03 березня 2025 року Справа № 480/561/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Опімах Л.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/561/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.,
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.01.2022 № 3-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.02.2022 № 57-ОС позивачу припинено контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
За період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року НОМЕР_1 прикордонний загін здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з затримкою, зокрема 11.02.2022 позивачу виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі 24846,48 грн.
Під час проходження військової служби позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2016 року у розмірі 6 782,85 грн., у січні 2018 року у розмірі 7 230,95 грн.
При цьому, під час нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 рр., які нараховуються з місячного грошового забезпечення, не враховано у складі місячного грошового забезпечення вказану вище індексацію грошового забезпечення.
Окрім того, у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889). Розмір цієї винагороди розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
З огляду на те, що у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, відповідно нарахування та виплата щомісячної додаткової грошової винагороди проведено відповідачем у меншому розмірі.
За наведених обставин, позивача просить визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, вкзавши, що одноразові додаткові види грошового забезпечення обраховуються відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 №558, відповідно не підлягають індексації.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позховні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні, наказом начальника від 06.01.2022 № 3-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас, наказом від 06.02.2022 № 57-ОС з позивачем припинено контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ( а.с.6,7).
Як видно з особистих карток грошового забезпечення, розрахункового листа за лютий 2022 та інформації, наданої у відповідь на адвокатські запити, за період з 2016-2018 років, відповідач здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з затримкою, зокрема заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі 24846,48 грн. виплачена 11.02.2022 ( а.с.5, 9, 10-13).
При цьому, під час нарахування та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки не враховано у складі місячного грошового забезпечення вказану вище індексацію грошового забезпечення.
Окрім того, у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», яка визначається у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, також нарахована і виплачена відповідачем без врахування індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходть з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частина друга цієї статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі Закон № 2017-ІІІ) визначено право громадян на соціальні гарантії. Відповідно до вказаної статті, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Також і Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
З огляду на те, що індексація грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби не була нарахована та виплачена, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ( код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) що полягає у непроведенні перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах