Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
03 листопада 2010 р. № 2-а- 5200/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.
за участю:
представника позивача -Білик В.В.
представника відповідача -Казимир Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Віконт"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова
про скасування рішення про застосування штрафних санкцій ,
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Віконт" (надалі позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001552310 від 25 березня 2010 року; № 0001592310 від 25 березня 2010 року; № 0001572310 від 25 березня 2010 року; № 0001582310 від 25 березня 2010 року; № 0001622310 від 25 березня 2010 року; № 0001632310 від 25 березня 2010 року; № 0001602310 від 25 березня 2010 року; № 0001562310 від 25 березня 2010 року; № 0001612310 від 25 березня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Віконт" зазначило, що з 09 березня 2010 року по 15 березня 2010 року відбулися перевірки ТОВ фірми «Віконт» Державною податковою адміністрацією Харківської області. Перевірки були проведені на підставі направлень № 2389 від 04 березня 2010 року, № 2390 від 04 березня 2010 року, № 2392 від 04 березня 2010 року, № 2393 від 04 березня 2010 року, № 2395 від 04 березня 2010 року, № 2396 від 04 березня 2010 року, згідно яких вбачається, що термін перевірки з 09 березня 2010 року по 15 березня 2010 року та перевірки є плановими. За результатами проведених перевірок були складені акти без номеру від 09 березня 2010 року. 25 березня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі були винесені вищевказані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що відповідач в порушення статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» здійснив перевірку без попереднього повідомлення позивача за 10 днів про плановану перевірку. Наявність негативних наслідків таких перевірок для можливості судового захисту прав позивача законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій податкової інспекції. Окрім того, актів перевірки з номерами, вказаними в оскаржуваних рішеннях ТОВ Фірма «Віконт» не отримувала. Акти, які були надані працівниками Державної податкової адміністрації Харківської області були без номерів та такими, що практично неможливо прочитати. Акти перевірки надані відповідачем в ході судового засідання свідчать про невідповідність даних дійсності та мають суттєві порушення у застосуванні фінансових (штрафних) санкцій, а тому позивач наполягає на скасуванні прийнятих податковою рішень за насідками проведеної 04 березня 2010 перевірки ТОВ "Віконт".
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням уточнень до нього, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що проведена перевірка ТОВ "Віконт" була передбачена в плані роботи ДПА у Харківській області, проводилась з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону України № 265. Виявлені під час перевірки порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, були належним чином зафіксовані в актах перевірки. Оскаржені позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є цілком правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, опитавши свідка, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків:
Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, у тому числі за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» (далі - Закон № 509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Статтею 11-1 Закону № 509 передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками.
Разом з тим, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV (ст. 15, 16) Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 1776). Зокрема, ст. 15 визначено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Оскільки Закон № 1776 є спеціальним у питаннях застосування РРО, то інші нормативні акти, у тому числі Закон № 509, застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО.
Слід зазначити, що ст. 11-1 Закону № 509 визначені саме підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що перевірки суб'єктів підприємницької діяльності щодо контролю за здійсненням розрахунковими операціями у сфері готівкового та безготівкового обігу регламентовані Порядком оформлення і реалізації матеріалів перевірок, затвердженим Наказом ДПА України від 04.04.02 р., № 155/ДСК, в якому зазначено, що перевірки проводяться особами органів державної податкової служби групою у складі не менше двох посадових осіб та за наявності у них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчення на право проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності.
При проведені перевірки посадові особи податкових органів у своїй діяльності керуються:
- Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, які затверджені Наказом ДПА України від 11.10.05 р. за № 441.
- Наказом ДПА у Харківської області від 29.12.05 р. за № 409 «Про організацію роботи підрозділів оперативного контролю».
Так, п. 2.6 Методичних рекомендацій передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок.
Пунктом 1 Наказу ДПА у Харківської області від 29.12.05 р. за № 409 «Про організацію роботи підрозділів оперативного контролю» затверджено створення групи при ДПА у Харківської області з числа фахівців підрозділів оперативного контролю державних податкових інспекцій в районах м. Харкова, Харківської області.
На підставі цього слід зазначити, що перевірка ТОВ "Віконт" проводилась на підставі направлень на перевірку № 2389 від 04 березня 2010 року, № 2390 від 04 березня 2010 року, № 2392 від 04 березня 2010 року, № 2393 та Плану проведення перевірок, затвердженого ДПА у Харківської області.
Таким чином, суд вважає, що при перевірці податковий орган діяв у межах компетенції органів державної податкової служби.
Щодо встановлених під час перевірок порушень суд зазначає наступне:
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, одержало Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 071075 від 21.01.2000року, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкові.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
На підставі направлень № 2389 від 04 березня 2010 року, № 2390 від 04 березня 2010 року, № 2392 від 04 березня 2010 року, № 2393 від 04 березня 2010 року, № 2395 від 04 березня 2010 року, № 2396 від 04 березня 2010 року, виданих Державною податковою адміністрацією у Харківській області, фахівцями ДПА у Харківській області на підставі п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" № 509-ХІІ та відповідно до плану - графіка була проведена планова виїзна перевірка сеті магазинів ТОВ "Віконт", розташованих за адресою: м. Харків, вул. Наріманова, 63; вул. Соціалістична, 71/В, вул. Гончарівська, 16/А, вул. Коцарська, 20, вул. Залютинська - кут вул.3олочівської з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".
Перевірки проводились з 09 березня 2010 року по 15 березня 2010 року.
За результатами проведеної перевірки були складені акти перевірок від 09 березня 2010 року: №1847/20/40/23/30652939, №1842/20/40/23/30652939, №1846/20/40/23/30652939, №1845/20/40/23/30652939, №1843/20/40/23/30652939, №1844/20/40/23/30652939.
25 березня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі з посиланням на вищезазначені акти перевірок були винесені рішення про застосування до ТОВ "Віконт" штрафних (фінансових) санкцій: № 0001572310 на суму 2559,0 грн., № 0001582310 на суму 7681,00 грн., № 0001592310 на суму 11913, 60 грн., № 0001632310 на суму 76186,25 грн., №0001622310 на суму - 457,50 грн., № 0001612310 на суму 1000, 00 грн., № 0001602310 на суму 6401, грн., № 0001552310 на суму 1515,00 грн., № 0001562310 на суму 1407,50 грн.
Перевіряючи висновки відповідача, викладені у вищезазначених актах, і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:
Відповідно до п. 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення № 637).
Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що: книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Згідно пп. 4.3 п. 4 даного Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
Як слідує з акту перевірки, податковими ревізорами, зокрема, встановлено відсутність запису у книзі обліку розрахункових операцій № 2033003242/12 за 08 березня 2010 року та не оприбуткування готівкових коштів у сумі 1536,20 гривень; не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій № 2033003485/10 у сумі 15237,25 гривень, за період з 03.03.2010 року по 08.03.2010 року.
Разом з тим, під час судового засідання судом було оглянуті книги обліку розрахункових операцій ТОВ "Віконт", в яких було виявлено наявність відповідних фіскальних звітних чеків (2-звітів РРО), розміщених в хронологічному порядку, що підтверджують оприбуткування готівки в касі за 08 березня 2010 року у сумі 1536,20 гривень та за період з 03.03.2010 року по 08.03.2010 року в загальній сумі 15237,25 гривень.
В даному випадку, слід зазначити, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані в розумінні пп. 2.6 п. 2 Положення № 637, і їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій. При цьому, жодного факту не проведення готівки через РРО відповідачем встановлено не було.
Окрім того, суд бере до уваги, що Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає (пп. 7.5 Порядку):
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Аналізуючи наведені вище положення нормативних актів, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було порушено пп. 2.6. п. 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, а порушення вимог порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій в частині неповного виконання запису та оформлення реквізитів Z-звіту, не тягне за собою відповідальності.
Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 (стаття 1) встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України. Зокрема, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 ГК України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Стаття 218 ГК України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи, що факт порушення позивачем пп. 2.6. п. 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. є недоведеним, підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 не вбачається, а застосування штрафних санкцій за порушення вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій даним Указом не передбачено.
Опитаний у судовому засіданні в якості свідка головний державний податковий ревізор - інспектор ДПА в Харківській області Забайрачна С.С. цілком підтримала правову позицію ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та заперечувала проти доводів позивача.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону N 265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести Книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 року, N 996-ХГУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом пп. 1, 3 та 5 статті 9 Закону N 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Статтею 2 Закону N 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 20 Закону N 265, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 21 Закону N 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів, за місцем реалізації та зберігання застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."
Оскільки внутрішня накладна не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції, а відображає лише рух товарів зі складу до місця реалізації і є внутрішнім документом, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо належного обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, а тому штрафні санкції за дане порушення накладені податковою правомірно.
Належних доказів та достатніх доводів щодо відсутності інших, викладених в актах №1847/20/40/23/30652939, №1842/20/40/23/30652939, №1846/20/40/23/30652939, №1845/20/40/23/30652939, №1843/20/40/23/30652939, №1844/20/40/23/30652939, епізодів порушень, позивач до суду не подав, а відтак, при вирішенні спору суд виходить з доведеності фактів цих порушень матеріалами справи.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не в повному обсязі довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірних рішень, якими до ТОВ "Віконт" застосовані штрафні фінансові санкції, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст. ст. 11, 12, 51, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Віконт" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001552310 від 25 березня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001592310 від 25 березня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340, 0 грн.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001572310 від 25 березня 2010 року 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 179, 0 грн.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000 1582310 від 25 березня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7681, 0 грн.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001632310 від 25 березня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 76186, 25 грн.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віконт” (ідентифікаційний код - 30652939) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2010 року.
Суддя О.В. Панченко