Справа № 560/16534/24
іменем України
03 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" , Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії ,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України, в якому просить: визнати рішення, що оформлено довідкою про невизнання інвалідом № 67 від 29.03.2024 року та листом №19-22/13/-1268 від 11.06.2024 року, якими відмовлено у визнанні інвалідом ОСОБА_1 та скасовано II групу інвалідності починаючи з 01.02.2023 року протиправними та зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 інвалідом II групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №121095 від 02.02.2023 року Дунаєвецької міжрайонної МСЕК його визнано особою із інвалідністю II групи, безтерміново, причина інвалідності - загальне захворювання. Однак, відповідно до листа відповідача від 11.06.2024 № 19-22/13/-1768, на засіданні Центральної МСЕК в межах кримінального провадження № 120232400000004447 заочно проведено медико-соціальну експертизу та за результатами проведеної експертизи за документами в медико-експертній справі позивачеві скасовано II групу інвалідності. Позивача не визнано інвалідом починаючи із 01.02.2023 року. Водночас позивач вважає, що підстави для переогляду Центральною МСЕК були відсуті оскільки не передбачені у Положенні, а також не передбачений порядок заочного перегляду рішення МСЕК без повідомлення особи.
Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідач не приймав вказані рішення, про що свідчать самі ці рішення та інформація про те, ким вони були винесені, а тому Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки жодних рішень не приймала, бездіяльності не вчиняла та прав чи інтересів позивача не порушувала. При цьому, зазначає, що Інститут не є правонаступником ані прав, ані обов'язків ДЗ "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України", а тому позивачем невірно визначено суб'єктний склад сторін у справі.
Ухвалою суду від 08 січня 2025 року залучено до участі у справі співвідповідача Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України".
Від Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" до суду надійшли додаткові пояснення у справі. Вказує, що на засіданні комісії ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" 29.03.2024 в межах кримінального провадження № 12023240000000447, яке перебуває в ГУ НП в Хмельницькій області, заочно проведено медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 , 1980 р.н. За результатами проведеної ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" експертизи на підставі документів, представлених в медико-експертній справі, визначено, що ступінь функціональних порушень та обмеження життєдіяльності не відповідає критеріям встановлення групи інвалідності. Відповідно до п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу та п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" рішення Дунаєвецької міжрайонної МСЕК від 02.02.2023 № 116/92 про встановлення з 01.02.2023 ІІ (другої) групи інвалідності за загальним захворюванням, безстроково, скасовано, ОСОБА_1 , 1980 р.н., особою з інвалідністю не визнано з 01.02.2023. Також зазначено, що відповідно до наказу МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 (додається) права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України покладено на ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" (пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №121095 від 02.02.2023 року Дунаєвецької міжрайонної МСЕК ОСОБА_1 визнано особою із інвалідністю II групи, безтерміново, причина інвалідності - загальне захворювання.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу).
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п. 5 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року №561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція).
Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції).
Відповідно до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
Відповідно до п. 13 Положення №1317, ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України", зокрема проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу).
У відповідності з вимогами п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.
Суд встановив, що повторний огляд позивача ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" 11.06.2024 відбувся без наявності жодної із підстав передбаченої п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Позивач заяви про повторний огляд не подавав, як і відсутні заяви інших осіб в межах змін у стані здоров'я позивача та відсутнє рішення суду про проведення медико-соціальної експертизи, а надходження до ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" доручення Головного слідчого управління Національної поліції України про проведення медико - соціальної експертизи відносно позивача не є підставою для проведення експертного дослідження згідно з Положенням.
Крім того, судом також враховано відсутність направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, яке є обов'язковим згідно п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу.
Також, в порушення п. 1.10 Інструкції № 561 медико - соціальна експертиза ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" щодо обстеження проведена без опитування хворого і об'єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
За таких обставин, суд погоджується з доводами представника позивача в частині скасування рішення про скасування позивачу II групи інвалідності.
Щодо твердження відповідача, що Державна установа Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України не є правонаступником ані прав, ані обов'язків ДЗ "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України", а тому не може бути належним відповідачем у даній справі, суд зазначає наступне.
Наказом МОЗ від 26 жовтня 2024 № 1809 покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.
Відповідно до п. 5 Наказу вирішено виконуючій обов'язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" згідно з актом приймання-передачі.
В процесі передачі медико-експертних справ та скарг вирішено відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України".
Таким чином, із 29 жовтня 2024 року права та обов'язки Центральної МСЕК передано до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У дослідженому судом випадку відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення МСЕК, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, що оформлено довідкою про невизнання інвалідом № 67 від 29.03.2024 року та листом №19-22/13/-1268 від 11.06.2024 року, якими відмовлено у визнанні інвалідом ОСОБА_1 та скасовано II групу інвалідності починаючи з 01.02.2023 року та зобов'язати Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет визнання її особою з інвалідністю у спосіб встановлений Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій та рішення при розгляді цієї адміністративної справи.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши надані сторонами докази по справі та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України", що оформлено довідкою про невизнання інвалідом № 67 від 29.03.2024 року та листом №19-22/13/-1268 від 11.06.2024 року, якими відмовлено у визнанні інвалідом ОСОБА_1 та скасовано II групу інвалідності.
Зобов'язати Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет визнання його особою з інвалідністю, у спосіб встановлений Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005 , код ЄДРПОУ - 03191673) Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Костянтинівська, 36, м. Київ, 04071 , код ЄДРПОУ - 38260065)
Головуючий суддя П.І. Салюк