03 березня 2025 р. № 400/5934/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей», вул. Марка Кропивницького, 114, м. Миколаїв, 54009,
до відповідачаПівденного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 № 22/34-00-07-06, № 23/34-00-07-06 в частинах; від 29.06.2021 № 11934000706,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей» (далі - позивач, ТОВ «Компания Прометей») звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Південне міжрегіональне управління ДПС), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 22/34-00-07-06 від 07.04.2021 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1302870,0 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 23/34-00-07-06 від 07.04.2021 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 2693591,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1347195,10 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 11934000706 від 29.06.2021 року.
Ухвалою від 02.08.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, відповідно до ст. 173 КАС України.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки державних ревізорів-інспекторів Південного міжрегіонального управління ДПС в частині не підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками ФГ «Фаворит», ТОВ «Екологічно-виробниче підприємство «Авалон ЛТД», ФГ «Юр-Агро 2014», ТОВ «Агро-Цвіт-2012», що викладені в Акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях безпідставними, необґрунтованими та такими, що сформовані завдяки викривленню інформації, отриманої посадовими особами в ході перевірки.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач зазначив, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та валові витрати можуть формуватися платником податків лише за реально проведеною господарською' операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів І зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Документи, складені від фіктивних суб'єктів господарювання не можуть бути відображені в даних податкового обліку.
Якщо господарські операції фактично не відбулися, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.
А наявність у контрагента позивача реальної можливості здійснити поставку товарів (послуг) та реальність його витрат у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які були в подальшому поставлені позивачу - є безпосередньо пов'язаними з правом формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся контролюючим органом.
Тому відповідач стверджує, що діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Ухвалою від 24.02.2025 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ТОВ «Компания Прометей» зареєстровано як юридична особа 04.04.2017 року та перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість з 01.06.2017 року.
Основним видом говподарської діяльності товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21).
Інші види господарської діяльності позивача: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.
У період з 17.02.2021 року по 10.03.2021 року, на підставі наказу від 16.02.2021 року № 14, направлень від 16.02.2021 року № 50, 51, 52, посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компания Прометей» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
За результатами перевірки складено акт від 17.03.2021 року № 63/34-00-07-06/41255380 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення позивачем:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 2694590,00 грн;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 1304448,00 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем сформовані та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення:
- від 07.04.2021 року № 22/34-00-07-06, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1304448,00 грн;
- від 07.04.2021 року № 23/34-0-07-06, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку на 2694590,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1347295,00 грн.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України.
Згідно рішення про результати розгляду скарги від 23.06.2021 року № 14036/6/99-00-06-01-02-06, Південним міжрегіональним управлінням ДПС у податковому повідомленні-рішенні від 07.04.2021 року № 23/34-00-07-06 неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% з посиланням на п. 123.3 ст. 123 ПК України, оскільки в матеріалах перевірки не доведено, що діяння вчиненні скаржником умисно, а також, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За результатом розгляду скарги позивача ДПС України прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС від 07.04.2021 року № 23/34-00-07-06 у частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений п. 123.1 ст. 123 ПК України, у редакції, що діє з 01.01.2021 року, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 року № 22/34-00-07-06 залишено без змін. Тобто, скаргу задоволено частково.
26.06.2021 року, на підставі Акта перевірки, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 23.06.2021 року № 14036/6/99-00-06-01-02-06, відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 11934000706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку на 2694590,00 грн, та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 269459,00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно положень п. 198.1 - 198.3 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як зазначено на ст. 6 Акта перевірки, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 3998039,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації .
Оскільки було завищено на 2829794 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у наступних контрагентів:
- на 1530257,70 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у ФГ «Фаворит» (код ЄДРПОУ31683732) кукурудзи;
- на 136203,34 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України при його визначенні не договірної вартості товарів по операції з придбання у ФГ «Юр-Агро 2014» (код ЄДРПОУ 39067350) кукурудзи врожаю 2020 року;
- на 1163333,33 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України при його визначенні не договірної вартості товарів по операції з придбання у ТОВ «Екологічно-виробниче підприємство «Авалон ЛТД» (код ЄДРПОУ 38075250) соняшника врожаю 2020.
Так, між позивачем та ФГ «Фаворит» були укладені договори купівлі-продажу № 50341, № 50234, № 50163 від 20.11.2020 року, № 50420 від 26.11.2020 року, № 50587 від 01.12.2020 року.
За умовами вищезазначених договорів ТОВ «Компания Прометец» (Покупець) придбало у ФГ «Фаворит» (Продавець) сільськогосподарську продукцію - кукурудзу у кількості 1232,575 т (далі - товар).
Товар за укладеними договорами поставлявся на умовах СРТ (в розумінні «Інкотермс - 2010») за адресою: Миколаїв, вул. Слобідська, 122.
Факт поставки кукурудзи підтверджується видатковими накладними, рахунками- фактурами, податковими накладними, які були зареєстровані у ЄРПН, та товарно- транспортними накладними.
У подальшому, ФГ «Фаворит» було надано форму 29 - сг - Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році, завдяки якій можливо перевірити кількість зібраного врожаю 2020 року. Відповідно до даної форми ФГ «ФАВОРИТ» зібрало у 2020 році 6436 т. кукурудзи.
На 44 сторінці Акта перевірки зазначено, що згідно даних ЄРПН за період з 01.01.2020 року по 30.12.2020 року ФГ «Фаворит» придбання кукурудзи не здійснювало.
Разом з цим, у взаємовідносинах з ТОВ позивачем ФГ «Фаворит» виступав не посередником, а товаровиробником, у зв'язку з чим придбання кукурудзи ФГ «Фаворит» у контрагентів-постачальників відсутнє, а поставка кукурудзи Покупцю - ТОВ «Компания Прометей» була власного виробництва.
На 46 сторінці Акта перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.
Суд погоджується з позивачем, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, та за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання транспортної документації не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для визнання господарських операцій нереальними.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 року у справі № 804/644/16 прийшов до висновку, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковою при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.
12.11.2020 року між позивачем та ФГ «Юр-Агро 2014» було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 49639.
Відповідно до умов договору ТОВ «Компания Прометей» (Покупець) придбало у ФГ «Юр-Агро 2014» (Продавець) сільськогосподарську продукцію - кукурудзу у кількості 137,180 т (далі - товар).
Товар за укладеними договорами поставлявся на умовах СРТ (в розумінні «Інкотермс - 2010») за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Чотирбоки, вул. Привокзальна.
Факт поставки кукурудзи підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, які були зареєстровані у ЄРПН, рахункам и-фактури та товарно - транспортними накладними.
На ст. 59 Акта перевірки контролюючий орган вказав на невідповідність кількості товару між видатковими та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості, що видані зерновим складом, кукурудза, яка була поставлена ТОВ «Компания Прометей» не відповідала показникам якості відповідно до ДСТУ 4525:2006, а саме були завищені показники вологості та смітної домішки, у зв'язку з чим зерновим складом було проведено сушку та очистку кукурудзи, у результаті чого маса зерна зменшилася на величину втрат вологи і сміття, відповідно до Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року. Вказана інструкція описує методику розрахунку залікової ваги.
Враховуючи вищевикладене, кількість залікової ваги згідно реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості становить 137 т. 180 кг., що відповідає загальній кількості поставленого товару згідно видаткових накладних.
Таким чином, контролюючим органом помилково та безпідставно відображено дані щодо ваги кукурудзи згідно видаткових накладних, а не товарно-транспортних накладних.
А ст. 62 та 63 Акта перевірки контролюючий орган зазначив, що за результатами порівняння обсягів надходження (вирощування, придбання) та реалізації сільськогосподарських культур по ФГ «Юр-Агро 2014» за період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року встановлено, що обсяги реалізації вказаних в таблиці культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соя, ріпак, соняшник), крім соняшнику та ріпаку, значно перевищують їх надходження. Найбільше відхилення має кукурудза - 2938,220 т.
Враховуючи зазначене, контролюючий орган зробив висновок, що ФГ «Юр-Агро 2014» не мало можливості в листопаді 2020 року здійснити реалізацію кукурудзи на адресу ТОВ «Компания Прометей» за податковими накладними.
Суд враховує, що відповідно до умов специфікацій, ФГ «Юр-Агро 2014» зобов'язувалося поставити кукурудзу врожаю 2020 року.
Відповідачем не обґрунтовано твердження про неможливість встановити походження частини врожаю через те, що реалізація ФГ «Юр-Агро 2014» кукурудзи перевищила обсяг його виробництва, адже не враховано можливість реалізацію залишків попереднього аграрного року.
Також, 05.10.2020 року між позивачем та ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 47129.
Згідно специфікацій № 4 від 05.11.2020 року, № 5 від 23.11.2020 року, № 6 від 03.12.2020 року, та на підставі видаткових накладних № 30 від 05.11.2020 року, № 31 від 23.11.2020 року, № 32 від 03.12.2020 року, № 32 від 03.12.2020 року, ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» зі складу зберігання було реалізовано соняшник в кількості 400 тон, що є часткою всього зібраного та покладеного на склад врожаю соняшнику.
Підтвердженням переоформленням соняшнику з ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» на ТОВ «Компания Прометей» є складські квитанції на зерно № 2340 від 05.11.2020 року, № 2394 від 23.11.2020 року, № 2437 від 03.12.2020 року.
Зберігання насіння соняшника після збору врожаю здійснювалося за договором складського зберігання № 191/Г від 17.09.2020 року, укладеного ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» з ТОВ «Прометей Рад» на зерновому складі, що розміщений за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, 3.
У період з 19.09.2020 року по 16.10.2020 року ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» покладено на зберігання соняшник врожаю 2020 року в кількості 1190600 кг.
Додатково, для підтвердження перевезення соняшника, ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» було надано договора про надання послуг перевезення між ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» та ФОП ОСОБА_1 № 15/09 від 15.09.2020 року та ФОП ОСОБА_2 № 1 від 19.09.2020 року.
Факт перевезення зафіксовано Актами наданих послуг № КО-0000001 від 27.09.2020 року, № 33 від 30.09.2020 року та товарно-транспортними накладними № 837216 від 19.09.2020 року, № 837217 від 19.09.2020 року, № 837218 від 20.09.2020 року, № 837219 від 20.09.2020 року, № 837241 від 25.09.2020 року, № 837249 від 26.09.2020 року, № АВП 01108 від 16.10.2020 року, № АВП 01110 від 16.10.2020 року.
Щодо суперечливості, то як зазначено вище акт перевірки містить відомості і про те, що протягом 2020 року ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» не придбавало насіння соняшника, так і те, що придбання соняшника у повному обсязі було здійснено у ТОВ «Салоха-П». (75 сторінка Акту перевірки). Окрім зазначеного, соняшник, як товар, придбаний у ТОВ «Салоха-П», знаходиться на зберіганні в складі ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» у кількості 696,186 т., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю рахунка 228/1 за 4 кв. 2020 року.
Щодо тверджень про завищення на 1166667,00 грн показника у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації за грудень 2020 року (ст. 79 Акта перевірки), суд зазначає наступне:
20.11.2020 року між позивачем та ТОВ «Агро-Цвіт-2012» укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 50052.
Відповідно до умов договору ТОВ «Компания Прометей» (Покупець) придбало у ТОВ «Агро-Цвіт-2012» (Продавець) сільськогосподарську продукцію - кукурудзу (далі - товар).
Товар за укладеним договором поставлявся на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс - 2010») за адресою: Житомирська область, смт. Ємільчине.
Факт поставки кукурудзи підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, які були зареєстровані у ЄРПН, рахунками-фактури та товарно-транспортними накладними, за якими можливо відслідкувати місце навантаження та відвантаження товару.
Організацією перевезення займався позивач, зокрема уклавши договір з автоперевізником ТОВ «Трейд Ла Грейн».
Позивач, купуючи товар у ТОВ «Агро-Цвіт-2012» здійснював його поставку до терміналів з якими має укладенні договори зберігання, а саме з Державною продовольчо-зерновою корпорацією України та ТОВ «ОРЕКСИМ Україна». В рамках укладених договорів вказані підприємства прийняли на себе обов'язок, зокрема, приймати поставлений товар здійснювати його перевалку на території терміналу.
Таким чином, товар було дійсно придбано та переміщено до місця зберігання.
Також, зміна місця навантаження товару з «Житомирська обл., с. Ємільчене» на «Житомирська обл., с. Мала Рача» жодним чином не вплинуло на виконання ТОВ «Агро-Цвіт-2012» взятих на себе зобов'язань по поставці товару. При цьому позивач не може нести відповідальність за постачальника, який не задекларував у формі 20-ОПП об'єкти оподаткування у зазначеному населеному пункту (наказ Мінфін України від 22.04.2014 року № 462) (89 - 90 сторінка Акту перевірки).
Щодо посилання відповідача на те, що позивач під час заповнення податкової накладної від 20.11.2020 року № 14 допустив помилку, а саме вказав неправильно суму за товар та суму ПДВ через те, що у Специфікації № 1 від 20.11.2020 року вказано суму договору 700 000 грн. повідомляємо наступне (88-89 Акту перевірки):
Контролюючим органом не було досліджено під час перевірки, що за іншими даними можливо встановити, що вказана сума зазначена в результаті описки. Так, згідно специфікації до договору вбачається, що ціна за 1 т. товару складає 7000 грн. Кількість товару, яка повинна бути поставлена складає 1000 т +/-10%, загальна сума ПДВ складає 1166666,66 грн, у податковій накладній зазначена загальна сума, що підлягає сплаті з ПДВ 7000000 грн, сума ПДВ - 1166666,66 грн.
За сукупністю первинних документів можливо точно встановити, що зазначені суми у податковій накладній є правильними і відображають реальні обставини справи.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 826/15568/16, від 10.04.2020 року у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 року у справі № 803/13/16 викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Верховним Судом у постанові від 18.03.2024 року у справі № 480/1798/22 зазначено про те, що податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про нереальність/безтоварність господарських операцій. Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень. Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями та ін.), підтверджується обставина фактичного придбання позивачем у ФГ «Фаворит», ФГ «Юр-Агро 2014», ТОВ «ЕВП «Авалон ЛТД» та ТОВ «Агро-Цвіт-2012» товарно-матеріальних цінностей з метою використання у власній господарській діяльності, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на наслідками таких операцій.
Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.10.2023 року у справі № 320/17531/21.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей» (вул. Марка Кропивницького, 114, м. Миколаїв, 54009, код ЄДРПОУ 41255380) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 22/34-00-07-06 від 07.04.2021 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1302870,0 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 23/34-00-07-06 від 07.04.2021 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 2693591,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1347195,10 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 11934000706 від 29.06.2021 року.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей», вул. Марка Кропивницького, 114, м. Миколаїв, 54009, код ЄДРПОУ 41255380) судові витрати у сумі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.03.2025 року.
Суддя О.В. Малих