарання. Разом з тим, судом першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України, у повній мірі не враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, вину у скоєному злочині не визнав, жодних відшкодувань з метою компенсації моральної або матеріальної шкоди не здійснював, внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 неповнолітня потерпіла ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, викладені судом першої інстанції обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та його звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, а відтак доводи прокурора в цій частині обґрунтовані.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також тяжкість наслідків вчиненого злочину.
Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, як про це просить обвинувачений, позаяк з огляду на наслідки - завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, - доводи обвинуваченого у цій частині є неспроможними.
Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України, необхідним і достатнім буде покарання у виді позбавлення волі, з реальним його відбуванням, але в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 2 статті 286 КК із застосовуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху призвели до наслідків у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 , і таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 , а також таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого буде покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, оскільки саме таке покарання буде відповідати вимогам кримінального закону і буде необхідним та достатнім для досягнення його мети.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Враховуючи наведене, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_7 підлягає скасуванню на підставі ст. 413 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку, за яким обвинувачений має реально відбувати покарання.
За таких обставин, апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначеного покарання скасуванню з ухваленням нового вироку.
Посилання обвинуваченого на безпідставне не визнання недопустимим доказом висновку судової комісійної автотехнічної експертизи є непереконливим, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, такий доказ отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Представник потерпілого в судовому засіданні заперечував виплати від страхової компанії, не надано даних про сплату матеріальної шкоди і апеляційному суду. Доводи апеляційної скарги захисника про зміну вироку суду, в частині стягнення з нього на користь потерпілої відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно з приписами ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов про її відшкодування.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому суд зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, встановити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Задовольняючи цивільний позов представника потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд врахував глибину і тривалість моральних страждань, обґрунтування позовних вимог в цій частині, тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої, наслідків, що настали, тривалість реабілітаційного періоду внаслідок травм, інші обставини справи в їх сукупності, в тому числі і не надання обвинуваченим ОСОБА_7 будь-якої допомоги та не відшкодування ним будь-якої шкоди. Суд першої інстанції прийшов до висновку визначити розмір моральної шкоди в сумі 250000 гривень.
Апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру стягнутої із обвинуваченого моральної шкоди на користь ОСОБА_11 в особі її законного представника ОСОБА_12 , оскільки, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для такого зменшення, тоді як визначений судом розмір цієї шкоди відповідає моральним та фізичним стражданням потерпілої і засадам виваженості, розумності та справедливості.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.п.3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, в частині відшкодування моральної шкоди, суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь моральних переживань та страждань потерпілої, що факт спричинення цієї шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Виходячи із положень ст.129 КПК України, ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи з урахуванням вимог розумності і справедливості. Тобто, вирішення даного питання законодавцем віднесено до дискреційних повноважень суду (судового розсуду).
З огляду на викладене, доводи захисника обвинуваченого про те, що суд невірно встановив розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь потерпілої, - є суб'єктивними та необґрунтованими, спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 405,409, 420, 615 КПК України колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.
ВирокПереяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та застосування ст.ст. 75, 76 КК України
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання обчислювати з дня фактичного затримання в ході звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4