справа № 761/16955/23
головуючий у суді І інстанції Фролова І.В.
провадження № 22-ц/824/1268/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про поновлення на роботі.
У своїй позовній заяві просив суд:
скасувати наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» №204-к від 16 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу ДП «НАЕК «Енергоатом» з 17 лютого 2022 року;
стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свою позовну заяву обґрунтував тим, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаду керівника служби президента.
В подальшому, а саме 03 січня 2020 року ОСОБА_1 було переведено на посаду керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу ДП «НАЕК «Енергоатом».
17 лютого 2022 року було припинено повноваження ОСОБА_1 та звільнено із займаної посади керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України згідно з наказом від 16 лютого 2022 року № 204-к. Позивач не погоджується із звільненням та звернувся з вказаним позовом до суду.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року замінено відповідача у справі ДП «НАЕК «Енергоатом» на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом» ).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року, з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 03 червня 2024 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 .
Скасовано наказ АТ «НАЕК «Енергоатом» №204-к від 16 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу АТ «НАЕК «Енергоатом» з 17 лютого 2022 року.
Стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 18 лютого 2022 року по 05 березня 2024 року у розмірі 18 160 884 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з поважних причин, за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України може бути звільнено дуже вузьке коло посадових осіб - лише членів виконавчого органу або одноособового керівника юридичної особи. Позивач не віднесений до цієї категорії працівників, а тому на переконання суду, не є посадовою особою відповідача та не міг бути звільнений за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі 18 160 884 грн за час вимушеного прогулу з 18 лютого 2022 року по 05 березня 2024 року, суд першої інстанції виходив з такого розрахунку:
виплати за розрахунковий період (за два місяці, які передували звільненню: грудень 2021 року, січень 2022 року), які є основою для розрахунку середнього заробітку становлять 307 229 грн 70 коп.,
у грудні 2021 року було лише 9 робочих днів, у січні 2022 року позивач не мав робочих днів, тому загальна кількість робочих днів у розрахунковому періоді (за грудень 2021 та січень 2022 рік) становить 9 днів,
середньоденний заробіток позивача становить 34 137 грн (307 229 грн 70 коп./ 9 робочих днів),
за період з 18 лютого 2022 року по 05 березня 2024 року налічується 532 робочі дні, тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 18 160 884 грн (34 137 грн*532 робочі дні).
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої позивачу вихідної допомоги при звільненні з огляду на те, що вихідна допомога не покриває визначений проміжок часу, а виплачується одноразово при звільненні, виплата вихідної допомоги не звільняє від обов?язку виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що при визначенні розміру середнього заробітку, стягнутого на користь позивача, судом першої інстанції використано наданий позивачем розрахунок і проігноровано заперечення відповідача.
Стягуючи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 160 884 грн, суд першої інстанції: не надав жодної оцінки поданим відповідачем запереченням та доказам; не застосував пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Порядок обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), який встановлює перелік виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати; не застосував абзац 3 пункту 3 Порядку № 100, яким встановлено порядок визначення суми премії, яка підлягає включенню до середнього заробітку.
Судом першої інстанції не враховано, що у розрахунок середньої заробітної плати не враховуються виплати перераховані у пункті 4 Порядку № 100. Таким чином, судом першої інстанції помилково включено до розрахунку середньої заробітної плати позивача такі одноразові виплати: премія до професійного свята (87 320 грн), одноразова премія - заохочувальна виплата (78 682 грн), одноразова виплата матеріальної допомоги для дольової участі в добровільному страхуванні (9 000 грн).
Судом першої інстанції здійснено помилковий розрахунок щомісячних премій, які враховуються при визначенні середнього заробітку.
Судом першої інстанції безпідставно не застосовано частину 2 статті 235 К3пП України та не надано жодної оцінки доводам відповідача про обмеження періоду стягнення середнього заробітку одним роком з дати звільнення.
Позивач був звільнений 17 лютого 2022 року та просить стягнути середній заробіток з 18 лютого 2022 року. Водночас він звернувся до суду із цим позовом лише у травні 2023 року, а рішення у цій справі було ухвалено у березні 2024 року, тобто пізніше річного строку з дати звільнення.
Відповідно до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 16 лютого 2022 року №204-к «Про звільнення ОСОБА_1 » 17 лютого 2022 року позивачу було виплачено вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 1 055 990 грн 70 коп., що підтверджується особовим рахунком ОСОБА_1 за лютий 2022 року та меморіальним ордером від 17 лютого 2022 року № 18-1. Таким чином, відповідачем вже виплачено позивачу середній заробіток за час можливого вимушеного прогулу з 18 лютого 2022 року по 18 серпня 2022 року.
Апелянт не погоджується з висновком суд першої інстанції, що «Позивач не відноситься до таких (посадових) осіб, оскільки серед його повноважень немає ні організаційно-розпорядчих, ні адміністративно-господарських, що слідує з його посадових обов?язків та функцій його структурного підрозділу».
Вказує, що при звільненні позивача відповідач керувався положеннями трудового законодавства, які визначають лише один критерій для застосування зазначеної норми - належність особи, яка звільняється, до категорії посадових осіб. Зазначає, що обґрунтовуючи вказаний висновок, суд першої інстанції не врахував, що Статутом ДП «НАЕК «Енергоатом», як це передбачено частиною 3 статті 65 ГК України, до посадових осіб підприємства віднесено також усіх осіб, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
Таким чином, назва посади, яку обіймав позивач (керівник служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу), дійсно прямо не згадується у Статуті, проте входить до категорії «інші особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції».
Судом першої інстанції не досліджено положення посадової інструкції позивача.
Судом першої інстанції не досліджено доданий до відзиву витяг зі штатного розпису Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом», згідно з яким станом на 16 лютого 2022 року у прямому підпорядкуванні позивача знаходилося 15 осіб, з яких 13 професіоналів та 2 фахівці.
Таким чином, скаржник наголошує, що позивач був керівником структурного підрозділу відповідача, мав у своєму підпорядкуванні підлеглий персонал, керував його діяльністю та ніс відповідальність за неї, а отже був наділений організаційно-розпорядчими функціями, тобто був посадовою особою згідно з положеннями законодавства та Статуту, тому на нього поширюється дія пункту 5 статті 41 КЗпП України.
Отже, висновок суду, що позивач не був посадовою особою, не відповідає обставинам справи.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що «з наказу про звільнення видно, що було припинено повноваження саме позивача як працівника, а не повноваження посадової особи», оскільки такий не відповідає фактичним обставинам справи.
Оскільки, питання припинення повноважень посадових осіб відповідача належить до повноважень президента, оскільки воно не відноситься до компетенції наглядової ради чи суб?єкта управління.
На думку скаржника, відповідачем доведено, що припинення повноважень та звільнення позивача на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України відбулося правомірно, з огляду на те, що: ця норма закону не містить жодних обмежень щодо категорії посадових осіб, з якими може бути розірвано трудовий договір; законодавством не передбачено зазначення причини припинення повноважень; повноваження позивача було припинено та його було звільнено тимчасово виконуючим обов?язки президента відповідача, до повноважень якого віднесено прийняття таких рішень.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Г.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представники АТ «НАЕК «Енергоатом» - Пилипенко О.М., Слівінський М.О. підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у апеляційних скаргах.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Г.О. заперечила проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на неї, встановила таке.
Відповідно до частини 3 статті 65 ГК України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Відповідно до частини 1 статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства -фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.
Відповідно до пунктів 1,9 Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом» є державним комерційним підприємством, юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пункту 17 Статуту ДП «НАЕК Енергоатом» має у своєму складі виробничі структурні підрозділи (виробництва, відділення, цехи, дільниці, лабораторії, бюро тощо) і функціональні структурні підрозділи апарату управління (дирекції, департаменти, управління, відділи, служби тощо) та інші підрозділи.
Відповідно до пункту 47 Статуту у ДП «НАЕК Енергоатом» були утворені такі органи управління як наглядова рада та президент.
Відповідно до п.п. 16 пункту 64 Статуту президент призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних та відокремлених підрозділів підприємства.
Як вбачається з пункту 70 Статуту посадовими особами підприємства є: президент,віце-президенти, головний бухгалтер, генеральні директор/директори відокремлених підрозділів підприємства та їх заступники, члени наглядової ради, керівник уповноваженого підрозділу (особа) з питань запобігання та виявлення корупції, а також інші особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на роботу у ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаду керівника служби президента згідно з наказом від 29 жовтня 2013 року № 864-к.
03 листопада 2020 року ОСОБА_1 було переведено на посаду керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу згідно з наказом від 02 листопада 2020 року № 1213-к.
