справа №758/2190/23 Головуючий у І інстанції - Якимець О.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/4664/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поворот виконання рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
установив:
У листопаді 2024 року ДП «Адміністрація морських портів України» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із заявою про поворот виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників ДП «АМПУ», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заяви зазначило, що постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №758/2190/23 скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, за якими, зокрема, стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13000 грн., а також судовий збір у розмірі 2147,20 грн., який просять повернути з Державного бюджету України. При цьому, ухвалюючи постанову, Верховний Суд не вирішив питання про поворот виконання скасованих ним судових рішень попередніх інстанцій у справі №758/2190/23.
Просило суд, допустити поворот виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників ДП «АМПУ», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.
Повернути з Державного бюджету України на свою користь 2147,20 грн. судового збору, одержаного за скасованими судовими рішеннями у справі №758/2190/23.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року зазначену вище заяву задоволено.
У порядку повороту виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Адміністрація морських портів України» 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Повернуто з Державного бюджету України на користь ДП «Адміністрація морських портів України» 2147,20 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції від 13 червня 2024 року №1699.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що до заяви про поворот виконання рішення не додано документу та інших доказів, які б підтверджували те, що установою банку списано на його користь суму у розмірі 13000 грн., яка мала бути стягнута за раніше прийнятими рішеннями.
Вказує, що згідно з долученими ДП «Адміністрація морських портів України» до заяви про поворот виконання судового рішення платіжними інструкціями загальна сума нарахованого йому доходу від ДП «МПУ» становить: 647467,36 грн. (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).
В свою чергу, постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у цивільній справі №758/2190/23 стягнуто з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2022 року по 25 жовтня 2023 року у розмірі 648289,50 грн. (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).
Таким чином, надані ДП «Адміністрація морських портів України» платіжні інструкції підтверджують лише те, що постанова Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у цивільній справі №758/2190/23 зі сторони ДП «АМПУ» не виконана в повному обсязі, оскільки різниця недоплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на його користь становить: 822,14 грн. (без урахування податків та інших платежів).
При цьому, ДП «Адміністрація морських портів України» підтвердження, щодо сплати ДП «АМПУ» та/або списання установою банку на його користь 13000 грн. (витрат на правову допомогу), яка складається з 8000 грн. витрат в суді першої інстанції та 5000 грн. витрат в суді апеляційної інстанції, не надала, оскільки вказана сума коштів на його користь не сплачувалась.
Отже, на його думку, суд першої інстанції безпідставно визнав встановленою обставину, щодо зарахування установою банку на його користь, за раніше ухваленим рішенням, коштів в сумі 13000 грн.
Просив суд, скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року в частині стягнення з нього на користь ДП «Адміністрація морських портів України» 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
На вказану апеляційну скаргу ДП «АМПУ» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що з суми, яка підлягала сплаті за судовими рішеннями у справі №758/2190/23, ДП «АМПУ» утримано частину заборгованості скаржника по сплаті аліментів за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
Таким чином, на виконанні у підприємства перебуває постанова Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 січня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 та вирішено утримувати із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства після відрахування податків у розмірі 50% щомісячно до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, з коштів, які підлягали сплаті ДП «АМПУ» за рішеннями судів у справі №758/2190/23, також утримались частково кошти у розмірі 16971,21 грн. (разом із щомісячним відрахуванням із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 26093,67 грн., а загалом 43064, 88 грн.) на погашення існуючої у скаржника заборгованості по аліментам.
Вказує, що простий арифметичний підрахунок дає підстави стверджувати, що підприємством, з урахуванням існуючих обставин (необхідність виконання вимог постанови державного виконавця), виконало рішення судів, а саме нарахувало визначені рішеннями судів суми, утримало з неї визначені податковим законодавством та Законом України «Про виконавче провадження» платежі, та виконало свої зобов'язанні в сумі, навіть більшій, ніж визначено рішеннями судів, а саме: загалом у розмірі 598101,97 грн., з урахування податків та інших обов'язкових платежів, а саме: 464500,88 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.) + 107658,35 грн. (податок на доходи фізичних осіб) + 8971,53 грн. (військовий збір) + 16971,21 грн. (утримання заборгованості по аліментам).
Отже, на його думку, судом першої інстанції з'ясовано усі обставини справи, досліджено надані докази та ухвалено справедливе рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
На вказаний відзив ОСОБА_1 надав відповідь, в обґрунтування якої зазначив, що очевидним є факт, що зі сторони ДП «АМПУ» не виконано рішення судів у справі №758/2190/23 в частині виплати на його користь 13000 грн., який нажаль не визнається ДП «АМПУ», у зв'язку з чим останній у відзиві фантазує та вказує, що ці кошти були виплачені у складі суми коштів, які перераховані Подільському ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).
Однак, всі докази та обставини свідчать лише про одне - ДП «АМПУ» не виконало рішення судів в частині сплати на його користь коштів в сумі 13000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Просив суд, задовольнити його апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року у справі №758/2190/23 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано наказ ДП «АМПУ» від 29.12.2022 №490-к про звільнення ОСОБА_1 із посади заступника директора департаменту з майнової та договірної роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ»; поновлено ОСОБА_1 на посаді з 30.12.2022; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2022 по 25.10.2023 у розмірі 645274,20 грн.; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 грн.; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Відповідне рішення допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
На виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року у справі №758/2190/23 в частині, допущеній до негайного виконання, 27.10.2023 ДП «АМПУ» сплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 66336,60 грн. з урахування податків та інших обов'язкових платежів (53400,98 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць) + 11940,58 грн. (податок на доходи фізичних осіб) + 995, 04 грн. (військовий збір).
Факт оплати на користь ОСОБА_1 суми 66336,60 грн. підтверджується платіжними дорученнями: від 27.10.2023 №3387 на суму 53400,98 грн., від 27.10.2023 №3384 на суму 11940,58 грн., від 27.10.2023 №3385 на суму 995,04 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» задоволено частково.
Змінено рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року в частині дати поновлення позивача на посаді та в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу: поновлено ОСОБА_1 на посаді з 29.12.2022; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2022 по 25.10.2023 у розмірі 648289,50 грн. (без урахування податків та інших обов'язкових платежів); стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання постанови Київського апеляційного суду 13 червня 2024 року ДП «АМПУ» сплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн, загалом у розмірі 598101,97 грн., з урахування податків та інших обов'язкових платежів, а саме: 464500,88 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на професійну правничу допомогу) + 107658,35 грн. (податок на доходи фізичних осіб) + 8971,53 грн. (військовий збір) + 16971,21 грн. (заборгованість по утриманню аліментів).
Факт оплати на користь ОСОБА_1 суми 598101,97 грн. підтверджується платіжними дорученнями: від 13.06.2024 №1702 на суму 464500,88 грн., від 13.06.2024 №1697 на суму 107658,35 грн., від 13.06.2024 №1700 на суму 8971,53 грн.
Також, 13 червня 2024 року на виконання судового рішення у справі №758/2190/23 відповідачем сплачено на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.06.2024 №1699.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №758/2190/23 касаційні скарги ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» задоволено частково: рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «АМПУ», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників ДП «АМПУ», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено; стягнуто за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій на користь ДП» АМПУ» у розмірі 30099,79 грн.
Задовольняючи заяву ДП» АМПУ», суд першої інстанції виходив з того, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23 виконані ДП «АМПУ» у повному обсязі.
Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, судом касаційної інстанції не було вирішено питання, щодо повернення відповідачу стягнутих на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13000 грн. та судового збору у розмірі 2147,20 грн, стягнутого рішенням суду першої інстанції, таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ДП «АМПУ» про поворот виконання рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частиною 9 ст. 444 ЦПК України передбачено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин 1 - 3 цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч. 1 ст. 446 ЦПК України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що під поворотом виконання слід розуміти повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим (зміненим) рішенням, вирішення якого можливе судом, який розглядав справу як суд першої інстанції лише у разі вжиття апеляційним чи касаційним судом чітких, визначених процесуальних дій та прийняття відповідних рішень.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23 виконані ДП «АМПУ» у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №758/2190/23 касаційні скарги ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» задоволено частково: рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «АМПУ», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників ДП «АМПУ», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено; стягнуто за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій на користь ДП» АМПУ» у розмірі 30099,79 грн.
Питання про поворот виконання рішення суду не вирішувалось судом касаційної інстанції.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 в добровільному порядку повернув на користь ДП «АМПУ» грошові кошти у розмірі 13000 грн. (витрати на професійну правничу допомогу), які були отримані ним в межах виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у справі №758/2190/23
З урахуванням вище викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ДП «АМПУ» про поворот виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції задовольняючи заяву не звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надходження коштів у розмірі 13000 грн. на рахунок Кравцова А.В., колегія суддів відхиляє з огляду на те, що заперечуючи проти задоволення заяви про поворот виконання рішення та звертаюсь до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надав жодних доказів на спростування вимог заявника.
Доводи апеляційної скарги, що ДП «АМПУ» не надало підтвердження, щодо сплати та/або списання установою банку на його користь 13000 грн. (витрат на правову допомогу), яка складається з 8000 грн. витрат в суді першої інстанції та 5000 грн. витрат в суді апеляційної інстанції, оскільки вказана сума коштів на його, ОСОБА_1 , користь не сплачувалась, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні усі підтверджуючі документи (платіжні інструкції), які підтверджують факт виконання у повному обсязі ДП «АМПУ» рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №758/2190/23.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви ДП «АМПУ» про поворот виконання рішення у справі №758/2190/23.
Доводи апеляційної скарги, за своїм змістом, зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 03 березня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба