Єдиний унікальний номер № 758/9273/24
Апеляційне провадження №33/824/299/2025
06 лютого 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 липня 2024 року в ході проведення спеціальною експертною комісією СБ України спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, в Державній службі експортного контролю України (витяг з акту від 19.07.2024 № 26/1/2-5321 нт додається) виявлено, що внаслідок бездіяльності головного спеціаліста режимно-секретного сектору Держекспортконтролю ОСОБА_1 (призначена на посаду наказом Голови служби від 06.07.2015 № 192-к, розпорядженням ЦУ СБ України від 06.09.2022 № 73д надано допуск за формою 2, доступ до інформації із ступенем секретності «цілком таємно», «таємно» надано наказом Голови служби від 20.09.2022 № 325-к) посадові обов'язки, якої (11.12.2023 затверджена Головою служби) відповідають функціональним завданням начальника РСО відповідно до положень пунктів 42-44 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 №939, виникли порушення вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 49, 50, 56, 77, 79, 98, 114, 120, 208, 211, 216, 217, 228, 240, 252, 253, 255, 353, 336, 415, 746-1 Порядку-939 та пункту 4.1 Державних будівельних норм, затверджених наказом Державного комітету України будівництва та архітектури від 09.07.2004 № 146 (далі-ДБН В.2.2-2004). Посада завідувача режимно-секретного сектору Держекспортконтролю вакантна з 14.03.2023. Відповідно до вимог статті 28 Закону та пункту 116 Порядку-939, ОСОБА_1 зобов'язана виконувати вимоги режиму секретності та додержуватися вимог законодавства про державну таємницю. Проте ОСОБА_1 не виконала покладені на неї статтею 28 Закону та пунктом 116 Порядку-939 обов'язки, внаслідок чого у Держекспортконтролі стали можливі такі порушення законодавства про державну таємницю, виявлені комісією СБ України: в Держекспортконтролі не розроблено посадову інструкцію Голови служби як державного експерта з питань таємниць (порушення пункту 120 Порядку-939);до переліку режимних приміщень (зон, територій) служби (17.08.2024 затверджено Головою Держекспортконтролю), не включено режимне приміщення №412 (порушення пункту 211 Порядку-939);режимне приміщення Держекспортконтролю №412 (РСО) не обладнано охоронною сигналізацією (порушення пункту 208 Порядку-939 та пункту 4.1 ДБН В.2.2-2004); не проведено обстеження придатності режимного приміщення №412 (РСО) для проведення секретних робіт (відсутній акт обстеження режимного приміщення, а попередній акт обстеження (№ 399дск) знищено за актом у 2022 році). Також, в акті придатності (№ 103дск) режимного приміщення №418 (кабінет Голови) відсутні відомості щодо розміщення в ньому технічних засобів (абонентська установка урядового зв'язку) (порушення пункту 211 Порядку-939);в правилах внутрішньооб'єктового режиму (затверджені наказом Голови Держекспортконтролю від 11.11.2016 № 129) передбачено здійснення контролю за доступом до приміщень № 401, 414, які відсутні в переліку режимних приміщень Держекспортконтролю (порушення пункту 240 Порядку-939);у приписах на виконання завдання відряджених протягом 2022-2023 років до Держекспортконтролю осіб відсутній запис про виконання секретних робіт (порушення пункту 114 Порядку-939);РСО протягом 40 днів з дня призначення працівників Держекспортконтролю ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на посади, які включені до номенклатури посад, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, не подало до органу СБУ документи, передбачені пунктом 56 Порядку для оформлення допуску до державної таємниці (порушення пункту 49 Порядку-939);виправлення у облікових картках за формою згідно з додатком 6 до Порядку-939 не засвідчені підписом працівника РСО та не скріплено печаткою РСО (порушення пункту 79 Порядку-939);у деяких облікових картках ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) за формою згідно з додатком 6 до Порядку-939 відсутні дані щодо їх звільнення або переведення на іншу роботу (порушення пункту 77 Порядку-939);РСО не заведено нову облікову картку ( ОСОБА_12 ) за формою згідно з додатком 6 до Порядку-939 у зв'язку з відсутністю місця для внесення даних у поточній обліковій картці (порушення пункту 56 Порядку-939);комісії СБ України не представлено наказ керівника про доступ працівників Держекспортконтролю до секретних мобілізаційних документів (порушення пункту 336 Порядку-939);комісії СБ України не представлено відповідну інструкцію, яка визначає порядок користування паперознищувальною машиною (порушення пункту 415 Порядку-939);в журналах обліку (№481н/т, 861н/т) відсутні підсумкові записи про кількість взятих на облік секретних документів та використаних у журналі аркушів (порушення пункту 255 Порядку-939);журнали обліку (№481н/т, 550н/т) не зареєстровані за окремими номерами в журналі обліку журналів, карток і завершених провадженням справ, що ведеться за формою згідно з додатком 41 (порушення пункту 253 Порядку-939);доступ в режимне приміщення Держекспортконтролю №412 (РСО) надається за списками по посадах, а не за поіменними списками (порушення пункту 98 Порядку-939);у журналі обліку сховищ (сейфів, металевих шаф, спецсховищ) МНСІ та ключів від них (№ 550н/т) відсутні підписи головного спеціаліста режимно-секретного сектору Держекспортконтролю про отримання комплектів ключів від сейфів (металевих шаф) РСО (порушення пунктів 216, 217 Порядку-939);у номенклатурі секретних справ на 2024 рік (від 12.12.2023 №111н/т) відсутні будь-які відмітки у відповідних графах (порушення пункту 353 Порядку-939);виправлення у журналах не засвідчуються підписом працівника РСО та не скріплюються печаткою РСО (порушення пункту 252 Порядку-939);до номенклатури посад працівників Держекспортконтролю включено кількість посад працівників, яка не є мінімально необхідною для забезпечення роботи установи із секретною інформацією, зокрема в установі наявний 1 документ з грифом секретності «Цілком таємно» (ст. 1.1.3 ЗВДТ), а доступ до інформації із ступенем секретності «Цілком таємно» передбачено 32 працівникам Держекспортконтролю (порушення пункту 50 Порядку-939);в Інструкції на випадок виникнення надзвичайної ситуації (пожежі, аварії, стихійного лиха, спрацювання сигналізації тощо, № 408) в переліку відповідальних осіб зазначено колишнього начальника РСО ОСОБА_13 (порушення пункту 228 Порядку-939);у Порядку дій посадових осіб щодо здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації (№ 397) зазначені відповідальні особи за здійснення кожного заходу ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ), які на час проведення спеціальної експертизи звільнені з Держекспортконтролю (порушення пункту 7461 Порядку-939).
Таким чином, ОСОБА_1 , внаслідок своїх дій (бездіяльності) не вжила визначених законодавством заходів щодо належного забезпечення охорони державної таємниці, що призвело до порушень вимог режиму секретності, і тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене пунктом 6 частини 1 статті 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення («невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці»).
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 20204 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року і закрити провадження у справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання, призначене на 06.02.2025 року, з'явилися апелянт, представник апелянта та представник СБУ.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції апелянт насамперед зазначала про те, що переважна більшість зазначених в протоколі порушень законодавства про державну таємницю фактично не існує. В той же час дані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження існування виявлених в ході перевірки порушень законодавства про державну таємницю СБУ як орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, надав ряд документів та матеріалів. Зокрема, виявлені порушення окрім самого протоколу підтверджуються також актом перевірки та витягом з акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею в Державній службі експортного контролю України. Всі ці докази з точки зору апеляційного суду належним чином підтверджують факт наявності порушень вимог закону щодо зберігання державної таємниці.
Крім того, суд враховує також і те, що самою Державною службою експортного контролю України було затверджено План заходів щодо усунення зауважень, викладених в Акті спеціальної експертизи від 18.07.2024 року № 26/1/2-75554дск, відтак виявлені порушення закону визнає й та організація, яка їх фактично допустила.
Усі твердження апелянта з даного приводу фактично ґрунтуються лише на її голослівних твердженнях, жодного належного контрдоказу з даного приводу до суду не було представлено. Таким чином доводи апелянта про те, що порушень вимог закону щодо збереження державної таємниці фактично не існувало, не знайшли свого підтвердження.
У той же час за результатами розгляду справи апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі з огляду на наступне:
Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну таємницю» керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що саме на керівника юридичної особи покладено відповідальність за забезпеченням охорони державної таємниці.
Звісно, такий керівник може доручити виконання цих функцій іншій особі, але це доручення має бути формалізовано у вигляді відповідного наказу, розпорядження, тощо.
Як убачається з матеріалів справи, жодного документу до суду з цього приводу надано не було. При цьому зі слів представника СБ України посадові обов'язки ОСОБА_1 дублюють такі ж обов'язки, які є в посадовій інструкції й керівника Державної служби експортного контролю України.
Також представником СБ України в обґрунтування того, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок дотримання Державною службою експортного контролю України вимог законодавству у сфері зберігання державної таємниці, зазначалося, що вакансія завідувача режимно-секретного сектору Держекспортконтролю тривалий час є вільною. В той же час, документи, які підтверджують такі посилання (наказ про делегування повноважень, посадова інструкцію начальника режимно-секретного сектору, штатний розклад установи, тощо) до суду надані не були.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У даній справі з точки зору апеляційного суду органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не було доведено поза розумним сумнівом, що саме вона є відповідальною особою за дотриманням Державною службою експортного контролю України вимог законодавства щодо збереження державної таємниці.
При цьому суд також зважає на те, що більшість її повноважень, зазначених у посадовій інструкції, зводяться лише до підготовки проектів, пропозицій, подань керівнику служби щодо дотримання вимог Закону України «Про державну таємницю», їй порушення, інкриміноване їй, полягало не у відсутності таких проектів, подань, звернень, а саме в недотриманні Державною службою експортного контролю України вимог закону щодо збереження державної таємниці, не здійснення передбачених законом заходів з дотримання безпеки, що за своєю суттю відноситься до компетенції особи, що займає керівну посаду, на відміну від посади, що обіймає ОСОБА_1 . За таких умов суд констатує неналежність доведення матеріалами справи наявності складу інкримінованого апелянту адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням вищевикладеного постанова Подільського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року має бути скасована, а провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.
Провадження по справі закрити.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба