ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10 лютого 2009 року 11год. 48 хв. № 6/148
За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
за участю представників
позивача : Зубар О.В. (довіреність від 09.01.2007 р. № 2-38Д);
відповідача : Припіяло С.В.(довіреність від 25.04.2008 р. № 650/9/10-110), Білоноженко М.А. (довіреність від 13.01.2009р.)
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м. Києві по роботі з великим платниками податків № 0000364120/2 від 20.07.2007 р., № 0000364120/3 від 26.09.2007 р. згідно якими донараховано податок на додану вартість в розмірі 308 035 655,65 грн., з них основного платежу 199 296 115,43 грн. та 108 739 540,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 308 035 655,65 грн., з яких 199 296 115,43 грн. основного платежу та 108 739 540,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вказує на те, що:
по- перше, підприємством правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною № 3169, яка містить всі необхідні дані відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;
по-друге, ДК «Укргазвидобування»та його філії на час перевірки були зареєстровані як окремі платники податку на додану вартість, мали право нараховувати та сплачувати податкові зобов'язання, надавати податкові накладні до контрагента по господарських операціях, на підставі яких мали право скористатися податковим кредитом відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР, тому позивач вважає, що підприємство правомірно скористалося податковим кредитом;
по-третє, підведення ціни до собівартості в січні -лютому 2006 р. нормами Закону України № 168/97-ВР, а саме п. 4.1 ст. 4 не передбачено, а отже немає підстав для нарахування ПДВ у сумі 9 510 480,00 грн.
по-четверте, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по операції отримання товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення дебіторської заборгованості, та вказує на те, що поняття «собівартість»в податковому законодавстві не визначене, тому твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 416 625,00 грн., не відповідає чинному законодавству;
по-п'яте, висновок відповідача щодо того, що поставлений природний газ протягом 1999-2000 р.р. є безоплатно наданим є безпідставним, оскільки грошові зобов'язання за отриманий газ були припинені головним підприємством з моменту видачі векселів. У апарата Компанії перед своєю філією залишилась лише заборгованість за векселі, які видані, але не оплачені. Окрім того, позивач діяв на підставі роз'яснення, наданого ДПА України, і тому він не може бути притягнутий до відповідальності. Тому, висновок податкового органу щодо заниження у січні 2006 р. податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 8 255 859,00 грн. суперечить чинному законодавству;
по-шосте, позивачу визначене податкове зобов'язання з ПДВ за неіснуючим документом, а саме податковою накладною від 27.09.2005 р. № 539 на суму 259 858,43 грн., з яких ПДВ 43 309,74 грн.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
Позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від 28.09.2001 р. № 3169, яка заповнена всупереч вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», також позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними, виписаними у другому півріччі 2005 р. філіями ДК «Укргазвидобування»як самостійними платниками ПДВ; в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР підприємство неправомірно включило до податкового кредиту звітного періоду суму ПДВ, нараховану платником податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, по яких фактично переходу права власності не відбулося, як це передбачено п. 1.4 ст. 1 цього Закону; окрім того, позивач порушив вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР, а саме, в зв'язку з заниженням бази оподаткування при реалізації природного газу на НАК «Нафтогаз України»за періоди: січень 2006 р. на суму 15 222 281,91 грн. та лютий 2006 р. в сумі 32 430 122,46 грн., занизив податкове зобов'язання з ПДВ в січні 2006 р. на суму 3 024 456,00 грн., в лютому 2006 р. на суму 6 486 024,00 грн.; також, підприємством у складі податкових зобов'язань по податку на додану вартість у січні 2006 р. виникли відхилення у зв'язку з тим, що до податкових зобов'язань не віднесено до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість за відвантажений у 1999 році та 2000 році природний газ.
Позивач в рахунок відпущеного газу природного розраховувався векселями власної емісії з ГПУ «Харківгазвидобування». Станом на 01.07.2006 р. на балансі ГПУ «Харківгазвидобування»обліковуються 56 векселів ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», які були отримані в рахунок погашення дебіторської заборгованості за поставлений природний газ у 1999-2000 р. на загальну суму 49 535 154,12 грн. Строк погашення векселів 2009 рік. Вказані взаємовідносини здійснювалися на підставі договорів купівлі -продажу. В січні 2006 р. здійснено припинення зобов'язання шляхом збігу боржника та кредитора в одній особі - ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».
Тому, донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великим платниками податків здійснила планову документальну перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 26.01.2007 р. № 140/41-20/30019775.
На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м.Києві по роботі з великим платниками податків прийнято податкове повідомлення рішення № 0000364120/0 на загальну суму 308 035 655,65 грн., з яких 199 296 115,43 грн. основного платежу та 108 739 540,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням - рішенням №0000374120/0 та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, подав скаргу до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.
За наслідками апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення -рішення скарги платника податків були залишені без задоволення, в наслідок чого СППІ у м. Києві по роботі ВПП були винесені податкові повідомлення -рішення від 20.07.2007 р. № 0000364120/2, від 26.09.2007 р. № 0000364120/3.
В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 199 296 115,43 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Суд погоджується з висновками відповідача в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8 255 859,00 грн., виходячи з наступного.
ГПУ «Харківгазвидобування»протягом 1999 р. та 2000 р. проводило поставку газу природного на адресу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»застосуванням касового методу обчислення податкових зобов'язань по податку на додану вартість.
В рахунок відпущеного газу природного ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»розрахувалось векселями власної емісії.
Станом на 01.07.2006 р. на балансі ГПУ „Харківгазвидабування" обліковуються 56 векселів ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України", які були отримані в рахунок погашення дебіторської заборгованості за поставлений природний газ у 1999 р. - 2000 р. на загальну суму 49 535 154,21 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Взаємовідносини між ГПУ «Харківгазвидобування»та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»щодо постачання газу природного у 1999 р. - 2000 р. відбувались на підставі договорів купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначає ст. 606 Цивільного Кодексу України, зобов'язання зупиняється збігом боржника та кредитора в одній особі.
З 01.01.2006 р. ГПУ «Харківгазвидобування» сплачує податки консолідовано у складі податкових зобов'язань головного підприємства - ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».
В бухгалтерському обліку фінансово - господарські відносини між ГПУ «Харківгазвидобування»та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»відображаються як операції з внутрішнього переміщення.
У січні 2006 р. здійснено припинення зобов'язання шляхом збігу боржника та кредитора в одній особі - ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».
Стаття 4 Закону України «Про вексельний обіг в Україні»від 05.04.2001 р. № 2174-III із змінами та доповненнями, передбачає необхідність наявності зобов'язань між векселедавцем та платником по векселю. Враховуючи вимоги вказаної статті, векселездатність ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»втрачена при припиненні зобов'язання шляхом збігу боржника та кредитора в одній особі.
Тобто, ГПУ «Харківгазвидобування»не має можливості пред'явити до сплати вищевказані векселі, емітовані ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»та отримати грошові кошти від ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».
Отже, ГПУ «Харківгазвидобування»не отримує компенсації за раніше поставлений у 1999 р. - 2000 р. газ природний.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що поставлений протягом 1999 р. - 2000 р. газ природний, є безоплатно наданим.
Відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин), до 1 січня 2001 року платники податку, які продають вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки в житловому фонді, а також надають послуги фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, за користування якими цими особами сплачується квартирна плата, плата за користування телефоном, телевізійними і радіомережами та системами охорони житла, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого платника податку або отримання інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит, у тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації. У споживачів зазначених товарів (послуг), які зареєстровані платниками цього податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості.
Згідно з п.1.11 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Згідно Закону України від 31.12.1998 р. №3 78-ХІУ «Про Державний бюджет України на 1999 рік»із змінами та доповненнями, нафтогазовидобувні підприємства вносять до Державного бюджету України рентну плату за природний газ у розмірі, еквівалентному 5 доларам США за 1000 куб. метрів, та за нафту - у розмірі, еквівалентному 3 доларам США за 1 тонну.
Визначення терміну «безоплатно надані товари» викладене в п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.1997 р.), безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Пункт 4.1 ст. 4 цього Закону встановлює, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Передача газу природного на ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" здійснювалась у кінці кожного місяця актами приймання - передачі.
Таким чином, відповідач правомірно донарахував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 255 859,00 грн. та застосував штрафні санкції на підставі п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Однак, суд не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.3.1, 7.4.5, 7.5.1, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо завищення податкового кредиту у травні 2006 р. на суму 1 758 333,33 грн. та порушення пункту 7.4.1 цього Закону до податкового кредиту протягом 2-го півріччя 2005 року, в результаті чого віднесено до податкового кредиту суми в розмірі 184 635423,23 грн., в тому числі по періодах:
- липень 2005 року -47 423 336,8 грн.;
- серпень 2005 року -37 589 544,35 грн.;
- вересень 2005 року -30 535 326,8 грн.;
- жовтень 2005 року -3 862 788,35 грн.;
- листопад 2005 року -590 773,71 грн.;
- грудень 2005 року - 933 353,22 грн.;
та порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР, а саме в зв'язку з заниженням бази оподаткування при реалізації природного газу на НАК „Нафтогаз України" за періоди - січень 2006р. на суму 15 222 281,91 грн. та лютий 2006 р. на суму 32 430 422,46 грн. занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість:
- в січні 2006 р. на суму 3 024 456,00 грн. (15 222 281,91 * 20%);
- в лютому 2006 р. на суму 6 486 024,00 грн. (32 430 122,46 * 20%)".
Відповідач вважає, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Відповідач в акті перевірки (стор. 138) вказує, що податкова накладна від 28.09.2001 р. № 3169 виписана ГПУ «Шебелинкагазвидобування»ДК «Укргазвидобування»із порушенням пункту З Порядку „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення ", затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165 (далі - Порядок № 165), оскільки при складанні податкової накладної філією платника податку порядковий номер податкової накладної встановлено без урахування присвоєного коду (номера, шифру) і не визначено числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної не проставлено порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр). Крім того, в порушення пункту 4 Порядку № 165, не сплачена сума податку на додану вартість вказана у податковій накладній і дорівнює сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця.
Суд не погоджується з вказаним твердженням виходячи з наступного.
У відповідності до пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону № 168/97-ВР, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
"Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно з пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
В матеріалах справи міститься податкова накладна № 3169 від 28.09.2001 р., яка видана від імені відповідальної особи, скріплена печаткою ГПУ „Шебелинкагазвидобування" ДК „Укргазвидобування", на загальну суму 10 550 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 758 333,33 грн. (далі - податкова накладна №3169).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону про ПДВ. Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної №165, визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до* відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.
Пунктом 3 Порядку № 165 визначено, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).
Однак, філії ДП „Укргазвидобування" були зареєстровані як самостійні платники податку на додану вартість згідно наданих свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, зокрема:
Управління з переробки газу та газового конденсату;
ГПУ „Шебелинкагазвидобуваня";
ГПУ „Харківгазвидобування";
ГПУ „Львівгазвидобування";
ГПУ „Полтавагазвидобування";
ДП „ЛІКВО";
БУ „Укрбургаз".
Тільки з 01 січня 2006 р. ДК «Укргазвидобування», згідно наказів № 350 від 29.06.2005 р. та № 666 від 12.12.2005 р. переходить на консолідовану сплату податків.
В матеріалах справи є Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ серії НВ № 901251 за № 27647319, видане Філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ГПУ «Шебелинкогазвидобування»Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області 21.01.1999 р., в якому вказано індивідуальний податковий номер юридичної особи - 001531420014. Податкова накладна № 3169 від 28.09.2001 р. складена продавцем ГПУ „Шебелинкагазвидобування" ДК „Укргазвидобування" із зазначенням наступних відомостей:
- індивідуальний податковий номер: 001531420014;
- номер свідоцтва платника ПДВ: 27647319;
- форма проведених розрахунків: вексель;
- умови поставки: договір № 29 УГВ-99 від 13.01.1999 р.;
- номенклатура поставки: газ природний;
- кількість: 57 582,4958 тис. кум. м;
- ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ: 152,6795 грн.;
- обсяги поставки (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %: 8 791 666,67 грн.;
- податок на додану вартість: 1 758 333,33 грн.;
- загальна сума з ПДВ: 10 550 000,00 грн.
Вказана податкова накладна завірена печаткою ГПУ „Шебелинкагазвидобування" ДК „Укргазвидобування" «Для податкових накладних», яка містить в собі дані, які повністю співпадають з вище переліченими, а саме:
- номер свідоцтва платника ПДВ: 27647319;
- індивідуальний податковий номер: 001531420014;
- код 00153146.
Таким чином, з огляду на вищевказане, податкова накладна № 3169 від 28.08.2001 р. містить всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством та відповідає критеріям первинного документу, тобто має юридичну силу і доказовість.
Як вбачається із книги обліку податкових накладних ГПУ «Шебелинка-газвидобування», видана податкова накладна № 3169 від 28.09.2001 р. зареєстрована за порядковим номером 3169.
Згідно п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 названого порядку, вказаним пунктом передбачено складання податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 6.2 п.6 Порядку № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Станом на дату видачі накладної ГПУ „Шебелинкагазвидобування" згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 27647319 від 21.01.1999 р. було зареєстроване самостійним платником податку на додану вартість, а отже мало право виписувати податкові накладні, як це передбачено п. 2.1 ст. 2 Закону № 168/97-ВР та п. 2 Порядку № 165.
ДК «Укргазвидобування»перейшло на консолідовану сплату податків з 2006 р. Відповідні рішення були прийняті згідно наказів № 350 від 29.06.2005 р. та № 666 від 12.12.2005 р.
Отже, податкова накладна № 3169 від 28.09.2001р. містить всі необхідні реквізити та оформлена у відповідності із пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР та підтверджує виникнення у ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" права на податковий кредит у сумі 1 758 333,33 грн.
Щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 184 635 123,23 грн. суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, філії ДП „Укргазвидобування" були зареєстровані як самостійні платники податку на додану вартість згідно наданих свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, зокрема: Управління з переробки газу та газового конденсату; ГПУ „Шебелинкагазвидобуваня"; ГПУ „Харківгазвидобування"; ГПУ „Львівгазвидобування"; ГПУ „Полтавагазвидобування"; ДП „ЛІКВО";БУ „Укрбургаз".
З 01 січня 2006 р. ДК «Укргазвидобування», згідно наказів № 350 від 29.06.2005р. та №666 від 12.12.2005 р. перейшло на консолідовану сплату податків.
Отже, відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та Порядку № 165, філії ДК «Укргазвидобування»як окремі платники податку на додану вартість, нараховували та сплачували податкові зобов'язання та надавали податкові накладні до контрагента по господарським операціям - головного підприємства - ДК «Укргазвидобування», на підставі яких останній мав право скористатися податковим кредитом при здійсненні оплатної передачі товарів, робіт та послуг.
Таким чином, суд не погоджується з висновки акту перевірки щодо завищення податкового кредиту у II півріччі 2005 р. по податкових накладних, виписаних філіями ДК „Укргазвидобування" на підставі окремих свідоцтв платника податку на додану вартість у сумі 179 354 818,00 грн.
Також, перевіркою СДПІ встановлено порушення пункту 7.4.1. статті 7 „Порядок обчислення і сплати податку" Закону № 168/97-ВР, а саме податковий кредит звітного періоду складається з сум податку нарахованих платником податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, але фактично переходу права власності (продажу, поставки), як передбачено пунктом 1.4. вказаного Закону, не відбулось, що викладено в пункті 3.1.2".
Відповідач вказує, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У зв'язку з заниженням позивачем бази оподаткування при реалізації природного газу на НАК «Нафтогаз України»за періоди - січень 2006 р. на суму 15 222 281,91 грн. та лютий 2006 р. на суму 32 430 122,46 грн., ним було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в січні 2006 р. на суму 3 024 456,00 грн. та в лютому 2006 р. на суму 6 486 024,00 грн.
Суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступне. Відповідно до п. 2.1, 2.2 ст. 2 Закону України № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість, зокрема є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку та будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно пп. 3.1.1. п. 3.1. Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається, зокрема, дата, зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.
Відповідно до п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.
Крім того, згідно з пп. 6.2. п. 6 Порядку № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ДК «Укргазвидобування»(за договором Постачальник) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(за договором Покупець) був укладений Договір поставки природного газу № 14/6/06 від 23.01.2006 р., (далі - Договір № 14/6/06).
За умовами договору, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві в 2006 р. природній газ в обсязі 13 695 000 000 куб. м (пп. 2.1, 2.2 Договору № 14/6/06).
Ціна газу за 1000 куб. м у 2006 р. становить: 93,50 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 18,70 грн., разом з ПДВ - 112,20 грн. Сторони також домовилися, що ціна 1000 куб. м газу за цим договором може бути змінена відповідними наказами НАК «Нафтогаз України». Встановлена таким чином ціна буде застосовуватись сторонами при розрахунках за газ, отриманий згідно з умовами договору. Сторони також можуть змінити ціну газу шляхом складання додаткової угоди.
Сума ПДВ визначається згідно чинного законодавства України (пп. 4.2. - 4.4. Договору № 14/6/06).
Відповідно до умов договору (пп. 10.1) договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє в частині поставки газу до 31.12.2006 р., а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001 р. № 1729, потреба в природному газі населення, установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, задовольняється з ресурсів газу, видобутого газодобувними підприємствами, підпорядкованими Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" та іншим газодобувним підприємствам, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а у разі його нестачі - з ресурсів газу, отриманого як рентна плата за транзитне транспортування російського природного газу через територію України.
Ціна природного газу для потреб населення встановлюється за регульованим тарифом, який визначається Національною комісією з регулювання енергетики (далі - НКРЕ).
Відповідно до вимог пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, (далі - Закон № 283/97-ВР), у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР визначено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Законом № 168/97-ВР також передбачено, що податковий кредит з ПДВ визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги).
Звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону № 168/97-ВР, а саме: у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
Відповідачем не надані належно допустимі докази та не вказано розмір звичайної ціни природного газу, також, в акті перевірки та в інших матеріалах справи відсутні буд-які запити та розрахунки щодо його визначення.
Крім того, застосування звичайної ціни з метою оподаткування регламентується п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:
якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.
Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник (пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону).
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).
Таким чином, суд не погоджується з висновки Акту перевірки щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість при реалізації природного газу власного видобутку за період січень-лютий 2006 р. за договором з НАК „Нафтогаз України" № 14/6/06 від 23.01.2006р., у січні 2006 р. на суму 3 024 456,00 грн. та в лютому 2006р. на суму 6 486 024,00 грн. на загальну суму 9 510 480,00 грн.
Також, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо заниження зобов'язань по рентній платі за природний газ, нафту, газовий конденсат, у зв'язку з чим було встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 416 625,00 грн. (за ІІ півріччя 2005 р. на суму 216 901,00 грн., за І півріччя 2006 р. на суму 199 724,00 грн.) з огляду на наступне.
В Окружному адміністративному суді м. Києва розглядалася справа за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м. Києві по роботі з великим платниками податків № 0000374120/0 від 09.02.2007 р.; № 0000374120/1 від 27.04.2007 р.; №0000374120/2 від 12.07.2007 р. та № 0000374120/3 від 26.09.2007 р. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV, ст.. 3 «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 30.12.2005 р. № 3235-IV та п. 4, п. 6 «Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати рентної плати за природний газ на суму 1 473 239,90 грн. за ІІ півріччя 2005 р. та І півріччя 2006 р.
В ході судового розгляду справи № 6/91 судом було встановлено, що двома філіями позивача ГПУ „Львівгазвидобування” та ГПУ „Шебелинкагазвидобування” було нараховано та сплачено зобов'язань з рентної плати на загальну суму 2 210 749,18 грн. Судом було встановлено, що рентна плата ДК “Укргазвидобування” НАК «Нафтогаз України»нарахована та сплачена повністю, заниження зобов'язань по рентній платі за природний газ, нафту та газовий конденсат відсутнє.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 р. по справі № 6/91 позовні вимоги в цій частині були задоволені.
Таким чином, донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 416 625,00 грн. не відповідає чинному законодавству, оскільки зобов'язання по рентній платі були сплачені.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які не відповідають в частині чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з місцевого бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків
№0000364120/2 від 20.07.2007 р.;
№ 0000364120/3 від 26.09.2007 р. в частині 190 970 256,43 грн. -основного платежу та 104 233 412,80 грн. -штрафних санкцій, в іншій частині позову відмовити.
3. Присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Я.І.Добрянська
Дата підписання та складення постанови в повному обсязі 11.02.2009 р.