Обов'язки керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу визначені у Посадовій інструкції, затвердженої т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» 12 серпня 2021 року (надалі - Посадова інструкція).
Відповідно до пункту 1.5 Посадової інструкції керівник служби супроводження роботи керівництва призначається на посаду та звільняється з посади президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України на підставі наказу.
Відповідно до розділу 4.1 Посадової інструкції керівник служби супроводження роботи керівництва з метою виконання покладених на службу завдань і функцій, зобов'язаний:
4.1.1 Організовувати підготовку до розгляду президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» ділової кореспонденції, нормативної, виробничої і технічної документації, фінансово-економічних документів, документів соціального та суспільно- політичного характеру тощо.
4.1.2 Забезпечувати підготовку за дорученням президента ДП «НАЕК «Енергоатом» організаційно-розпорядчих документів.
4.1.3 Організовувати використання працівниками структурних підрозділів Дирекції Компанії зали селекторних нарад.
4.1.4 Організовувати проведення за участі президента ДП «НАЕК «Енергоатом» зустрічей, нарад, прес-конференцій.
4.1.5 Здійснювати планування ділових зустрічей і нарад президента ДП «НАЕК «Енергоатом».
4.1.6 Здійснювати аналіз інформації, яка щотижнево надається президенту Компанії, про стан виконання документів, що перебувають на контролі виконання у загальному відділі.
4.1.7 Брати участь у підготовці інформаційних матеріалів, які стосуються діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом», для керівництва Компанії і органів державної влади.
4.1.8 Здійснювати організаційне забезпечення засідань органу управління діяльністю Компанії і контроль виконання його рішень.
4.2 3 метою виконання встановлених у Компанії вимог, керівник служби супроводження роботи керівництва виконує обов'язки, пов'язані із загальними функціями управління:
4.2.1 Управління діяльністю служби супроводження роботи керівництва:
• планування і організація діяльності, в тому числі організація розроблення планів роботи служби, визначення та розподіл між працівниками служби завдань, пов'язаних з повсякденним виконанням функцій служби, рішеннями і дорученнями керівників; організація розроблення та супроводу виробничих та нормативних документів з питань діяльності служби;
• координація діяльності працівників служби, регулювання їх взаємодії з працівниками інших структурних підрозділів Компанії та із зовнішніми організаціями;
• контроль виконання працівниками служби їх функцій і обов'язків, отриманих завдань, планів роботи та функцій служби в цілому; вжитгя заходів (у межах делегованих повноважень) щодо усунення виявлених відхилень /невідповідностей і реалізації коригувальних дій; звітність перед безпосереднім керівником;
• аналіз діяльності служби, вжиття заходів (у межах делегованих повноважень) щодо запобіжних дій/вдосконалення діяльності; звітність перед безпосереднім?керівником.
4.2.2 Розроблення завдань щодо сфери управління для досягнення середньо короткострокових цілей Компанії.
4.2.3 Участь у розробленні, аналіз відповідності програм і планів Компанії цілям і завданням, що належать до сфери управління.
4.2.4 Моніторинг (контроль, аналіз, прогноз) ходу реалізації програм і планів Компанії, що мають відношення до сфери управління, виконання завдань і досягнення цілей щодо сфери управління; надання відповідних звітів безпосередньому керівнику.
4.2.5 Обґрунтування штатної чисельності, визначення функцій працівників служби.
4.2.6 Визначення вимог до кваліфікації працівників служби.
4.2.7 Підбір кандидатур на посади персоналу служби.
4.2.8 Оцінка кваліфікації працівників служби, потреб у підвищенні кваліфікації і, за необхідності, вжиття відповідних заходів.
4.2.9 Мотивація підлеглих працівників до ефективної діяльності з досягнення запланованих результатів.
4.2.10 Створення умов для формування і розвитку у підлеглих працівників культури безпеки.
4.2.11 Супроводження договорів у межах своїх функціональних обов'язків.
4.2.12 Дотримання ним особисто та здійснення контролю за дотриманням підлеглим персоналом вимог нормативно-правових актів з охорони праці та пожежної безпеки, норм і правил з безпеки в атомній енергетиці, організаційно-розпорядчої, нормативної та виробничої документації.
4.2.13 Зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису (КЕП) у таємниці.
4.2.14 Надання кваліфікованому центру сертифікації ключів (через адміністратора КЕП) основних даних (реквізитів) особистого ключа для засвідчення чинності відкритого ключа.
4.2.15 Своєчасне надання кваліфікованому центру сертифікації ключів (через адміністратора КЕП) інформації про зміну даних, відображених у сертифікаті ключа.
4.2.16 Дотримання вимог щодо роботи з інформацією з обмеженим доступом.
4.2.17 Виконання правил внутрішнього трудового розпорядку Дирекції Компанії.
4.2.18 Проходження в установленому порядку періодичних медичних оглядів.
Відповідно до пункту 5.1 Посадової інструкції керівник служби супроводження роботи керівництва безпосередньо підпорядковується виконавчому директору з персоналу та перебуває в оперативному управлінні президента Компанії.
5.1 Керівник служби супроводження роботи керівництва безпосередньо підпорядковується виконавчому директору з персоналу та перебуває в оперативному управлінні президента Компанії.
5.2 У безпосередньому підпорядкуванні керівника служби супроводження роботи керівництва перебувають: заступник керівника служби; головні консультанти президента; головні консультанти президента на майданчиках ВП АЕС; радники та помічники президента; радник віце-президента.
5.3 Взаємодія керівника служби супроводження роботи керівництва зі структурними підрозділами Дирекції та відокремленими підрозділами Компанії здійснюється шляхом службового листування, особисто або через доручення підлеглому персоналу у межах встановлених повноважень.
5.4 Взаємодія керівника служби супроводження роботи керівництва із зовнішніми організаціями здійснюється у межах повноважень, встановлених цією посадовою інструкцією, нормативними, виробничими та організаційно-розпорядчими документами Компанії, з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Проаналізувавши Посадову інструкцію позивача, апеляційний суд встановив, що до обов'язків позивача не входять обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо) (адміністративно-господарські функції (обов'язки).
А також, апеляційний суд встановив, що до обов'язків позивача не входять обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю (виробнича діяльність - це складна і багатогранна структура дій працівників фірми з застосування засобів праці, в результаті чого перероблені ресурси перетворюються в готову продукції) окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності (організаційно-розпорядчі функції (обов'язки).
Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 та 1.5 Положення про Виконавчу дирекцію з персоналу, затверджену 18 січня 2021 року (надалі - Положення про Виконавчу дирекцію) Виконавча дирекція з персоналу є структурним підрозділом Дирекції і перебуває у безпосередньому підпорядкуванні президента ДП «НАЕК «Енергоатом». Виконавча дирекція з персоналу створюється і ліквідується наказом президента ДП «НАЕК «Енергоатом».
Відповідно до пункту 3.1.1 Положення про Виконавчу дирекцію з персоналу керівництво Виконавчою дирекцією з персоналу здійснює Виконавчий директор з персоналу.
Відповідно до п. 3.1.2 Положення про Виконавчу дирекцію з персоналу керівник служби супроводження роботи керівництва виконавчої дирекції з персоналу перебуває у безпосередньому підпорядкуванні виконавчого директора з персоналу.
Підсумовуючи вищенаведене, судом першої інстанції правильно встановлено, що:
Виконавча дирекція є структурним підрозділом ДП «НАЕК «Енергоатом»,
в розумінні статті 65 ГК України саме «виконавчий директор з персоналу», який очолює Виконавчу дирекцію, є керівником структурного підрозділу,
служба супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу входить до складу цього структурного підрозділу (Виконавча дирекція),
позивач, займаючи посаду керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу,перебував у розпорядженні Виконавчого директора з персоналу, який в свою чергу підпорядковувався Президенту,
позивач є повністю підзвітний та підконтрольний виконавчому директору, а ввірена йому служба займає підпорядковане становище відносно Виконавчої дирекції.
Отже, позивач не входив до складу наглядової ради або виконавчого органу ДП «НАЕК «Енергоатом» та не відноситься до посадових осіб ДП «НАЕК «Енергоатом», коло яких визначено пунктом 70 Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом», а також серед його обовязків відсутні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, що вбачається з його Посадової інструкції та функцій структурного підрозділу до складу якого входить служба супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу.
17 лютого 2022 року було припинено повноваження та звільнено ОСОБА_1 із займаної посади керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України згідно з наказом від 16 лютого 2022 року № 204-к.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з посади «керівник служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу» на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України - у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
У постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 760/5132/16-ц вказано, що системний аналіз норм закону, яким були внесені зміни, у тому числі до Господарського кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства», дає підстави для висновку, що термін «посадові особи» законодавцем вжито в значенні керівників суб'єктів господарювання - господарських товариств, а тому додаткова підстава припинення трудового договору, визначена у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України підлягає застосуванню саме до керівників господарських товариств, оскільки керівник, крім того, що являється найманим працівником, одночасно виступає виконавчим органом господарського товариства, та є єдиною категорією працівників, які призначаються та оформлюють трудові відносини з товариством на підставі рішення засновників, тоді як з рештою працівників товариства трудовий договір укладає його керівник.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 569/15101/16-ц вказано, що норму частини 1 статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII. Метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) підприємств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги у розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).
Одночасно зі змінами до статті 41 КЗпП України цим Законом було внесено зміни до частини 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Вказаний Закон не містить жодних обмежень щодо спеціального кола суб'єктів.
Зазначене свідчить, що положення пункту 5 статті 41 КЗпП України регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до її виконавчих органів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №761/24920/20 з посиланням на постанову Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №766/23789/19 зробив висновок, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте вказане стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції по управлінню за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень.
Щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії «посадових осіб» не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.»
Тобто, за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України може бути звільнено дуже вузьке коло посадових осіб - лише членів виконавчого органу або одноособового керівника юридичної особи. Жодна інша посадова особа не може бути звільнена за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.
На підставі зазначених висновків Верховного Суду, здійсненого на основі аналізу релевантних норм права (статті 65, 89 ГК України, статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства»), які розкривають зміст поняття «посадова особа», суд першої інстанції з яким погоджується апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України можливе лише щодо керівних органів юридичної особи: директор/президент/одноособовий керівник та учасники колективного виконавчого органу. Оскільки позивач не входить до кола посадових осіб і не є особою, яка виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, - його звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП незаконне.
Крім цього зі змісту пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП вбачається, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
Отже, в такому випадку, розірванню трудового договору повинно передувати припинення повноважень посадової особи - тобто повноважень «керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу».
Потім, після припинення повноважень посадової особи здійснюється розірвання трудового договору з працівником, яку цю посаду займав.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 663/3629/19 де вказав, що умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є - припинення повноважень цієї посадової особи. Тобто припинення повноважень має відбуватися відповідно до чинного законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення».
Тобто, «посадова особа» - це категорія, а не реальний працівник, а тому перед звільненням позивача повинні були бути припинені повноваження посадової особи, чого здійснено не було. При цьому працівник може і продовжувати працювати після припинення повноважень посадової особи. Фактично в цьому випадку будуть припинено його повноваження і він не зможе виконувати посадові обов'язки, проте це не обов'язково веде до розірвання трудового договору та звільнення такого працівника.
З наказу про звільнення позивача вбачається, що припинено повноваження саме позивача як працівника, а не повноваження посадової особи, що вказує на те, що позивач був звільнений із займаної посади без припинення повноважень посадової особи, що суперечить пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.
Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, встановивши порушених трудових прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» №204-к від 16 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді - керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу АТ «НАЕК «Енергоатом» з 17 лютого 2022 року.
Щодо строку звернення до суду
Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України (в редакції на дату звільнення) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Статтею 234 цього Кодексу (в редакції на дату звільнення) передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
17 лютого 2022 року позивачу було вручено копію наказу про звільнення. Отже, місячний строк на його оскарження сплив 18 березня 2022 року. Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із цим позовом 17 травня 2023 року.
Апеляційний суд враховує, що законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
У подальшому постановами Кабінету Міністрів України карантин неодноразово продовжувався на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 233 КЗпП України продовжуються на строк його дії, - строк на звернення позивача з цим позовом, заявленим 17 травня 2023 року, тобто під час дії карантину, не сплив.
Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов'язані з внесеними до КЗпП України змінами.
Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, так як строк звернення до суду не пропущено.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46 гс 22).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що не було необхідним заявлення клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки такий строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Однак, встановлення судом першої інстанції того, що позивачем було пропущено строк з поважних причин, на правильність ухваленого рішення в частині поновлення позивача на посаді не вплинуло, оскільки спір розглянуто по суті і порушені трудові права позивача захищено.
Щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 17 лютого 2022 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що останніми відпрацьованими місяцями, що передують звільненню, - є грудень 2021 року та січень 2022 року.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при обчисленні середньомісячної заробітної плати на підставі Порядку №100 не правильно визначено розрахунковий період за який вона повинна обчислюватися з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 14 грудня 2021 року по 15 січня 2022 року позивач перебував у відпустці згідно з наказом №1054-в від 14 грудня 2021 року.
Таким чином у грудні 2021 року було лише 9 робочих днів за період з 01 грудня 2021 року по 13 грудня 2021 року.
З 17 січня 2022 року по 02 лютого 2022 року позивач перебував у щорічній відпустці згідно з наказом №42-в від 17 лютого 2022 року, під час якої захворів, і з 21 січня 2022 року по 02 лютого 2022 року перебував на лікарняному згідно з електронних листків непрацездатності. Єдиний день, не охоплений вказаними документами є 16 січня 2021 року - неділя, вихідний. Таким чином, у січні позивач не мав робочих днів.
Отже, загальна кількість робочих днів у розрахунковому періоді, який визначив суд першої інстанції, а саме грудень 2021 року та січень 2022 року становить 9 (9+0) днів.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 Порядку № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
З огляду на це, судом першої інстанції не правильно визначено розрахунковий період для обчислення середньомісячної заробітної плати, оскільки у січні 2022 року позивач не працював.
Отже, розрахунковим періодом є попередні два місяці роботи, а саме: листопад та жовтень 2021 року.
Баланс робочого часу та розпорядок робочого дня для персоналу Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» на 2021 рік, затверджено т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» наказом №856 від 26 жовтня 2020 року (далі - Баланс робочого часу на 2021 рік).
Як вбачається з Балансу робочого часу на 2021 рік встановлена норма відпрацьованих годин: у листопаді 2021 року - 176,50 (22 дні), у жовтні 2021 року - 157,75 (20 днів).
Як вбачається з особового рахунку позивача за період січень 2021 року - січень 2022 року ОСОБА_1 відпрацював:
у листопаді 2021 року -176,50 години при нормі 176,50 години (22 дні),
у жовтні 2021 року - 157,75 години при нормі 157,75 години (20 днів).
Отже, розрахунковим періодом для визначення розміру середньомісячної заробітної плати є останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню позивача, - листопад та жовтень 2021 року, відповідно 22 та 20 робочих дні.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абзац 1).
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо (абзац 2 пункту 3).
Як вбачається зі особового рахунку позивача за період січень 2021 року - січень 2022 року
у листопаді 2021 року позивачу нараховано та виплачено
171 641 грн 93 коп., в тому числі:
посадовий оклад - 75 447 грн,
персональна надбавка за високі досягнення -26 406 грн 45 коп.,
премія (% оклад) за роботу в жовтні 2021 року - 50 926 грн 73 коп.,
надбавка за роботу з секретними документами 7 544 грн 70 коп.,
надбавка за стаж в енергетиці - 11 317 грн 05 коп.
у жовтні 2021 року позивачу нараховано та виплачено
172 451 грн 35 коп., в тому числі:
посадовий оклад - 67 902 грн 30 коп.,
персональна надбавка за високі досягнення - 23 765 грн 80 коп.,
премія (% оклад) за роботу в вересні 2021 року - 46 297 грн 02 коп.,
надбавка за роботу з секретними документами - 6 790 грн 23 коп.,
надбавка за стаж в енергетиці - 10185 грн 35 коп.,
середня за два дні відрядження (табель) - 17 083 грн 82 коп.,
доход для оподаткування - 426 грн 83 коп.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані.
Відповідно до наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» № 01-1017-н від 28 жовтня 2021 року та №01-1155-н від 02 грудня 2021 року передбачено виплату премії працівникам Дирекції компанії за вересень та жовтень 2021 року, а з додатків №1 до вказаних наказів вбачається, що позивача включено до переліку працівників, які підлягали преміюванню.
Як вбачається з Довідки АТ «НАЕК «Енергоатом» про види нарахувань, які враховуються при розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача за січень 2021 року - січень 2022 року, при розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача враховується: за листопад та жовтень 2021 року відповідно премія за роботу у вересні 2021 року у розмірі 46 297 грн 02 коп. та премія за роботу у жовтні 2021 року у розмірі 50 926 грн 73 коп.
Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абзац 1). Отже, при обчисленні середньої заробітної плати не враховується доход для оподаткування у розмірі 426 грн 83 коп.
Підсумовуючи вищевикладене, при обчисленні середньої заробітної плати відповідачу враховуються такі суми нарахованої заробітної плати, а саме:
у листопаді 2021 року 171 641 грн 93 коп.,
у жовтні 2021 року 172 024 грн 52 коп. (172 451 грн 35 коп. - 426 грн 83 коп.)
Всього: 343 666 грн 45 коп.
Як було встановлено вище, кількість робочих днів у розрахунковому періоді складає 42 (22+20).
Згідно з розрахунку апеляційного суду, розмір середньомісячної заробітної плати позивача становить 8 182 грн 53 коп. (343 666 грн 45 коп./42 дні).
Кількість робочих днів з 17 лютого 2022 року по 05 березня 2024 року становить 533 робочих днів
Таким чином, згідно з розрахунку апеляційного суду розмір середнього заробітку за період з 17 лютого 2022 року по 05 березня 2024 року складає 4 361290 грн 90 коп., виходячи з розрахунку: розмір середньомісячної заробітної плати 8 182 грн 53 коп. * 533 робочих днів.
Разом з тим, зі змісту частини 2 стаття 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з 17 лютого 2022 року. Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із цим позовом 17 травня 2023 року. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва ухвалено 05 березня 2024 року.
Отже, оскільки заява про поновлення на роботі розглядалася судом першої інстанції менше одного року з 17 травня 2023 року по 05 березня 2024 року, апеляційний суд вважає, що підстави для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 17 лютого 2022 року по 05 березня 2024 року відсутні, а середній заробіток підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік (261 робочих днів).
У зв'язку з цим, згідно з розрахунку апеляційного суду розмір середнього заробітку складає 2 135 640 грн 33 коп., виходячи з розрахунку: розмір середньомісячної заробітної плати 8 182 грн 53 коп.* 261 робочих днів.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 16 лютого 2022 року №204-к «Про звільнення ОСОБА_1 » 17 лютого 2022 року позивачу було виплачено вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 1 055 990 грн 70 коп., що підтверджується особовим рахунком ОСОБА_1 за лютий 2022 року (а.с. 53) та меморіальним ордером від 17 лютого 2022 року № 18-1 (а.с. 54). Цей факт не заперечується позивачем.
Таким чином, відповідачем вже виплачено позивачу середній заробіток за час можливого вимушеного прогулу з 18 лютого по 18 серпня 2022 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстав для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої позивачу вихідної допомоги при звільненні з огляду на те, що виплата вихідної допомоги не звільняє роботодавця від обов?язку виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні позивача.
Таким чином, відповідно до частин 1,4 статті 376 ЦПК України апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року змінити, зменшивши середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 160 884 грн до 2 135 640 грн 33 коп. У зв'язку з цим, викласти його резолютивну частину у новій редакції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки при зверненні до суду з вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційна скарга АТ «НАЕК «Енергоатом» задоволена частково, рішення суду першої інстанції змінено та позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені частково у розмірі 2 135 640 грн 33 коп., що становить 11,75% від заявлених позовних вимог (18 160 884 грн), слід компенсувати АТ «НАЕК «Енергоатом» за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у розмірі 21 419 грн 07 коп.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Г.О. про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000 грн. Відмовлено в іншій частині заяви.
Додаткове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та враховуючи заперечення відповідача, дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, АТ «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року в частині задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким:
відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу у сумі 57 000 грн згідно актами приймання-передачі послуг від 06 червня 2022 року та від 13 березня 2023 року;
зменшити розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 39 000 грн згідно з актом приймання-передачі послуг від 11 березня 2024 року до 14 100 грн;
у випадку зміни рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року та часткового задоволення позову, витрати на правничу допомогу у розмірі 14 100 грн стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Оскаржуване додаткове рішення у цій справи ухвалено судом першої інстанції без повідомлення сторін про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат, що є порушенням вимог частини 2 статті 246 ЦПК України.
Загалом подання представником позивача низки документів, що не мали для цієї справи необхідного (неминучого) характеру, свідчить про штучне збільшення вартості реально отриманої позивачем правової допомоги.
У зв?язку з цим відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 39 000 грн згідно з Актом приймання передачі послуг від 11 березня 2024 року до 14 100 грн, а судом першої інстанції не було досліджено зазначених доводів відповідача.
Також, судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам відповідача, що договір про надання правової допомоги №1/02/05/22 було укладено 02 травня 2022 року. Відповідно до пункту 7.1 цього договору він укладений строком на 1 рік. Таким чином, зазначений договір діяв до 02 травня 2023 року.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Г.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, надано засвідчені копії:
1) копія договору про надання правової допомоги № 02/05/22 від 02 травня 2022 року;
2) копія акта прийому-передачі послуг від 06 червня 2022 року;
3) копія квитанції про сплату 10 000 грн від 02 травня 2022 року;
4) копія квитанції про сплату 10 000 грн від 09 травня 2022 року;
5) копія квитанції про сплату 15 000 грн від 06 червня 2022 року;
6) копія акту прийому-передачі послуг від 13 березня 2023 року;
7) копія квитанції про сплату 3 000 грн від 10 серпня 2022 року;
8) копія квитанції про сплату 8 000 грн від 13 вересня 2022 року;
9) копія квитанції про сплату 3 000 грн від 01 грудня 2022 року;
10) копія квитанції про сплату 3 000 грн від 14 грудня 2022 року;
11) копія квитанції про сплату 3 000 грн від 08 лютого 2023 року;
12) копія квитанції про сплату 5 000 грн від 14 березня 2023 року;
13) копія акту прийому-передачі послуг від 11 березня 2024 року;
14) копія квитанції про сплату 8 000 грн від 18 травня 2023 року;
15) копія квитанції про сплату 13 000 грн від 01 листопада 2023 року;
16) копія квитанції про сплату 6 000 грн від 15 листопада 2023 року;
17) копія квитанції про сплату 2 000 грн від 08 грудня 2023 року;
18) копія квитанції про сплату 4 000 грн від 24 січня 2024 року;
19) копія квитанції про сплату 6 000 грн від 06 березня 2024 року.
Згідно з актом приймання-передачі послуг від 11 березня 2024 року АО «Адвокатська сім?я Лисенко» позивачу було надано наступний обсяг професійної правової допомоги:
підготовлено та подано позовну заяву (8 годин) - 8 000 грн;
підготовлено та подано відповідь на відзив (10 годин) - 10 000 грн;
участь представника у судовому засіданні 31 жовтня 2023 року -3 000 грн;
підготовлено та подано письмові пояснення (5 годин) - 5 000 грн;
підготовлено та подано клопотання про відмову у приєднанні поданих відповідачем доказів (2 години) - 2 000 грн;
підготовлено та подано клопотання про огляд оригіналів паперових доказів (2 години) - 2 000 грн;
участь представника у судовому засіданні 14 листопада 2023 року - 3 000 грн;
підготовлено та подано заяву про заміну сторони її правонаступником (2 години) - 2 000 грн;
явка представника для участі у судовому засіданні 25 січня 2024 року - 1 000 грн;
участь представника у судовому засіданні 05 березня 2024 року - 3 000 грн.
Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні щодо витрат на правову допомогу у сумі 57 000 грн, згідно з актами приймання передачі послуг від 06 червня 2022 року та від 13 березня 2023 року, то згідно з актами АО «Адвокатська сім'я Лисенко» ОСОБА_1. надані послуги у межах справи № 910/3482/22, яка розглядалася Господарським судом міста Києва, а не у межах справи № 761/16955/23, яка розглядалася Шевченківським судом міста Києва.
У зв'язку з цим, оскільки витрати на правову допомогу у сумі 57 000 грн понесені у межах справи № 910/3482/22, яка розглядалася Господарським судом міста Києва, вони не підлягають відшкодуванню у межах справи № 761/16955/23, оскільки не пов'язані з її розглядом.
Враховуючи положення пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу та покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 на 11,75 %, з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 4 582 грн 50 коп. (39 000 * 11,75 / 100).
При цьому колегія суддів зауважує, що представник відповідача скористалася своїм правом, наданим їй частиною 6 статті 137 ЦПК України, та заявив клопотання про зменшення витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Враховуючи викладене, додаткове рішення суду першої інстанції необхідно змінити, стягнувши з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 4 582 грн 50 коп.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції.
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі.
Скасувати наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 204-к від 16 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 17 лютого 2022 року.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 135 640 грн 33 коп.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Компенсувати Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у розмірі 21 419 грн 07 коп.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 4 582 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 03 березня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська