12 лютого 2025 року м. Київ
Справа №939/3071/23
Провадження №22-з/824/274/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки, пені за невиконання грошового зобов'язання, компенсації за порушення грошового зобов'язання,
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року залишено без змін.
24 січня 2025 року відповідач ОСОБА_3 , через представника адвоката Науменко О.Г. звернулась до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить про стягнення з позивача на свою користь витрат пов'язаних з надання правової допомоги на стадії апеляційного перегляду справи в розмірі 15000,00 грн. В заяві вказується, що у відзиві на апеляційну скаргу стороною відповідача було наведено попередній розрахунок таких витрат та в порядку визначеному п.8 ст. 141 ЦПК України здійснено заяву про надання відповідних доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення апеляційним судом. Сума фактично понесених витрат становить 15000,00 грн, що підтверджується договором та актом виконаних робіт.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Науменка О.Г. надійшла заява, в якій він просив розглядати заяву про ухвалення додаткового рішення без його участі та участі ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_2 причини неявки не повідомив.
За таких обставин, керуючись положеннями ч. 4 ст.270 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 , від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та інш.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суду слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Науменком О.Г. був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому був наведений попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, які планує понести ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме за вивчення апеляційної скарги, аналіз матеріалів справи, формування правової позиції в апеляційному суді - 10000 грн, процесуальна участь в судових засіданнях - 5000 грн. Також було вказано, що докази понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу будуть подані в порядку передбаченому положеннями ч.8 ст. 141 ЦПК України /т.2 а.с.142-147/.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року залишено без змін.
24 січня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Науменком О.Г. через систему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн /т.2 а.с.163-165/.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником до заяви долучено наступні документи:
ордер на надання правничої (правової) допомоги /т.2 а.с.166/;
копія договору про надання правничої допомоги № 08-11/2021 від 08 листопада 2021 року /т.2 а.с.170-171/;
копія додаткової угоди №1 від 08 листопада 2021 року до договору про надання правничої допомоги №08-11/2021 від 08 листопада 2021 року, в якій сторони узгодили вартість нормо-години роботи адвоката в розмірі від 800 грн до 1500 грн в залежності від виду наданих послуг /т.2 а.с.167/;
копія акту наданих послуг №1 від 24 січня 2025 року, згідно з яким надані послуги: формування правової позиції ОСОБА_1 відповідно до результатів аналізу матеріалів апеляційного провадження - 1 година вартістю 2000 грн; підготовка вмотивованого відзиву на апеляційну скаргу - 2 години вартістю 8000 грн; участь в судовому засіданні 5000 грн /т.2 а.с.172/;
копія квитанції до прибуткового касового ордера №5 від 24 січня 2025 року, згідно з якою адвокатом Науменком О.Г. прийнято від ОСОБА_1 15000 грн в якості оплати за послуги згідно з актом від 4 січня 2025 року /т.2 а.с.169/;
докази направлення заяви з додатками позивачу у справі /т.2 а.с.173/.
Заява про ухвалення додаткового рішення подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Науменком О.Г. у межах строку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України та здійснена в порядку визначеному цією нормою процесуального закону.
Від позивача ОСОБА_2 заперечення щодо розміру заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходили.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, виходить з такого.
Представником відповідача в суді апеляційної інстанції були надані докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, зокрема, розрахунки та акт наданих послуг в суді апеляційної інстанції, в яких зазначені опис робіт та наданих послуг, їх вартість та кількість витраченого часу.
Однак, здійснивши оцінку обґрунтувань заяви представника ОСОБА_1 - Науменка О.Г. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї доказів понесення вказаних витрат, апеляційний суд вважає, що заявлені відповідачем до стягнення суми є завищеннями, оскільки такі послуги як формування правової позиції є складовою частиною послуги - підготовка відзиву на апеляційну скаргу, до того ж із змісту відзиву вбачається, що правова позиція відповідача не змінились зі стадії розгляду справи судом першої інстанції. В суді апеляційної інстанції розгляд справи здійснений в одному судовому засіданні - 22 січня 2025 року.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право відповідач, враховуючи всі аспекти та складність справи, вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції до 5000,00 грн.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: Т.О. Невідома
Н.В. Поліщук