вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 369/3565/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4832/2025Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 лютого 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Кравченко А.С.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід судді Шебуєвій Вікторії Андріївні по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про стягнення інфляційного збільшення, нарахованого на суму заборгованості, 8% річних, та пені за договором позики,
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.10.2024 позов задоволено частково (т. 2 а.с. 212-223).
Не погоджуючись з рішенням суду, 21.11.2024 ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку, направивши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку.
26.11.2024 апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 26.11.2024 справу передано для розгляду судді-доповідачу Оніщуку М.І., судді, які входять до складу колегії: Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.
27.11.2024 матеріали справи витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
05.12.2024 матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 30-32).
21.02.2025 до Київського апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді Київського апеляційного суду Шебуєвої Вікторії Андріївни.
Так, в обґрунтування заяви посилається на наявність в неї сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, яка входить до складу колегії, оскільки суддя Шебуєва В.А. брала участь в розгляді апеляційних скарг, стороною у яких є ОСОБА_3 та ухвалювала відповідні рішення, будучи суддею-доповідачем, так і входячи до складу колегії, відтак існують обставини, які дають підстави стверджувати про необ'єктивне ставлення судді Шебуєвої В.А. до розгляду справ, в яких стороною у справі є ОСОБА_3.
26.02.2025 до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду Шебуєвої Вікторії Андріївни, яка обґрунтовується тотожними доводами, які викладені у заяві ОСОБА_3. від 21.02.2025 про відвід судді Шебуєвій В.А.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяв, колегія суддів приходить до висновку про можливість задоволення заяви про відвід судді Шебуєвій В.А., з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Київського апеляційного суду перебували апеляційні скарги ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйової Тетяни Антонівни у цивільній справі № 369/12714/19.
Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2022, постановленою колегією у складі суддів: Шебуєвої В.А., Андрієнко А.М., Мельник Я.С., апеляційну скаргу було задоволено та скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.08.2022.
Також, у провадженні Київського апеляційного суду перебувала апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2022, яка розглядалася колегією суддів, до складу якої входила суддя Шебуєва В.А.
Отже, указані вище справи, як вбачається із матеріалів справи є взаємопов'язаними, а також стосуються прав та інтересів одних і тих же осіб.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Згідно п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, безсторонність має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain) Європейський суд з прав людини зазначив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві .
Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього Суду у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення неупередженості суду у розумінні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Отже, презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують переконливі факти, які можна встановити та які можуть викликати сумніви щодо безсторонності судді.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення у справі «Газета «Україна-центр» проти України від 15.10.2010).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Таким чином, у зв'язку з тим, що суддя Шебуєва В.А. входила до складу колегій суддів, які розглядали апеляційні скарги учасників даної справи, а також інших осіб, які є взаємопов'язаними з учасниками даної справи, а також з предметом та підставами спору та за результатами розгляду ухвалювала відповідні рішення, у яких надавала оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів доходить висновку про наявність процесуальних підстав для задоволення заяви про відвід судді Шебуєвій В.А., з метою унеможливлення виникнення сумнівів у учасників справи в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи, що є неприпустимим з точки зору закону.
З огляду на означене вище, вважаємо за необхідне задовольнити заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід судді Шебуєвій Вікторії Андріївні у даній справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 36, 39-41 ЦПК України
Заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід судді Шебуєвій Вікторії Андріївні - задовольнити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 03 березня 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова