03 березня 2025 року № 320/55494/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Рівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень від 26.09.2024 №UA204000/2024/000092/1 про коригування митної вартості товарів, від 11.10.2024 №UA204150/2024/000055/1 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним підприємством "Будпостач" для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МК України у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, обраний декларантом метод визначення митної вартості за ціною угоди не відповідає умовам, наведеним в статті 58 глави 9 МК України. Наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 МК України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо. Здійснюючи державну митну справу та забезпечуючи контроль за додержанням законодавства України з питань державної митної справи, митниця діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений положеннями законодавства України, здійснюючи коригування митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон.
Крім того, відповідачем було подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду даної адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частин другої та третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно частини сьомої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням тієї обставини, що предметом позову є вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень Рівненської митниці: від 26.09.2024 №UА204000/2024/000092/1 про коригування митної вартості товарів, від 11.10.2024 №UА204150/2024/000055/1 про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, яка має бути розглянута без проведення судового засідання.
Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Крім того, відповідач не пояснив, у чому полягає складність предмету доказування яка має визначатися судом як вирішальна обставина для призначення розгляду справи у судовому засіданні з огляду на закріплений у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Приватне підприємство Будпостач (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
18.09.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією JIANGSU FANGMANG COMPOUND MATRIAL SCIENCE AND TECH GROUP CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт № 1732,відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари пелюсткові круги, шліфувальні стрічки, шліфувальні сітки, шліфувальні рулони, шліфувальні аркуші та запасні частини до них за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід ' ємною частиною контракту.
24 лютого 2020 рок , попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UА00072711.
14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
18 квітня 2024 року продавець падав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №FМ202402057-1 для оплати товарів за ціною 42 704.00 доларів США , на умовах оплати, безвідкличний акредитив з відтермінуванням платежу на 120 днів від дати відвантаження товарів, вказаної у коносаменті, а також на умовах поставки FОВ порт Shanghai Китай правил Інкотермс 2020.
24.07.2024 року позивач згідно контракту від 18.09.2023 №1732 відкрив на ім ' я продавця в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» акредитив №КІЕІ3301 17876 на суму 42 704.00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 18.04.2024 №FМ202402057-1.
27 липня 2024 року продавець надав позивачу комерційний інвойс №FМ202402057-1 для відвантаження товарів за ціною 42 142.10 доларів США на умовах поставки FОВ порт Shanghai Китай правил Інкотермс 2020, на умовах оплати з відтермінуванням платежу на 120 днів від дати відвантаження товарів.
27 липня 2024 року для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №223120240002896733 за ціною 42 142, 10 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі
02 серпня 2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № АРU043249.
11 вересня 2024 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653401640, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653401642.
13.09.2024 позивач направив до Державної митної служби України листа, яким повідомив що компанія ПП «Будпостач» не здійснювала оплату постачальнику JIANGSU FANGMANG COMPOUND MATRIAL SCIENCE AND TECH GROUP CO.,LTD згідно контракту №1732 від 18.09.2023 по інвойсу №FМ202402057-1 від 27/07/2024 в сумі 42 142,10, так як співпрацюємо за умовами акредитиву КІЕІ33О1 17876 від 24/07/2024 з відстрочкою платежу у 120 днів від дати зазначеної в коносаменті.
18 вересня 2024 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №11, згідно якої вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 223 180,26 грн., а також 1781,14 доларів США.
20 вересня 2024 року перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №32802 згідно якої товари з Польщі були доставлені до Рівненської митниці.
25 вересня 2024 року позивач подав відповідачу митну декларацію №24UА204 204 150003190U 1 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 42 142,10 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UА2041 50003190UA декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №Г)А204 150/2024/000256, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 18.09.2023 №1732 між позивачем та JIANGSU FANGMANG COMPOUND MATRIAL SCIENCE AND TECH GROUP CO.,LTD (Китай); прайс-лист продавця від 18.04.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки ЕОВ порт FОВ порт Shanghai Китай правил Інкотермс 2020; банківський акредитив КІЕІ33О 117876 від 24.07.2024; комерційний інвойс від 27.07.2024 №FМ202402057-1 для відвантаження товарів за ціною 42 142,10 доларів США, на умовах поставки FОВ порт Shanghai Китай правил Інкотермс 2020; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); коносамент від 02.08.2024 АРІ2043249 про перевезення товарів водним транспортом; декларація про походження товару № FМ202402057-1 від 27.07.2024; інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.09.2024 №5653401642 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.09.2024 №5653401640 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 18.09.2024 №11; залізничну накладну УМВС від 20.09.2024 №32802, згідно з якими товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці; декларацію митної вартості.
25 вересня 2024 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №15007, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими
експертними організаціями;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) копію митної декларації країни відправлення;
4) банківські платіжні документи, що можливо пов'язати з оцінюваними товарами;
5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість
перевезення оцінюваних товарів по всьому маршруту слідування;
6) проформу - інвойс від 18.04.2024 №FМ202402057
7) сертифікатами якості (відповідності) заводу - виробника;
8) пакувальний лист;
9) MRN №24РL322080NS6ZGW90.
26 вересня 2024 року у відповідь на електронне повідомлення №15007 позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були надані до митної декларації.
26 вересня 2024 року Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UА204000/2024/000092/1, яким визначила митну вартість імпортованого позивачем товару №1 за резервним методом на рівні 2.42 доларів США/кг., інформаційне джерело митна декларація від 19.07.2024 № 24UА100160536340U0 .
26 вересня 2024 року Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000256.
26 вересня 2024 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією 24UA204 150003199U3 по якій були надмірно сплачені митні платежі: мита на 24943,65, ПДВ на 54876.03, на загальну суму 79819,68 грн.
Також, судом встановлено, що 01.09.2021 між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та фірмою LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1390 від 01.09.2021 за умовами якого продавець виготовляє і продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB згідно правилам INCOTERMS, 2010) товари (ручний інструмент і/або набори ручного інструменту, приладдя, далі названі товар) у відповідності до проформи-інвойсу або інвойсом, які оформляються на кожну партію товару і визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки товару і порядок платежів. Проформа-інвойс чи інвойс є невід'ємною частиною даного контракту.
Розділом 2 контракту № 1390 від 13.07.2018 обумовлено, що загальна сума по даному контракту складає 2 000 000,00 (два мільйони доларів США).
Ціна товару встановлюється в доларах США і включає в себе вартість тари, маркування, упаковки, отримання всієї товарно-супроводжуючих документів, передбачених даним контрактом, і необхідних для ввезення в Україну, погрузка товару в транспортний засіб, транспортування згідно умов поставки, вказаних в проформах-інвойсах і/або інвойсі.
Приписами розділу 3 контракту №1390 від 01.09.2021 визначено, що платежі по даному контракту проводяться в доларах США (USD)
1) шляхом передплати на рахунок продавця в сумі часткової поставки по контракту, вказаної у відповідній проформі-інвойсу і/або інвойсі продавця;
або
2) шляхом відкриття безвідкличного (их) документарного(их) акредитива (ів) на суму часткового (их) поставки/поставок по контракту у відповідності до проформи-інвойсу(ів) і/або інвойса (ів) продавця;
або
3) шляхом відстроченого платежу в строки, вказані у відповідному Проформі-Інвойсі і/або Інвойсі продавця.
Умови оплати кожної часткової поставки по контракту повинні бути вказані у відповідному (их) проформа-інвойсі (ах) і/або інвойсі (ах) продавця.
Строк дії кожного акредитива -90 календарних днів.
Доставка товару здійснюється морським транспортом. Часткові поставки товару допускаються, перенавантаження допускаються. Базис поставки вказується у відповідних проформах-інвойсах і/або інвойсах продавця.
Як обумовлено сторонами у розділі 4 контракту №1390 від 01.09.2021 поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами:
- інвойс; - транспортні документи (коносамент, пакувальний лист і т.д.); - сертифікат походження.
Продавець на протязі 10 днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.
Відповідно до розділу 9 «Інші умови» контракту № 1390 від 01.09.2021 контракт вступає в силу з моменту його підписання особами, уповноваженими продавцем і покупцем. Строк дії контракту до 31.12.2026 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України Приватне підприємство «Будпостач» (замовник) уклало з ТОВ «Мерск Україна ЛТД» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
02 серпня 2024 року продавець надав позивачу прайс-лист, також комерційний інвойс №СХВUD2402 для оплати товарів на загальну суму 39872,56 доларів США та пакувальний аркуш до вказаного комерційного інвойсу.
05 серпня 2024 року для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320240000156290 за ціною 39872,56 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
07 серпня 2024 року продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № АРU057481.
20 серпня 2024 року на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат Походження.
25 вересня 2024 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653405844, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653405845.
01 жовтня 2024 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №21, згідно якої вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 225 032, 95 грн., а також 1788,16 доларів США.
04 жовтня 2024 року позивач на підставі контракту від 01.09.2021 №1390 за товари як передоплату перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №628 грошові кошти в розмірі 39 872,56 доларів США.
07 жовтня 2024 перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №35683,згідно якої товари з Польщі були доставлені до Рівненської митниці.
11 жовтня 2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150003294U5 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 39 872,56 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UА2041 50003294U5 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UА204 150/2024/000260, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 01.09.2021 №1390 між позивачем та компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай); прайс-лист продавця від 02.08.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FОВ порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020; банківський платіжний документ №628 від 04.10.2024; комерційний інвойс від 02.08.2024 №СХBUD2402 для відвантаження товарів за ціною 39 872,56 доларів США. на умовах поставки FОВ порт (Qingdao Китай правил Інкотермс 2020; cертифікат походження товару від 20.08.2024 №С24МАЗРРСJPX0075; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №11А00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); коносамент від 07.08.2024 АРU057481 про перевезення товарів водним транспортом; інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 25.09.2024 № 5653405845 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 25.09.2024 № 5653405844 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 01.10.2024 №21; залізничну накладну УМВС від 07.10.2024 №35683, згідно з якими товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці; декларацію митної вартості.
11 жовтня 2024 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №15258 у якому в якому зобов'язав декларанта надати документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
4) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща);
5) документи MRN, що зазначені у графі 24 накладної УМВС від 07.10.2024 № 35683.
6) пакувальний лист.
11 жовтня 2024 року у відповідь на електронне повідомлення №15258 позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були надані до митної декларації.
11 жовтня 2024 року Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА204150/2024/000055/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні:
Товар №1 - МД від 07.03.2024 № UА1001 80/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
Товар №2 - МД від 07.03.2024 № UA00180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
Товар №4 - МД від 07.03.2024 № UА100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг.
11 жовтня 2024 року Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000260.
14 жовтня 2024 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією 24UА204150003297U2 по якій були надмірно сплачені митні платежі: мита на 25265, 52, ПДВ на 55 584,16, на загальну суму 80849,68 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (частини восьма, дев'ята статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами першою - третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною сьомою статті 55 МК України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно частини восьмої вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята - восьома статті 58 МК України).
Згідно приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, заборонено (стаття 53 МК України).
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд зауважує, що в електронних повідомленнях не зазначено жодних обґрунтованих доказів, жодних обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів. Отже, митний орган протиправно витребував додаткові документи без зазначення сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
У графі 33 спірних рішень відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав належних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо рішення від 26.09.2024 №UА204000/2024/000092/1 про коригування митної вартості товарів, то суд зазначає таке.
Так, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ».
Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості із вказаних підстав свідчать відомості, що зазначені вище у параграфі «Відповідач електронним повідомленням від 25.09.2024 №15007 витребував додаткові документи, але окремі документи уже були надані митному органу, або витребувані документи не є документами, що підтверджують митну вартість».
Також слід врахувати постанову Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15 визначено: «Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«Відповідно до пункту 1.2 Контракту від 18.09.2023 № 1732 найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах -інвойсах та інвойсах, які є невід ' ємною частиною Контракту.
У інвойсі від 27.07.2024 № FМ202402057-1 та у банківському платіжному документі від 24.07.2024 №КІЕ1330117876 наявні реквізити проформи - інвойсу від 18.04.2024 №FМ202402057. Проте, проформу-інвойс від 18.04.2024 №РМ202402057 до митного оформлення не надано».
Відсутність проформи-інвойс не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. З ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, оскільки:
Проформа інвойс надається до митного оформлення лише у випадках, коли товар не є об ' єктом купівлі-продажу, що передбачено у п.3 ч.2 ст. 53 МК України. Оскільки товари у спірному випадку є об ' єктом купівлі-продажу, проформа інвойс не подається до митного оформлення.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Відповідно до пункту 2.1 Контракту, якість товару, що поставляється за цим Контрактом, має підтверджуватися сертифікатами якості (відповідності) заводу - виробника. Проте, сертифікати якості (відповідності) до митного оформлення не наданою».
Відсутність сертифікатами якості (відповідності) заводу - виробника також не свідчить про наявність підстав, передбачених ч. З ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, та сертифікат якості не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість товарів.
При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«Пунктом 3.4 Контракту передбачено, що партія товару повинна супроводжуватися в тому числі пакувальним листом. Проте, пакувальний лист до митного оформлення не надано».
Суд зауважує, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18 визначено: «Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «У інвойсі від 27.07.2024 № РМ202402057-1, наявна інформація про знижку за обсяг у розмірі 1246,28 дол. США. У пункті 5.6 Контракту зазначено, що сторони домовились про можливість надання знижки за здійснення передоплати та/або збільшення обсягу замовлення, але не більше 10% вартості всієї поставки. Але у Контракті не зазначено чітко встановлених градацій відсотків знижки залежно від критерію надання»; «Сума платежу у банківському платіжному документі від 24.0 7.2024 №КІЕІ3301 17876-42704 дол. США не кореспондується із вартістю товару, що зазначена у інвойсів від 27.07.2024 № FM202402057-1 - 42142,10 дол. США».
Суд враховує, що згідно правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару чи отриманні знижки не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару чи отриманні знижки при купівлі товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».
Водночас суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року", де у пункті з Висновків визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».
Також, відповідачем не зазначено, яким чином розмір отриманих знижок впливає на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.
Відповідно до проформи-інвойс №FМ202402057-1 від 18.04.2024, виписаної на суму 42 704,00 дол. США позивач надав безвідкличний банківський акредитив КІЕІ3301 17876 від 24.07.2024 на суму 42 704,00 дол. США. Товари поставлялися на підставі Комерційного інвойс №FМ202402057-1 від 27.07.2024 виписаного на суму 42 142,10 дол. США, про що і зазначив позивач при оформленні митної декларації 24UА204150003 190U1 від 25.09.2024.
Стосовно твердження відповідача, що у графі 24 накладної УМВС від 20.09.2024 №32802 зазначено документ МRN, які до митного оформлення не надано, то транзитні митні декларації МRN не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.
При цьому слід врахувати, вимоги ч.5 ст. 53 МК України, згідно з якими «Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті».
Самі по собі обставини ненадання транзитних митних декларацій МRN, що підтверджують оплату транспортних послуг жодним чином не свідчать про наявність підстав, визначених у ч. 3 ст. 53 МК України - тобто, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5 149/18: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Отже, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 18.09.2024 №11 є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів. При цьому, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного у довідці розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
Щодо рішення від 11.10.2024 №UА204150/2024/000055/1 про коригування митної вартості товарів, то суд зазначає таке.
Так, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«Відповідно до коносаменту від 07.08.2024 № АРU14057481 портом прибуття є GDANSK. Згідно наданої залізничної накладної від 07.10.2024 № 35683 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України».
«П. 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № 14А00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, що до митного оформлення не надані».
Вказані обставини стосуються перевезення товарів.
Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості із вказаних підстав свідчать відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 01.10.2024 №21, у якій зазначені послуги залізничного
перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна.
При цьому звертаємо увагу, що відповідач не вказав, що вартість перевезення товарів вказана в довідці є недійсною, чи не правдивою, чи заниженою.
Cуд зауважує, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 01.10.2024 №21 (див. додаток 29) є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів. При цьому, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного у довідці розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості.
Так, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив:
«В банківському платіжному документі від 04.10.2024 № 628, в гр.70 іде посилання тільки на контракт, що не дає змогу поширити дані документи на партію товару, зазначену у митній декларації, згідно інвойсу від 02.08.2024 № СХВUD2402».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/1 8588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Крім того, відповідачем не зазначено яким чином відомості у банківських платіжних документах впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.
Відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» інших даних, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
Самі по собі обставини про те, що в банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір жодним чином не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у правомірності заявленої митної вартості та підстав, визначених у ч.3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, тобто що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 02.08.2024 містить достовірні відомості про вартість товарів. Форма та зміст наданого прайс-листа визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, артикул, одиниці виміру, ціну, валюту, умови поставки, умови оплати, печатку постачальника із зазначенням адреси та контактних даних (контактна інформація про постачальника).
Відомості, що зазначені у наданому прайс-листі виробника, відображають фактично доступний асортимент товару на складі постачальника станом на конкретну дату складання такого прайс-листа.
Також наданий прайс-лист виробника не містить дисконту чи знижок, що свідчить що прайс-лист адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб.
Крім цього, прайс-лист відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Згідно правової позицієї Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Судом встановлено, що товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом №1732 від 18.09.2023 з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від №FМ202402051-1 від 27.07.2024 за ціною 42142?10 доларів США, товари поставлялися на умовах поставки FОВ порт Shanghai Китай правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом №1390 від 01.09.2021 з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від № СХВUD2402 від 02.08.2024 за ціною 39872,56 доларів США, товари поставлялися на умовах поставки FОВ порт Qingdao в Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваних рішення лише дати та номера митної декларації, як джерело інформації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень частини 2 статті 55 МК України.
Відтак, суд доходить висновку, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
На підставі викладеного, суд вважає що зауваження відповідача зазначені в спірних рішеннях є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Враховуючи вищевикладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
За таких умов суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2024 №UA204000/2024/000092/1 про коригування митної вартості товарів, від 11.10.2024 №UA204150/2024/000055/1 про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 10 582,14 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 26.09.2024 №UA204000/2024/000092/1 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 11.10.2024 №UA204150/2024/000055/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судовий збір у сумі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці ( код ЄДРПОУ 43958370).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.