апеляційне провадження №33/824/529/2025
справа №757/36373/24-п
24 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
встановив:
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №966747 від 03 серпня 2024 року, ОСОБА_1 03 серпня 2024 року об 11:20 годині у м. Київ, вул. Хрещатик, 22, керував транспортним засобом Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами від 20 лютого 2018 року (№ВП 19301847 Дмитрівський відділ ДВС ГТУЮ в Донецькій області). Порушив статтю 15 Закону України "Про дорожній рух".
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 умислу на керування транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права.
Вказує, що до моменту зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 не був обізнаний про існування будь-яких тимчасових обмежень, зокрема, встановлених державним виконавцем. Матеріали справи не містять доказів, про обізнаність ОСОБА_1 про прийняття такої постанови.
Наведені обставини, на думку скаржника, дозволяють зробити висновок про відсутність у ОСОБА_1 умислу, тобто суб'єктивної сторони і, як наслідок, складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із тим, що скаржник не був обізнаний про обмеження керування транспортним засобом до зупинки працівниками поліції, після вказаного факту, ОСОБА_1 звернувся до Авдіївсько-Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, оскільки зазначене обмеження створює перешкоди скаржнику у здійсненні службових обов'язків. Крім цього, постанова про обмеження скаржника у праві керування транспортними засобами не направлялась останньому, заборгованість із сплати аліментів відсутня.
Вказує, що після звернення до державного виконавця щодо незаконності встановлення обмежень у праві керування транспортним засобом, державним виконавцем прийнята відповідна постанова про скасування обмежень. Так, згідно постанови головного державного виконавця Авдіївсько-Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 серпня 2024 року в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 установлено, що заборгованість із сплати аліментів у ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та скасовано обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суд першої інстанції, перевіряючи наявність чи відсутність в діях складу ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, зобов'язаний перевірити такі факти: наявність постанови державного виконавця про обстеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Станом на дату розгляду справи судом першої інстанції 17 жовтня 2024 року, постановою від 30 серпня 2024 року у виконавчому провадженні ВП №19301747 скасовано обмеження у праві керування транспортними засобами.
Мотивуючи наведеним, просить постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, закрити.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що оскаржувана постанова прийнята 17 жовтня 2024 року у судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про судове засідання у справі.
Зазначає, що з 13 березня 2022 року ОСОБА_1 мобілізовано до лав Збройних сил України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 . Внаслідок перебування у місці несення служби ОСОБА_1 об'єктивно не мав можливості постійно перевіряти поштову адресу за місцем проживання. Вказує, що копію постанови отримав лише 15 листопада 2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи №757/36373/24-п в приміщенні Печерського районного суду міста Києва.
Мотивуючи наведеним, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисниця - Симбірська Є.В. не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
24 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання.
Відповідно до положень статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеофайл, доданий до протоколу, доводи апеляційної скарги, суд робить висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи питання за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи убачається, що матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли до Печерського районного суду міста Києва 14 серпня 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2024 року визначеного головуючого суддю.
Судову повістку на ім'я ОСОБА_1 про виклик у судове засідання у справі, призначене на 09:00 годину 17 жовтня 2024 року направлено ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно даних трекінгу поштового відправлення ТОВ "Укрпошта" убачається, що поштове відправлення №0600290597240 не було вручене (а.с. 9).
17 жовтня 2024 року Печерським районним судом міста Києва прийнято оскаржувану постанову.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей щодо направлення ОСОБА_1 копії постанови Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року.
15 листопада 2024 року ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи. Із змісту заяви убачається, що копію постанови Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримав 15 листопада 2024 року (а.с. 12).
Згідно даних відтиску вхідної кореспонденції Печерського районного суду міста Києва убачається, що апеляційну скаргу подано 19 листопада 2024 року.
Ураховуючи встановлені обставини у справі, відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 17 жовтня 2024 року, а також те, що апеляційну скаргу подано протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з метою забезпечення права на апеляційне оскарження, апеляційний суд уважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва.
Вирішуючи питання за апеляційною скаргою по суті, суд зазначає про таке.
Статтею 1 КУпАП визначено:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП визначено:
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП визначено:
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 11 КУпАП визначено:
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 23 КУпАП визначено:
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти"; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів" (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно до частини 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Аналіз диспозиції частини 3 статті 126 КУпАП вказує на те, що це так званий формальний склад правопорушення, тобто для його наявності не є обов'язковою ознакою настання шкідливих наслідків. А крім того, цей склад правопорушення характеризується умисною формою вини. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і свідомо порушує це обмеження.
Таким чином для вирішення питання про наявність складу вказаного правопорушення слід встановити факт того, чи була особа, що притягується до відповідальності, повідомлена про те, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Приймаючи оскаржувану постанову, Печерський районний суд міста Києва вказав, що ОСОБА_1 станом на день складання протоколу про адміністративне правопорушення був особою, щодо якої існувало не скасоване обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 251 КУпАП:
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з цим, статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ААД №966747 від 03 серпня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 03 серпня 2024 року у м. Київ, вул. Хрещатик, 22, керував транспортним засобом Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Дмитрівського відділу ДВС ГТУЮ в Донецькій області №ВП 19301847 від 20 лютого 2018 року. Порушив статтю 15 Закону України "Про дорожній рух" (а.с. 1).
Згідно даних постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 лютого 2018 року убачається, що державним виконавцем Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькою Л.Г. прийнято рішення про обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення ним заборгованості із сплати аліментів у повному обсязі (а.с. 2-3).
Згідно даних постанови державного виконавця Авдіївсько-Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Редьки Л.Г. від 30 серпня 2024 року ВП НОМЕР_4 скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яке було встановлено постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с. 27).
Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому листі.
Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Установлено, що матеріали справи не містять відомостей, щодо направлення постанови державного виконавця боржнику, отже відсутні докази того, що ОСОБА_1 обізнаний щодо вжиття до нього обмеження у праві керування транспортними засобами.
Установлені обставини вказують на відсутність підстав уважати, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 останньому було відомо про наявність відносно нього таких обмежень, та те, що він усвідомлював протиправний характер своїх дій, що вказує на відсутність вини у формі умислу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 126 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Поліщук