05 лютого 2025 року м. Київ
Справа №758/3171/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/582/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства завод «Генератор» на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Скрипник О.Г. 19 грудня 2023 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства завод «Генератор» про зобов'язання провести приватизацію квартири та передати її у власність,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
зобов'язати Державне підприємство завод «Генератор» провести приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на його ім'я;
зобов'язати ДП завод «Генератор» прийняти рішення про передачу в його приватну власність спірної квартири, а також покласти на відповідача обов'язок видати йому свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 01 лютого 2001 року працював у ДП завод «Генератор» на підставі контракту, умовами якого передбачалось забезпечення позивача житлом із правом наступної приватизації. Проте відповідач ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вже звертався до суду за захистом своїх прав і згідно з остаточним рішенням за ним визнано право на приватизацію квартири та визнано неправомірною відмову ДП завод «Генератор» щодо передачі йому у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідач, посилаючись на висновки наведені судом касаційної інстанції, вважає, що в нього відсутній обов'язок передати у приватну власність спірну квартиру, у зв'язку з чим не вчиняє жодних дій, спрямованих на прийняття рішення про задоволення заяви позивача про приватизацію займаної ним квартири.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства завод «Генератор» про зобов'язання провести приватизацію квартири та передати її у власність - задоволено частково.
Зобов'язано Державне підприємство завод «Генератор» провести приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Стягнуто з Державного підприємства завод «Генератор» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині покладення на ДП завод «Генератор» обов'язку провести приватизацію квартири, в якій позивач постійно проживає на законних підставах, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є передчасними, а також не відносяться до повноважень суду.
Не погодилось із вказаним судовим рішенням ДП завод «Генератор», представником підприємства подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповного з'ясування обставин справи.
Представник зазначає, що позивачем не було подано необхідні документи для приватизації, визначені законом, а тому підприємство діяло відповідно до законодавства щодо можливості оформлення приватизації квартири тільки при наявності всіх передбачених законом документів на приватизацію.
Також відповідач звертає увагу, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, та Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №758/9406/19 вказав на те, що зобов'язання відповідача передати позивачеві квартиру у приватну власність не є повноваженнями суду. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги вказану правову позицію та не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у вказаній постанові, при тому між тими самими сторонами і про той самий предмет, а застосував правові позиції виловлені Верховним Судом у справах, які відрізняються від обставин справи, що розглядається.
Представник відповідача також зазначає, що ними було виконано постанову Верховного Суду у нескасованій частині. Разом з цим з 06 грудня 2023 року підприємство делегувало повноваження щодо оформлення приватизації житла Подільській районній у м. Києві державній адміністрації, а отже повноваження щодо оформлення приватизації квартири у підприємства відсутні.
За таких обставин, представник зазначає, що позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою у відмові в позові.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та його представник - адвокат Опалюк С.В., заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить особиста розписка представника, причини неявки суду не повідомив. Тому, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року у справі № 2-4359/10 зобов'язано ДП завод «Генератор» виконати умови пункту 3.6. трудового контракту, який був укладений 01 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та підприємством, та подати всі необхідні документи до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації для вирішення питання про переведення квартири по АДРЕСА_1 зі службової в неслужбову.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, зокрема, що завод, будучи стороною вищезгаданого трудового контракту, маючи в своєму розпорядженні відомчий будинок, поселивши та зареєструвавши в ньому позивача, без поважних на те причин не виконав п. 3.6 цього контракту, оскільки безпідставно не звернувся до відповідного державного органу з необхідними документами для вирішення питання про переведення спірної квартири з числа службових у неслужбову, не забезпечив видачу йому ордера на неї та проживання в ній на постійній основі /т.1 а.с.48-68/.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №758/9406/19 визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано неправомірною відмову ДП завод «Генератор» у задоволенні вимог ОСОБА_1 про передачу йому у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано ДП завод «Генератор» передати ОСОБА_1 у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за відсутності у ОСОБА_1 ордера на вказану квартиру /т.1 а.с.157-164/.
Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №758/9406/19 постанова Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ДП завод «Генератор» передати ОСОБА_1 у приватну власність квартиру за відсутності в нього ордера на квартиру скасована і в цій частині у позові ОСОБА_1 відмовлено. У решті постанова Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишена без змін.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що право ОСОБА_1 на приватизацію квартири має бути захищено, але висновок суду про зобов'язання відповідача передати йому цю квартиру у приватну власність не є повноваженням суду.
Порядок, процедура, умови приватизації, права та обов'язки сторін приватизації квартири чітко урегульовані Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд. Отже, у будь-якому випадку приватизацію не здійснює суд, як вчинив апеляційний суд /т.1 а.с.165-171/.
ДП завод «Генератор» в листі № 8/1060 від 05 жовтня 2022 року адресованому ОСОБА_1 вказав на те, що постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №758/9406/19 було скасовано постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ДП завод «Генератор» передати ОСОБА_1 у приватну власність квартиру за відсутності в нього ордера на квартиру, та в цій частині у позові ОСОБА_1 було відмовлено /т.1 а.с.180/.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно з ч.4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Згідно з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - це згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №139/705/15-ц погодився з висновками попередній інстанцій та вказав, що позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити приватизацію спірної квартири на користь саме позивача не підлягають задоволенню, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження іншого органу та виходить за межі завдань цивільного судочинства.
У Постанові від 10 липня 2024 року у справі № 760/10769/22 Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням № 396 визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважала, що суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не урахував наведені норми права, та, зобов'язавши Управління ЖКГБ Солом'янської РДА провести за позивачами приватизацію квартири, вийшов за межі своїх дискреційних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З наведених обставин справи вбачається, що судовими рішенням, які набрали законної сили за позивачем визнано право на приватизацію спірної квартири та визнано неправомірною відмову ДП завод «Генератор» у задоволенні вимог ОСОБА_1 про передачу йому у приватну власність квартири.
Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання передати у приватну власність квартиру у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» залишені без задоволення судом касаційної інстанції, який вказав на те, що зобов'язання відповідача передати йому цю квартиру у приватну власність не є повноваженням суду.
У справі, що переглядається позивачем поставлені вимоги зобов'язати відповідача провести приватизацію квартири, прийняти рішення про передачу квартири у приватну власність позивача та видати позивачу свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Інших вимог заявлено не було. Підставами позову позивачем було вказано невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили у попередній справі.
З встановлених обставин справи вбачається, що після набрання законної сили рішенням у попередній справі, відповідачем не було прийнято відповідного рішення по суті за наслідками розгляду заяви позивача. Однак, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням №396 визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не врахував наведені норми права, та, зобов'язавши відповідача провести приватизацію квартири на ім'я позивача, допустив втручання в дискреційні повноваження іншого органу та вийшов за межі завдань цивільного судочинства.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказаним доводам відповідача не була надана належна оцінка в суді першої інстанції. А отже доводи апеляційної скарги відповідача слід визнати такими, що знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин справи, дав їм неналежну правову оцінку, що є порушенням норм процесуального права та призвело до неправильного застосування норм матеріального права, неправильного вирішення спору по суті. А тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Державного підприємства Завод «Генератор» - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Завод «Генератор» про зобов'язання провести приватизацію квартири - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: В.А. Нежура
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 28 лютого 2025 року.