27 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 761/14836/24
Провадження: № 22-ц/824/2914/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Макаренко І. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену відповідачем 04.02.2022 у статті «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові».
Ухвалою Шевченкіського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та поновити провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновки суду не відповідають матеріалам справи та фактичним обставинам, зокрема ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2023 року у справі №761/27828/23 спростовує твердження суду першої інстанції про те, що позивачу у цій ухвалі було роз'яснено вимоги ст. 256 ЦПК України.
Крім того, вказує на те, що предметом позову у справі №761/27828/23 було визнання дій протиправними та спростування поширеної лживої інформації, яка була опублікована 4 лютого 2022 року шляхом відповідної публікації в мережі інтернет на тих же ресурсах відповідача, де було поширено першоджерело недостовірної інформації, а предметом позову у справі №761/14836/24 є спростування поширеної недостовірної інформації, яка була опублікована 4 лютого 2022 року шляхом відповідної публікації в мережі інтернет: на сайті відповідача https://ssu.gov.ua у розділі новин; на сайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі новин; на сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_5; на сторінці відповідача в соціальній мережі Twitter https:// ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на сторінці відповідача в соціальній мережі Instagram ІНФОРМАЦІЯ_6/; на сторінці відповідача відеохостингу YouTube ІНФОРМАЦІЯ_7; на каналі відповідача в кросплатформовій системі миттєвого обміну повідомленнями Telegram ІНФОРМАЦІЯ_8/. Більш того, вважає, що підстави позовів у справах №761/14836/24 та №761/27828/23 є різними.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник СБ України Сучкова А. М. доводи апеляційної скарги вважала необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції проаналізовано надані сторонами аргументи і прийнято законне і обґрунтоване судове рішення. Також зазначила, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/27828/23 закрито провадження у зв'язку із відмовою позивача від позову (пункт 4 частини 1 статті 255 ЦПК України). Дана справа стосувалась вимог ОСОБА_1 до СБУ щодо спростування недостовірної, на його думку, інформації про те, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 04.02.2022 року, шляхом відповідної публікації в мережі інтернет, зокрема, на сайті СБУ, сторінках в соціальних мережах Facebook, Twitter, Instagram, відеохостингу Youtube, каналі СБУ в Telegram». Вказує, що за своїм змістом позовна заява та позовні вимоги у справі № 761/27828/23 є аналогічними до тих, що заявлені у даній цивільній справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Водночас, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
У пунктах 6,7 ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ч.1 ст.11 ЦПК України).
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу;сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Підстави закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.2 ст.256 ЦПК України).
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як убачається з матеріалів справи, у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СБ України, в якому просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати СБ України спростувати поширену лживу інформацію «СБУ викрила «серійного» псевдо мінера у Харкові», яка була опублікована 04 лютого 2022 року шляхом відповідної публікації в мережі інтернет на тих же ресурсах відповідача, де було поширено першоджерело недостовірної інформації (а. с. 58-64).
Крім того, в подальшому, дана позовна заява була уточнена наступним чином: визнати протиправним поширення відповідачем недостовірної інформації, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові» яка була опублікована 4 лютого 2022 року на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_10
Зобов'язати СБ України спростувати поширену лживу інформацію, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 4 лютого 2022 року шляхом відповідної публікації в мережі інтернет: на сайті відповідача https://ssu.gov.ua у розділі новин; на сайті відповідача https://sbu.gov.ua у розділі новин; на сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_5; на сторінці відповідача в соціальній мережі Twitter https:// ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на сторінці відповідача в соціальній мережі Instagram ІНФОРМАЦІЯ_6/; на сторінці відповідача відеохостингу YouTube ІНФОРМАЦІЯ_9; на каналі відповідача в кросплатформовій системі миттєвого обміну повідомленнями Telegram ІНФОРМАЦІЯ_8/ (а. с. 65 - 72).
При цьому, дослідивши зміст позовних вимог даної позовної заяви, убачається, що позивач просить суд: зобов'язати СБ України спростувати поширену недостовірну інформацію, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 04 лютого 2022 року шляхом відповідної публікації в мережі інтернет: на сайті відповідача https://ssu.gov.ua у розділі новин; на сайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі новин; на сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook https:// ІНФОРМАЦІЯ_4 ; на сторінці відповідача в соціальній мережі Twitter https:// ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на сторінці відповідача в соціальній мережі Instagram ІНФОРМАЦІЯ_6/; на сторінці відповідача відеохостингу YouTube ІНФОРМАЦІЯ_7; на каналі відповідача в кросплатформовій системі миттєвого обміну повідомленнями Telegram ІНФОРМАЦІЯ_8/ (а. с. 1-4).
Аналіз змісту позовних вимог ОСОБА_1 , підстав позову та складу сторін, які були предметом розгляду у справі №761/27828/23, свідчить про те, що вони є тотожними змісту позовних вимог ОСОБА_1 , підстав позову та складу сторін у даній справі №754/2296/23.
Отже, установивши, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023року про закриття провадження у справі №761/27828/23, яка постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав набрала законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Доводи скаржника про те, що йому не роз'яснено вимоги статті 256 ЦПК України спростовуються такою ж ухвалою від 25.10.2023рокуу справі №761/27828/23, в якій ці положення зазначені та оголошені судом під час судового засідання. Відтак, позивач був обізнаний з вимогами процесуального законодавства щодо неможливості повторного звернення до суду у разі закриття провадження у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою№ 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Інші обставини, на які посилається позивачка у скарзі також не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі і не свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова