Іменем України
25 листопада 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-2960/10/2470
15 год. 43 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді: Скакун О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області
про зобов'язання вчинити дії
за участю:
секретаря судового засідання: Юзька Я.В.
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача -Гавриш Г.А.
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області про зобов'язання Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області здійснити реєстрацію постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 22.10.2006 року у нього закінчився строк реєстрації місця проживання. Позивач неодноразово звертався до Сектору громадянства і реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області з приводу реєстрації постійного місця проживання, проте відповідач відмовляє у реєстрації. Позивач зазначає, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації постійного місця проживання, у зв'язку з тим, що позивач проживає у будинку, право власності на який не зареєстровано. На думку позивача, відмова у вчиненні дій з таких підстав є необґрунтованою. Позивач стверджує, що у зв'язку з неможливістю зареєструвати своє постійне місце проживання, він зазнає обмежень щодо своїх громадянських прав та свобод, які полягають у обмеженні користування медичною допомогою, неможливістю реалізації своїх виборчих прав, здійснення банківського обслуговування, транспортних послуг та багато іншого.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях. Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що позивач звертався до відповідача лише один раз в усній формі. Позивачем не було подано документів, передбачених нормами чинного законодавства, для здійснення реєстрації місця проживання. Крім того, позивач повинен був подавати документи до ЖРЕПу, а не до СГІРФО. Реєстрація позивача за адресою: АДРЕСА_1 неможлива, у зв'язку з тим що будинок не здано в експлуатацію, про що свідчить довідка ОБТІ, яка буда надана позивачем. В довідці зазначено, що готовність даного будинку складає 95 відсотків. На думку представника відповідача, суттєве значення має така ознака місця проживання фізичної особи, як відповідність санітарним та технічним нормам, а також правилам пожежної безпеки.
22.10.2006 року закінчився строк реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 05.12.2006 року №2587, відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 становить 95 відсотків.
На підставі пояснень представника позивача, наданих ним в судовому засіданні, та підтверджених представником відповідача в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача в усній формі по питанню реєстрації постійного місця проживання. Відмова відповідачем у здійсненні реєстрації постійного місця проживання також була надана в усній формі.
Будь -яких підтверджень звернення позивача з письмовою заявою чи листом у письмовій формі до відповідача позивачем не надано.
Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що не було письмових звернень чи заяв позивача, відповідач відмову у письмовій формі не надавав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Визначення місця проживання наведено в ст. 29 Цивільного кодексу України, згідно якої місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст. ст. 379, 380 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульовано статтею 331 Цивільного кодексу України. У відповідності до цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно пунктів 1.5., 1.6. зазначеного Положення, державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно: житлові будинки; квартири; будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами. Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження врегульовано Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
У відповідності до ст.3 зазначеного Закону, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
На підставі аналізу зазначених норм законодавства, суд вважає, що незавершене будівництво по провулку Гусятинському м. Чернівці, забудовником якого є позивач ОСОБА_1, не є на момент розгляду справи житловим будинком (житлом), придатним для проживання в ньому, а є лише матеріалами, які були використані в процесі цього будівництва. У зв'язку з цим, суд вважає правомірною відмову відповідача у здійсненні реєстрації місця проживання позивача в об'єкті незавершеного будівництва.
У відповідності до ст.6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає:
письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Судом встановлено, що заява позивачем відповідачу не подавалася. Цей факт підтверджено представником позивача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, позивачем не виконано єдину вимогу, передбачену законодавством, щодо підстави для реєстрації місця проживання особи -не подано письмову заяву особи про реєстрацію місця проживання.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. А тому, дотримуючись вимог чинного законодавства, правомірно відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_1 АДРЕСА_1 Шевченківським РВ УМВЄ України в Чернівецькій області (СГ1РФО) не порушуються вимоги зазначеного Закону та конституційні права останніх на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.
Правомірна відмова у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 не перешкоджає праву володіння, користування та розпоряджання її майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області (відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) доведено правомірність відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Шевченківським районним відділом УМВС України в Чернівецькій області, діючим у межах повноважень, передбачених законодавством України, правомірно було відмовлено позивачу у реєстрації постійного місця проживання.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У судовому засіданні 25 листопада 2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 30 листопада 2010 року.
Суддя О.П. Скакун