Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання вирішення процесуального документу із доводами про необ"єктивність,
упередженість, особисту зацікавленість судді та з питання фіксування фактів порушення
прав ОСОБА_1
03 березня 2025 р. справа № 520/35960/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду процесуальний документ ОСОБА_1 на дії головуючого в адміністративній справі №520/35960/24 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Міжрайонної Шевченківської медико-соціальної експертної комісії Структурного підрозділу Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації) про 1) визнання незаконним та протиправним рішення міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації; 2) визнання протиправними дії Бабаєва Г.М. - Голови міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації; 3) зобов"язання міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації провести переогляд інвалідності ОСОБА_1 на підставі наданих медичних документів; 4) визначити, що бездіяльність міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації є порушенням прав ОСОБА_1 на своєчасний переогляд інвалідності; 5) стягнення з міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 витрат, зв"язаних з відновленням прав ОСОБА_1 ; 6) покласти судові витрати на відповідача,
встановив:
З доводів позову та приєднаних до позову документів слідує, що 31.01.2023р. відносно заявника суб"єктом владних повноважень - Міжрайонною Шевченківською медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" вперше було прийнято рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності згідно з довідкою серії ААВ №688360.
06.11.2024р. згідно з довідкою серії 12 ААГ №960318 відносно заявника суб"єктом владних повноважень - Міжрайонною Шевченківською медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" було прийнято рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності строком на 2 роки із датою чергового переогляду - 29.10.2026р.
29.11.2024р. заявником на ім"я міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації було складено звернення з приводу оскарження рішення від 06.11.2024р. та з приводу проведення повторного огляду.
На копії указаного звернення проставлений штамп - "КЗОЗ "Обласний центр медико-соціальної експертизи".
У відповідь на це звернення міжрайонною Шевченківською медико-соціальною комісією Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації було складено лист від 10.12.2024р. №47 за підписом Завідувача міжрайонною Шевченківською МСЕК - Бабаєва Г.М. про те, що 04.12.2024р. медико-експертна справа ОСОБА_1 передана до Обласної МСЕК №3 КЗОЗ "Обласний центр медико-соціальних експертиз".
У зв"язку із суттєвими та істотними недоліками в оформленні позову ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2025р. у справі №520/35960/24 позов було залишено без руху.
Виявлені судом недоліки в оформленні позову полягали у тому, що усупереч п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.1 ст.161 КАС України, заявник сформулювавши вимогу - "Визнати протиправними дії Бабаєва Г.М. - Голови міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації", не визначив які саме дії указаної особи є протиправними, у чому втілилися оскаржені дії указаної особи, не зазначив обставин цих протиправних дій, не послався на докази в підтвердження власних доводів, не приєднав до матеріалів позову копій позову та приєднаних до позову документів для указаного відповідача.
Також, усупереч п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160 КАС України, заявник, сформулювавши вимогу - "стягнути з міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати, зв"язані з відновленням прав ОСОБА_1 ", не визначив розміру цих витрат, не зазначив обставин понесення цих витрат, не послався на докази в підтвердження власних доводів.
Окрім того, включивши до позову три окремих та самостійних вимоги немайнового характеру, а саме: 1) Визнати незаконним та протиправним рішення міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації; 2) Визнати протиправними дії Бабаєва Г.М. - Голови міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації; 3) Визначити, що бездіяльність міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації є порушенням прав ОСОБА_1 на своєчасний переогляд інвалідності (кожна із цих вимог підлягає оплаті судовим збором у розмірі - 1.211,20грн.) заявник до матеріалів позову доказів оплати судового збору не долучив, належних та допустимих доказів існування майнового стану, що об'єктивно перешкоджає виконанню обов"язку з приводу сплати судового збору не подав.
З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору було залишено без задоволення, а позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків оформлення позову - 5 днів від дати отримання цієї ухвали шляхом подання до суду оформленого відповідно до ч.2 ст.79, ч.1 ст.80, ст.ст.160, 161 КАС України позову у кількості примірників співвідносно із остаточно визначеним колом відповідачів; доказів сплати судового збору за остаточно сформульовані вимоги позову або юридично та документально умотивованого клопотання про звільнення від сплати, розстрочення сплати, відстрочення сплати судового збору за остаточно сформульовані вимоги позову.
Ухвала суду від 02.01.2025р. була отримана позивачем засобами поштового зв'язку - 29.01.2025р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.02.2025р. до суду від позивача надійшов процесуальний документ, у якому викладена незгода із діями головуючого судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В., котра умотивована тим, що на думку заявника: 1) станом на 10.02.2025р. ніхто не писав та не телефонував ОСОБА_1 у відповідь на клопотання від 04.02.2025р. у застосунку Вайбер, що спричиняє звуження прав на ознайомлення з матеріалами справи, нерівність сторін перед законом та судом, конституційних прав та свобод; 2) наявне упереджене й зневажливе ставлення головуючого до заявника під час телефонної розмови стосовно мови спілкування; 3) наявна упередженість, особиста зацікавленість, необ"єктивність, особиста помста (як-то відмова у задоволенні позову незалежно в якій частині); 4) виявлення недоліків в оформленні позову є прикладом штучних перепон та перешкоджання з огляду на процесуальне рішення суду у справі №520/35502/24; 5) наявне порушення прав заявника у доступі до правосуддя через небажання судді поставити резолюцію на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи; 6) примушення заявника спілкуватись державною мовою, оскільки обов'язок спілкуватись державною мовою є лише у осіб, які працюють в органах державної влади, органів місцевого самоврядування, є їх службовими та посадовими особами; 7) наявне упереджене ставлення до заявника з боку помічника судді та секретаря, що виразилось у відмові позивачу в ознайомленні з матеріалами справи №520/35960/24.
Оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи не надано права на подання заперечень на дії головуючого судді у справі, то з огляду на зміст ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та ч.6 ст.7 КАС України, а також характер доводів позивача суд вважає за необхідне вирішити поданий заявником процесуальний документ у якості заяви про відвід у порядку ст. 36-41 КАС України.
Розглядаючи згаданий вище процесуальний документ, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані, насамперед, приписами ст.ст.36-41 КАС України та додаткового деталізовані приписами Закону України "Про запобігання корупції" в частині урегулювання реального конфлікту інтересів чи потенційного конфлікту інтересів.
У тексті поданого процесуального документу не викладено жодних доводів, котрі б вимагали застосування норм Закону України "Про запобігання корупції".
Відтак, суд не вбачає підстав для вирішення поданого процесуального документу в аспекті названого акту законодавства.
Продовжуючи вирішення поданого позивачем процесуального документу, суд зважає, що згідно з ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд зобов'язаний з'ясувати об'єктивну істину у спорі за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін та процесуальної поведінки учасників справи.
Частиною ч.2 ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінивши наявні у справі документи, суд констатує, що насправді (у дійсності) зміст усіх аргументів процесуального документу сторони позивача (незважаючи на застосовані мовні конструкції та лексичний зміст) явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальними рішеннями, постановленими суддею при відправленні правосуддя у цій справі та зумовлений помилковим тлумаченням їх дійсного змісту.
Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підтверджує повне усвідомлення того, що єдина легітимна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У положеннях п.4 ч.1 ст.36 КАС України законодавцем у якості підстави для відводу зазначені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Проте, коло цих обставин, характер, суть та їх правова природа, межа рівня істотності, а також джерело походження інформації про них процесуальним законом не визначені.
Тому суд зважає на положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", де зазначено, що: 1) "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду"; 2) Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного"; 3) Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими", суд вважає, що не можуть бути визнані достатніми підставами для відводу суддів - заяви учасників справи, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, котрі не підтверджені належними і допустимими доказами.
До того ж, у силу правових висновків ухвали Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №520/3535/2020: 1) Надаючи оцінку об'єктивності та неупередженості судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. 2) Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. 3) При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, проте не вирішальною. 4) Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Аргументи процесуального документа заявника не містять спроможних доводів демонстрування суддею упередженості та небезсторонності.
На противагу доводам процесуального документу позивача суд зазначає, що ч.1 статті 57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
Відтак, запровадження законодавцем правового інституту Присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у запереченнях та засвідчує відсутність навіть щонайменшої можливості виникнення у судді упередженого або необ'єктивного ставлення до будь-якого учасника справи.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), адже зміст поданого заявником процесуального документу не містить взагалі будь-яких вагомих та істотних аргументів на підтвердження як минулих, так і майбутніх проявів суддею упередженості чи необ'єктивності.
Так, стосовно посилання позивача на примушення ОСОБА_1 суддею Сліденком А.В. спілкуватися державною мовою суд зазначає, що відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Приписи ст.10 Конституції України отримали подальший розвиток у положеннях Закону України від 25.09.2019р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної», згідно з ч.1 ст.1 якого єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч.7 ст.1 до ч.1 ст.1 Закону України від 25.09.2019р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
За приписами ч.1 ст.6 Закону України від 25.09.2019р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України від 25.09.2019р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України від 25.09.2019р. № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Аналогічне положення міститься у ч.1 ст.12 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (де указано, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою) та ч.1 ст.15 КАС України (де указано, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначив, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.
З огляду на зміст викладених вище норм права і суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., і усі працівники апарату Харківського окружного адміністративного суду (зокрема, помічник судді та секретар судового засідання) під час виконання службових обов"язків за посадами цілком правомірно використовували при комунікації саме українську мову.
Оскільки усі процесуальні документи заявника у справі №520/35960/24 складені українською мовою, то жодних ущемлень чи погіршень правового становища у зв"язку із цим заявник об"єктивно зазнати не міг.
Отже, цей довід позивача є юридично неспроможним, не свідчить про прояв упередженості чи необ"єктивності.
Стосовно доводу заявника про відсутність будь-яких повідомлень чи сповіщень у справі №520/35960/24 із застосуванням додатку Вайбер суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України обов"язкового використання органом судової влади України саме такого способу комунікації із сторонами в адміністративній справі не передбачено.
Отже, цей довід позивача є юридично неспроможним, не свідчить про прояв упередженості чи необ"єктивності.
Стосовно доводу заявника про вчинення відмови у наданні справи для ознайомлення суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Відповідно до розділу X Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, (затверджена Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) справи (матеріали кримінального провадження) видаються для ознайомлення апаратом суду за резолюцією судді (судді-доповідача), у разі його відсутності - іншого судді зі складу суду, що розглядає справу, у разі відсутності всього складу суду - секретаря відповідної судової палати, у разі відсутності секретаря судової палати - заступника голови суду, а у разі відсутності заступника голови суду - голови суду на підставі письмової вимоги (заяви) таким особам: учасникам справи (кримінального провадження), а також особам, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (після пред'явлення документа, що посвідчує особу: паспорта, службового посвідчення, пенсійного посвідчення тощо, та в необхідних випадках - доручення представника).
Ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) проводиться виключно у приміщенні суду, у визначеному наказом голови суду місці, протягом усього робочого часу суду та в присутності працівника апарату суду.
У порядку підготовки судової справи для ознайомлення відповідальний працівник суду після отримання заяви з резолюцією та судової справи забезпечує (перевіряє) її формування згідно з вимогами Інструкції (зокрема, перевіряються наявність томів, повнота підшивання матеріалів справи, наявність опису, відповідність змісту опису фактичній наявності документів, наявність та цілісність наявних у справі технічних носіїв з аудіозаписом (відеозаписом) судового засідання, у випадку збереження запису на оптичному диску).
Судова справа видається для ознайомлення після перевірки документів, що посвідчують особу та її повноваження відповідно до чинного законодавства.
Особи під час ознайомлення з матеріалами судових справ можуть робити з них виписки та копії відповідно до вимог законодавства.
Після ознайомлення з матеріалами судової справи така особа робить відповідний запис на своїй заяві про надання судової справи для ознайомлення (із обов'язковим зазначенням підпису, власного імені та прізвища, дати ознайомлення), після чого заява долучається до матеріалів судової справи.
04.02.2025р. від позивача до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи сьогодні 04.02.2024р., яка була зареєстрована судом о 15:13 год.
Відповідно до проставленої суддею 05.02.2025р. резолюції на вказаній заяві, прийнято рішення про надання справи №520/35960/24 для ознайомлення згідно із запланованою черговістю виконання поточних службових завдань; зазначено дату і час ознайомлення 06.02.2025р. о 12:30 год.; позивача сповістити телефонограмою.
05.02.2025р. об 11:22 год та о 12:35 год було здійснено виклик на номер телефону, зазначений позивачем у заяві про ознайомлення від 04.02.2025р. - 0634764498, без відповіді, про що складено телефонограму від 05.02.2025р.
06.02.2025р. о 09:57 год та об 11:11 год було здійснено виклик на номер телефону, зазначений позивачем у заяві про ознайомлення від 04.02.2025р. - 0634764498, без відповіді, про що складено телефонограму від 06.02.2025р.
Отже, жодних перешкод для ознайомлення позивача з матеріалами справи вчинено не було, за резолюцією судді, проставленою 05.02.2025р., було визначено дату та час для ознайомлення. Суд також наголошує, що жодної процесуальної норми, яка передбачає негайну видачу справи для ознайомлення за заявою сторони судом на даний час не встановлено.
Будь-які правові підстави для віддання пріоритету клопотанню позивача про ознайомлення з матеріалами справи №520/35960/24 від 04.02.2024р. порівняно із іншими адміністративними справами, зміни раніше визначеної черговості виконання службових завдань з огляду на обсяг поточного навантаження та початок роботи над іншими справами були відсутні.
Процесуальним законом не передбачено обов"язку суду негайно чи невідкладно надати безпосередньо позивачу для ознайомлення матеріали адміністративної справи, провадження в якій перебуває на стадії вирішення питання про відкриття та які складаються виключно з матеріалів позову заявника.
Отже, цей довід позивача є юридично неспроможним, не свідчить про прояв упередженості чи необ"єктивності.
Стосовно посилань заявника на упереджене ставлення з боку помічника судді та секретаря, що виразилось у відмові позивачу в ознайомленні з матеріалами справи №520/35960/24, суд зазначає, що резолюція суддею на поданій ОСОБА_1 заяві від 04.02.2025р. була проставлена 05.02.2025р., тому у помічника судді та секретаря не було жодних підстав припиняти виконання поточних службових завдань і починати виконання іншої роботи - негайно надавати справу позивачу до проставлення головуючим суддею резолюції про надання справи для ознайомлення.
Суд зазначає, що довід заявника про відмову у наданні справи №520/35960/24 на ознайомлення є вигаданим, відсутність реальної зацікавленості заявника у повторному вивченні матеріалів власного позову безперечно та неспростовно доводиться нестворенням належних умов для прийняття телефонограм на указаний у позові номер телефону.
Отже, цей довід позивача є юридично неспроможним, не свідчить про прояв упередженості чи необ"єктивності.
Стосовно посилання заявника на справу №520/35502/24 суд зазначає, що у згаданій справі позивачем є не заявник, а інший громадянин, яким у порядку адміністративного судочинства були заявлені вимоги: 1) Визнати бездіяльність Міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦ МСЕ» департаменту охорони здоров'я Харківської області протиправною; 2) Зобов'язати Міжрайонну Слобідську МСЕК КЗОЗ «ОЦ МСЕ» Департаменту охорони здоров'я Харківської області провести переогляд інвалідності позивача на підставі наданих медичних документів в п'ятиденний термін з дати набрання чинності судовим рішенням; 3) Встановити строк для проведення переогляду інвалідності, не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту ухвалення рішення по справі; 4) Визначити, що бездіяльність відповідача є порушенням прав позивача на своєчасний переогляд інвалідності.
Отже, на відміну від позову у справі №520/35960/24 позов у справі №520/35502/24 не містить вимоги про визнання протиправними дії Бабаєва Г.М. - Голови міжрайонної Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України і Шевченківська медико-соціальна комісія Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації, і Голова Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації мають правовий статус суб"єкта владних повноважень.
Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу (затверджене постановою КМУ від 03.12.2009р. №1317; далі за текстом - Положення №1317) медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у м. Києві та м. Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Відповідно до п.19 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Отже, у спірних правовідносинах Голова Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації може діяти як у статусі члена державного колегіального органу - комісії, так і у статусі керівника Шевченківської медико-соціальної комісії Комунального закладу охорони здоров"я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації як медичної установи (завідувача).
Відтак, предмет позову у справі №520/35960/24 суттєво відрізняється від предмету позову у справі №520/35502/24, що об"єктивно виключає будь-яке порівняння судових актів у цих справах.
До того ж у подібних правовідносинах Верховним Судом у постанові від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19 було сформульовано правовий висновок про те, що коли владні управлінські функції працівника державного органу є похідними від повноважень державного органу, то відповідачем у справах, які розглядаються судом у порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває із цим органом у трудових відносинах.
Отже, цей довід позивача є юридично неспроможним, не свідчить про прояв упередженості чи необ"єктивності.
Пунктом 1 ч.7 ст.56 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Наявні у матеріалах справи докази об"єктивно та неспростовно засвідчують, що поведінка судді у межах справи №520/35960/24 відповідає стандарту зразкової та бездоганної; судом було здійснено всіх необхідних процесуальних заходів для надання позивачу справи для ознайомлення та повідомлення позивача про дату та час ознайомлення з матеріалами справи.
Відтак, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), позаяк доводи поданого процесуального документа не підтверджені ані належними аргументами, ані відповідними доказами.
Матеріали справи також не містять жодних доказів порушення будь-яких прав заявника у справі №520/35960/24, доводи заявника про протилежне є юридично неспроможними.
З наведених вище міркувань витікає, що усі згадані у заяві позивача від 10.02.2025р. процедурні та процесуальні дії судді, помічника судді, секретаря судового засідання є законними та обґрунтованими.
Однак, з огляду на зміст та характер доводів заявника про наявні (на особисту та суб"єктивну думку позивача) прояви упередженості, необ"єктивності, особистої зацікавленості судді та задля створення в усвідомленні заявника усіх фізично можливих в об'єктивній дійсності умов дотримання вимог процесуального закону, суд вважає за необхідне передати поданий заявником процесуальний документ від 10.02.2025р. разом з матеріалами справи для вирішення по суті іншому складу суду згідно з абз.1 ч.4 ст.40 КАС України.
При вирішенні питання про відвід, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), надав оцінку усім обставинам, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення відводу, та дослухався до усіх аргументів заявника, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення згаданого питання.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1.Передати процесуальний документ ОСОБА_1 на дії головуючого від 10.02.2025р., де викладені доводи які підпадають під дію п.2 ч.1 ст.36 та п.4 ч.1 ст.36 КАС України, для вирішення по суті у порядку ч. 4 ст. 40 КАС України іншому складу суду.
2.Роз'яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту проголошення (підписання).
Суддя А.В. Сліденко