апеляційне провадження №22-ц/824/10415/2024
справа №369/4002/21
05 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Руденка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «СІГМА», на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Фінагеєвої І.О.,
у справі за позовом Приватного підприємства «Сігма» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Профкапітал» про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, -
встановив:
У березні 2021 року ПП "СІГМА" звернулось до суду з позовом про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Вимоги позову мотивує тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 19 січня 2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Київський м'ясопереробний завод» (далі - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод») і ПП «СІГМА», є власником нежитлових будівель, а саме: адміністративного корпусу під літерою «А» загальною площею 850,9 м2 та виробничого корпусу під літерою «Б» загальною площею 2 806,0 м2 за адресою: АДРЕСА_1, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.
Позивачу стало відомо, що 21 грудня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод». Аукціон визнано таким, що відбувся. Об'єктом продажу був цілісний майновий комплекс ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» за адресою: АДРЕСА_1 , який включає майно, що обліковується на балансі ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» (об'єкти нерухомості, земельні ділянки, рухоме майно, автомобілі - згідно з переліком, наведеним у оголошенні про проведення аукціону). Ціна продажу становила 642 950,78 грн без ПДВ. Переможцем аукціону (покупцем) став ОСОБА_1 .
До складу цілісного майнового комплексу ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», який було реалізовано на торгах, також увійшло майно, що належить ПП «СІГМА».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 08 лютого 2021 року № 243505647) право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і те, власником якого є позивач, а саме адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 м2 та виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 м2, зареєстровано за ТОВ «ФК «Профкапітал» і ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що спірне нерухоме майно вибуло із його володіння на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 08 липня 2015 року, яка у подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 05 липня 2018 року. Відтак майно вибуло поза волею власника, що відповідно до статті 388 ЦК України є підставою для його витребування з незаконного володіння відповідачів.
Мотивуючи наведеним, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь ПП "СІГМА" нерухоме майно - адміністративний корпус (літ. "А") загальною площею 850,9 м2 та виробничий корпус (літ. "Б") загальною площею 2 806,0 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням від 16 липня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області задовольнив позовні вимоги ПП «Сігма». Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «ФК Профкапітал» на користь ПП «СІГМА» нерухоме майно - адміністративний корпус під літерою «А» площею 850,9 м2 та виробничий корпус під літерою «Б» площею 2 806,00 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 15 червня 2022 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 20 вересня 2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Руденко О.А., який діє в інтересах ПП "СІГМА", подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Вказує, що факт знищення майна підтверджується документами відповідних матеріалів технічної інвентаризації, довідками органів внутрішніх справ України, актом про пожежу, офіційними висновками інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Разом з цим, надані відповідачем копії документів, а саме оцінка за результатами обстеження технічного стану нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 та довідка про знесення будівель № 1472 від 01 березня 2021 року не є належними та допустимими доказами, що можуть засвідчувати факт знищення майна, оскільки такі складені не органами державного архітектурно-будівельного контролю або організаціями, визначеними в статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», та які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна.
Відповідачем не надано доказів наявності відомостей про факт знищення спірних будівель в Єдиній державній електронній системи у сфері будівництва, що передбачено пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Вказує, що із наданого відповідачем Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що реєстраційний номер спірного нерухомого майна -1000210532224 не змінено та не скасовано, відповідний розділ не закрито, відтак спірне нерухоме майно уважається зареєстрованим. Доказів того, що внесення змін до державного реєстру здійснено саме у зв'язку із знищенням майна, а не внаслідок реконструкції, об'єднання, збільшення тощо, не надано.
Відповідачами не надано доказів звернення до державного реєстратора та подання передбачених чинним законодавством документів, які б підтверджували факт знищення спірного майна, а також не надано рішення державного реєстратора, на підставі якого внесені відповідні зміни до державного реєстру.
Звертає увагу, що наданий відповідачами витяг № 249277826 від 22 березня 2021 року не містить інформації про підстави внесення змін (вилучення записів) до державного реєстру спірних будівель та відповідне рішення державного реєстратора. Зміна записів в державному реєстрі можлива і у випадку поділу, об'єднання чи реконструкції об'єкту нерухомого майна, відтак із наданої відповідачами інформації неможливо встановити підстави внесення змін в державному реєстрі в 2021 році стосовно спірних будівель.
Зазначає, що з огляду на скасування судового рішення, на підставі якого позивачем було втрачено право власності, майно вибуло з власності позивача поза його волею, відтак підлягає витребуванню в останнього його власника, навіть якщо він є добросовісним.
Вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в тій частині, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містить достатньої інформації на підтвердження реєстрації права власності відповідачів на спірні будівлі, а саме на адміністративний корпус під літерою «А» площею 850,9 м2 та виробничий корпус під літерою «Б» площею 2 806,00 м2. Так, з Інформаційної довідки № 243505647 від 08 лютого 2021 року убачається, що в Державному реєстрі зареєстровано адміністративний корпус під літерою «А» площею 850,9 м2 та виробничий корпус під літерою «Б» площею 2 806,00 м2.
Скаржник зазначає, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно статті 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна.
Зазначає, що відповідачами не надано докази фактичного знищення спірного майна, що має наслідком припинення права власності на нього.
Окрім того, відповідачами не надано доказів наявності відомостей про факт знищення спірних будівель в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, що передбачено пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 січня 2019 року №708/254/18, від 09 червня 2022 року у справі № 759/18854/20, від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» на користь ПП «СІГМА» нерухоме майно - адміністративний корпус (літ. "А") загальною площею 850,9 м2 та виробничий корпус (літ. "Б") загальною площею 2 806,0 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
30 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Долич О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу.
Вказує, що відповідачем у справі на підтвердження фактичної відсутності нерухомого майна надано докази, разом з цим, позивачем жодних доказів, що засвідчують наявність в натурі нерухомого майна, не надано.
Звертає увагу, що позивач хоч і вказує своє місцезнаходження м. Вишневе, АДРЕСА_1, проте фактично там не перебуває, оскільки на земельній ділянці, на якій в минулому було розташовано ЦМК ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод", відсутні будь-які споруди як такі і відповідно фізично ПП "СІГМА" не перебуває за адресою реєстрації.
Посилається на відсутність у скаржника права власності на нерухоме майно, оскільки договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19 січня 2009 року є недійсним в силу закону. Станом на 2007 рік адміністративний корпус (літ. "А") та виробничий корпус (літ. "Б") входили до складу ЦМК ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" і були обтяжені на підставі договору іпотеки №1-721 від 30.03.2007, укладеним між іпотекодержателем ВАТ КБ «Хрещатик» та ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод".
Окрім того, за договором іпотеки №441 від 25.05.2007, укладеним між ВАТ КБ «Хрещатик» та ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод", було обтяжено земельну ділянку площею 102 000,00 м2 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1
Ураховуючи те, що договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19 січня 2009 року не містить згоди іпотекодержателя ВАТ "КБ "Хрещатик" на укладення іпотекодавцем - ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" такого договору, відтак такий є нікчемним в силу Закону України "Про іпотеку".
Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні представник ПП "СІГМА" - адвокат Руденко О.А. доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.
Адвокат Долич О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проти задоволення апеляційної скарги заперечував, пославшись на її необґрунтованість.
Представник відповідача ТОВ "ФК Профкапітал" у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника та представника ОСОБА_1 - адвоката Долич О.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що відповідач довів факт знищення спірних об'єктів нерухомого майна, а позивач такі відомості в контексті принципу змагальності цивільного судочинства, статті 81 ЦПК України не спростував.
Суд вказав, що ПП «СІГМА» підтвердило у передбачений законом спосіб своє право власності на нерухоме майно, а саме: адміністративний корпус під літерою «А» площею 850,9 м2 та виробничий корпус під літерою «Б» площею 2 806,00 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також обґрунтувало, що право власності на майно зареєстроване за іншими особами, в той же час не довело, в якому обсязі право власності на вказане майно належить відповідачам, оскільки останні володіють комплексом нерухомого майна, до складу якого входять оспорювані позивачем будівлі.
Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які в повній мірі дають можливість встановити всі родові індивідуальні ознаки спірних будівель та в якому обсязі вони належать відповідачам, що є важливим критерієм дотримання принципу чіткості судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП «СІГМА» з огляду на доведеність знищення об'єкта віндикаційного позову та відсутність вимоги про відшкодування збитків.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
З матеріалів справи убачається, що відповідно до даних договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11 квітня 2007 року убачається, що Вишнева міська рада продала, а ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" купило земельну ділянку, площею 102 000,00 м2 (том 2 а.с. 133-134).
Згідно даних іпотечного договору від 25 травня 2007 року ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" з метою забезпечення виконання власних зобов'язань, що випливають з кредитного договору №11/ЮГ/2007 від 25 травня 2007 року надало в іпотеку нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме: земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 102000,00 кв.м. (забудовані землі), що знаходяться на території Вишневої міської ради, Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, за адресою АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 135-136).
Установлено, що 19 січня 2009 року між ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» та ПП «СІГМА» укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель (Адміністративний корпус) під літерою «А» загальною площею 850,9 м2 та (Виробничий корпус) під літерою «Б» загальною площею 2 806,0 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними договору купівлі-продажу нежилих будівель (том 1 а.с. 12).
Договір купівлі-продажу від 19 січня 2009 року посвідчено державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-8, та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 3307780, що підтверджується даними витягу з державного реєстру правочинів №6917555 (том 1 а.с. 13).
Відповідно до даних витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №21801330 від 06 лютого 2009 року ПП "СІГМА" є власником нежилих будівель та споруд на підставі договору купівлі-продажу №1-8 від 19 січня 2009 року. У графі примітки зазначено "літ. "А" площею 850,9 м2, літ. "Б" пл. 2806,0 м2 (том 1 а.с. 14)
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08 липня 2015 року у справі №Б11/013-10, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року, заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 січня 2009 року та повернуто сторони у первинний стан, який існував до укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19 січня 2009 року. Постановою Верховного Суду від 05 липня 2018 року касаційну скаргу ПП «Сігма» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 08 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області (том 1 а.с. 15-22).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11 грудня 2018 року у справі №Б11/013-10, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 02 червня 2015 року № 1152/9/10-13-10-09 до ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» і ПП «Сігма» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19 січня 2009 року відмовлено (том 1 а.с. 23-32).
21 грудня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», що підтверджується даними повідомлення про результати аукціону. Аукціон визнано таким, що відбувся. Об'єктом продажу є цілісний майновий комплекс ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» за адресою: АДРЕСА_1 , що включає майно, яке знаходиться на балансі ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» (об'єкти нерухомості, земельні ділянки, рухоме майно, автомобілі - згідно з переліком, наведеним у оголошенні про проведення аукціону). Ціна продажу становила 642 950,78 грн без ПДВ. Переможцем аукціону (покупцем) став ОСОБА_1 (том 1 а.с. 11).
Відповідно до оголошення про продаж на аукціоні цілісного майнового комплексу убачається, що об'єкт продажу включає всі майнові активи ЗАТ "Київський МПЗ". Нерухоме майно, яке обліковується за ЗАТ "Київський МПЗ", є частиною майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3063/10000 частки від всього майнового комплексу. Зокрема, спірні будівлі увійшли до об'єкту продажу (том 1 а.с. 9-10).
Згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08 лютого 2021 року № 243505647 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1000210532224, до складу якого входить спірне майно, а саме: адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв. м і виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 кв. м, зареєстровано за ТОВ «ФК «Профкапітал» (підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 липня 2020 року № 931, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В.) та ОСОБА_1 (підстава для державної реєстрації: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23 грудня 2017 року № 5747, видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С.) (том 1 а.с. 33-42).
