апеляційне провадження №33/824/1361/2025
справа №757/47784/24-п
26 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-
встановив:
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №827542 від 09 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року о 10 годині 45 хвилин у м. Києва по вулиці Саперне поле, 5, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, згідно постанови ДВС від 30 серпня 2023 року №61279862, перший правобережний відділ ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови.
Вказує, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року у справі №175/3603/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки.
ОСОБА_1 періодично був працевлаштований в різних підприємствах, але подекуди не мав офіційної роботи, тому перебував на обліку у Дніпропетровському обласному центрі зайнятості.
Зазначає, що працює водієм таксі та намагається в міру доходів сплачувати аліменти дитині. Фактично робота водія є єдиним джерелом існування та можливості сплачувати аліменти.
Не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що ОСОБА_1 мав усвідомлювати наслідки непогашеної заборгованості. Зазначає, що дійсно знав про необхідність сплачувати аліментів і в міру доходів це робив, але ОСОБА_1 не був обізнаний із існуванням постанови державного виконавця про обмеження у праві керувати транспортними засобами, на існування якої посилається суд першої інстанції, не вказавши ані номеру постанови, ані дати її прийняття.
Зазначає, що перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, суд першої інстанції зобов'язаний перевірити наявність постанови виконавця про обмеження особи у праві керування транспортним засобом, факт обізнаності особи про наявність цієї постанови, наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження умислу у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права. Крім цього, матеріали справи не містять доказів обізнаності ОСОБА_1 із постановою державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом.
Мотивуючи наведеним, просить суд постанову Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що на момент подачі апеляційної скарги текст оскаржуваної постанови не надійшов скаржнику ані засобами поштового зв'язку, ані в додатку "Дія".
Зазначає, що текст оскаржуваної постанови оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 грудня 2024 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив.
Відповідно до положень статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд робить висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи питання за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи убачається, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до даних супровідного листа від 24 грудня 2024 року копія оскаржуваної постанови надіслана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Згідно даних, що містяться на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, текст оскаржуваної постанови оприлюднено на сайті 27 грудня 2024 року.
Згідно даних штампу вхідної кореспонденції Печерського районного суду міста Києва апеляційну скаргу подано 06 січня 2025 року.
Ураховуючи відсутність відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, а також те, що апеляційну скаргу подано протягом 10 днів з дня оприлюднення тексту постанови Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року, апеляційний суд уважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання за апеляційною скаргою по суті, суд зазначає про таке.
Статтею 1 КУпАП визначено:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП визначено:
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП визначено:
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 11 КУпАП визначено:
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 23 КУпАП визначено:
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти"; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів" (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно до частини 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Аналіз диспозиції частини 3 статті 126 КУпАП вказує на те, що це так званий формальний склад правопорушення, тобто для його наявності не є обов'язковою ознакою настання шкідливих наслідків. Крім того, цей склад правопорушення характеризується умисною формою вини. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і свідомо порушує це обмеження.
Таким чином для вирішення питання про наявність складу вказаного правопорушення слід встановити факт того, чи була особа, що притягується до відповідальності, повідомлена про те, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Приймаючи оскаржувану постанову, Печерський районний суд міста Києва вказав, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість із сплати аліментів, розмір якої на момент встановлення обмеження у 2023 році перевищував суму відповідних платежів за 4 місяці, отже, знаючи про цю обставину, ОСОБА_1 мав усвідомлювати наслідки наявності такої непогашеної заборгованості.
Суд зазначив, що про погашення заборгованості ОСОБА_1 в поясненнях не зазначав. Документальних підтверджень того, що зазначена постанова державного виконавця скасована у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 суду також не надав.
Відповідно до статті 251 КУпАП:
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з цим, статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому листі.
Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Відповідно до даних протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ААД №827542 від 09 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року о 10 годині 45 хвилин у м. Києва по вулиці Саперне поле, 5, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, згідно постанови ДВС від 30 серпня 2023 року №61279862, перший правобережний відділ ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра (а.с. 1).
Згідно даних постанови №61279862 від 30 серпня 2023 року державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) Данченка О.М. убачається, що ОСОБА_1 установлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості із сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчим листом №175/3603/19, виданого 10 лютого 2020 року.
Із змісту постанови державного виконавця убачається, що з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання у ОСОБА_1 утворилась заборгованість із сплати аліментів 207 890,67 гривень, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 30 серпня 2023 року за період з 11 вересня 2019 року по 30 серпня 2023 року, перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
Разом з цим, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей про те, що боржник у відповідності до положень статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" був повідомлений про прийняття державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
Установлені обставини вказують на відсутність підстав вважати, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 , останньому було відомо про наявність відносно нього таких обмежень, та те, що він усвідомлював протиправний характер своїх дій, що вказує на відсутність вини у формі умислу.
Інші будь які належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
Крім цього, апеляційний суд уважає занеобхідне звернути увагу на таке.
За змістом статей 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі. До складання протоколу та до його змісту висуваються спеціальні вимоги. Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити у собі, зокрема, дані про час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Диспозиція статті 126 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки водіїв транспортних засобі.
Однак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зазначених вимог закону у повній мірі виконано не було.
На переконання апеляційного суду спосіб викладення фабули адміністративного правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП та диспозиції частини 3 статті 126 КУпАП, яка як вказувалось вище є бланкетною, тому для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатись до положень іншого нормативного акта.
Із змісту складеного протоколу убачається, що такий не містить конкретної норми закону, яку порушив ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року.
За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки, порушене особою, відповідальність не настає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 126 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Поліщук