Відповідно до даних експертної оцінки за результатами технічного стану нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , складеної експертом Чередником В. І. 22 липня 2020 року, установлено, що життєвий ресурс споруджень на об'єкті було вичерпано, внаслідок чого стало неможливим або недоцільним їхнє відновлення. Рекомендовано повне розбирання (демонтаж) всіх споруд, будівель, мереж через неможливість відновлення окремих елементів, а нове будівництво рекомендувати здійснювати на фундаментах з посиленням основи (том 1 а.с. 62-85).
Відповідно до даних таблиці, наведеної у дослідницькій частині експертної оцінки, адміністративний корпус літ. "А" та виробничий корпус літ. "Б" є зруйнованими (том 1 а.с. 67).
Відповідно до даних довідки від 01 березня 2021 року № 1472, виданої ФОП ОСОБА_3 , убачається, що станом на 01 вересня 2021 року - на момент проведення технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 , знесені (демонтовані), зокрема, адміністративний корпус літера «А» (загальна площа 850,9 м2) та виробничий корпус літера «Б» (загальна площа 2 806,0 м2) (том 1 а.с. 86).
Відповідно до даних довідки №29-01/31 від 11 січня 2023 року, виданої ТОВ "КИЇВСЕРВІСПЛЮС" убачається, що згідно проведеної інвентаризації 11 січня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222410600:01:001:0022, вільна від забудов (том 2 а.с. 130).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (частина 1 статті 317, частина 1 статті 319 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна, під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У частині 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2024 року у справі №751/1620/23 навів такі висновки: «За змістом статті 387 ЦК України віндикаційний позов є позовом власника про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним… Проте, судами не враховано, що обов'язок доведення незаконності володіння покладається на позивача, як і обов'язок доведення, що майно фактично є в наявності… Об'єктом віндикаційного позову є індивідуально-визначене майно, що збереглося в натурі, тобто те саме майно, яке попередньо вибуло з володіння власника. При цьому, якщо майно належить до категорії родових речей, то для віндикації воно повинно бути належним чином індивідуалізоване, оскільки до родових речей застосування віндикації є неможливим, як і неможливим таке судове рішення виконати у подальшому... Якщо індивідуально-визначене (індивідуалізоване) майно не існує, то позивач має право лише на відшкодування завданої шкоди…З урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним».
У вказаній вище справі Верховний Суд, підсумовуючи, звернув увагу на те, що витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилася, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.
Заперечуючи проти позову, відповідачами надано такі докази на підтвердження факту знищення майна:
- експертну оцінку за результатами технічного стану нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , складену експертом Чередником В. І. 22 липня 2020 року, згідно якої установлено, що життєвий ресурс споруджень на об'єкті було вичерпано, внаслідок чого стало неможливим або недоцільним їхнє відновлення. Рекомендовано повне розбирання (демонтаж) всіх споруд, будівель, мереж через неможливість відновлення окремих елементів, а нове будівництво рекомендувати здійснювати на фундаментах з посиленням основи (том 1 а.с. 62-85).Відповідно до даних таблиці, наведеної у дослідницькій частині експертної оцінки, адміністративний корпус літ. "А" та виробничий корпус літ. "Б" є зруйнованими (том 1 а.с. 67);
- довідку від 01 березня 2021 року № 1472, виданої ФОП ОСОБА_3 , з якої убачається, що станом на 01 вересня 2021 року - на момент проведення технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 , знесені (демонтовані), зокрема, адміністративний корпус літера «А» (загальна площа 850,9 м2) та виробничий корпус літера «Б» (загальна площа 2 806,0 м2) (том 1 а.с. 86);
- довідку №29-01/31 від 11 січня 2023 року, видану ТОВ "КИЇВСЕРВІСПЛЮС" убачається, що згідно проведеній інвентаризації 11 січня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222410600:01:001:0022, вільна від забудов (том 2 а.с. 130).
Натомість позивачем такі доводи відповідачів не спростовано та не доведено, що нерухоме майно є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідачів, хоча обов'язок доведення цієї обставини покладено на позивача.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва не внесено відповідні відомості про припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку із знищенням майна, апеляційний суд відхиляє, оскільки у цій справі не є предметом дослідження дотримання порядку державної реєстрації припинення права власності.
Апеляційний суд зазначає, що позивач у цій справі заявив віндикаційний позов, отже, саме позивач має довести, що таке майно фактично є в наявності. Проте жодних доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не надано та не спростовано доводи відповідачів про знищення такого майна.
Посилання скаржника на правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду, що перелічені в апеляційній скарзі, є помилковими, оскільки такі зроблені за установлених обставин, які є відмінними від обставин цієї справи.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 708/254/18 висновки суду ґрунтуються на попередній редакції статті 349 ЦК України, що не є застосовною до правовідносин сторін у цій справі.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 759/18854/20 установлено фізичну наявність майна, щодо якого заявлено позов про витребування із чужого незаконного володіння.
У постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17 висновки суду ґрунтуються на дослідженні питання дотримання інтересів малолітньої дитини.
У постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц досліджувались обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 досліджувалось питання щодо витребування на користь держави спірної земельної ділянки після спливу позовної давності.
З огляду на наведене, апеляційний суд констатує, що позивачем не спростовано висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо позову, пред'явленого до юридичної особи, апеляційний суд виходить із такого.
Апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх висновках зазначає, що юрисдикційність відповідного спору потрібно визначати так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після формування іншого складу учасників справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року усправі № 757/68189/21-ц (провадження № 61-5209св24) навів такі висновки:
«Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі у частині позовних вимог компанії до юридичних осіб, уважаючи, що спір у цій частині підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Разом із цим, роблячи такі висновки, суд апеляційної інстанції виходив лише з формальної оцінки суб'єктного складу спору, не надавши належної правової оцінки предмету та підставам позову, позовним вимогам компанії та їх обґрунтуванню.
Верховний Суд ураховує, що визначення юрисдикції зазначеного спору залежить від визначення змісту спірних правовідносин, а саме які спірні правовідносини існують між сторонами. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що позов пред'явлено як до фізичних осіб, так і до юридичних, а спір стосується захисту цивільних прав та інтересів компанії. Позові вимоги компанії є пов'язаними і не можуть розглядатися окремо.
Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у відповідній частині, не надав оцінки вищевказаним обставинам і зробив передчасні висновки про закриття провадження у справі в частині вимог компанії до ТОВ «Петрус-Медіа» та УКРНОІВІ й про те, що спір у цій частині піддягає розгляду у порядку господарського судочинства. Відповідні доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.
Верховний Суд наголошує, що при визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити як із суб'єктного складу такого спору, так і з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21, провадження № 14-102цс22, зазначила, що інший підхід для визначення юрисдикційності спору уможливить вирішення одного й того самого спору, щодо одного й того самого предмета, який виник з тих самих підстав і правовідносин у судах двох юрисдикцій: у господарській і у цивільній юрисдикції, що не допускається і порушує принципи правової визначеності. Указане може уможливити ухвалення взаємопротилежних судових рішень у справі з одних і тих самим правовідносин, предмета і підстави позову».
У справі, що переглядається апеляційним судом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь ПП "СІГМА" нерухоме майно - адміністративний корпус (літ. "А") загальною площею 850,9 м2 та виробничий корпус (літ. "Б") загальною площею 2 806,0 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У цій справі установлено, що підстави позову до обох відповідачів (фізичної особи та юридичної особи) є одні й ті самі, нерухоме майно, що просить витребувати позивач, входить до цілісного майнового комплексу, отже, ураховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, апеляційний суд не убачає підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до юридичної особи.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Руденка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «СІГМА», залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 03 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова