про відмову в забезпеченні позову
03 березня 2025 року справа № 320/9693/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А. Б., розглянувши клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування вимоги,
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №001090-25 від 05.02.2025 щодо усунення порушень Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 (зі змінами та доповненнями) та Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008 (зі змінами та доповненнями).
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №001090-25 від 05.02.2025 частині зобов'язання позивача у строк до 26.02.2025 демонтувати вивіску "Нотаріус", заборонивши Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради здійснювати примусовий демонтаж зазначеної конструкції до моменту розгляду і вирішення справи за позовом приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третьої особи Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», про визнання протиправним та скасування рішення.
Вказана заява мотивована тим, що оскаржувана вимога є абсолютно незаконною, безпідставною і протиправною, а виконання такої вимоги в частині примусового демонтажу інформаційної вивіски позивача з невідворотністю призведе до істотної шкоди професійній діяльності позивача, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. Крім того, такий примусовий демонтаж призведе до завдання позивачу майнової шкоди, оскільки доведеться нести додаткові матеріальні витрати на відновлення такої інформаційної вивіски.
Передчасний демонтаж вивіски може фактично зупинити і паралізувати приватну нотаріальну діяльність позивача, оскільки без такої вивіски позивач не має права її здійснювати.
Також позивач буде змушена ініціювати додатковий судовий спір із відповідачем про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями з примусового демонтажу інформаційної вивіски нотаріуса, яка була встановлена з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Отже, однією з необхідних передумов вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Суд наголошує, що розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд має враховувати докази, надані на підтвердження вказаних заявником обставин, та повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Однак, представником позивача не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача, посилаючись на пункт 8 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 №888/5, яким прямо передбачено розміщення біля входу у приміщення розміщується інформаційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса, вказує, що передчасний демонтаж інформаційної вивіски може фактично зупинити і паралізувати нотаріальну діяльність, оскільки без такої вивіски позивач не має права її здійснювати. У зв'язку з чим позивач переслідує мету зупинити дію оскаржуваної вимоги в частині зобов'язання позивача у строк до 26.02.2025 демонтувати вивіску "Нотаріус", заборонивши Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради здійснювати примусовий демонтаж зазначеної конструкції до моменту розгляду і вирішення справи.
Так, ст. 29-1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII передбачені підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, однією з яких є: якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця (контори) або це приміщення не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення
В свою чергу, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, передбачені положенням, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 №888/5, у пункті 8 якого зазначено, що біля входу у приміщення розміщується інформаційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса.
Вивіска має містити інформацію про найменування нотаріального округу, напис "НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА", якщо приватний нотаріус має контору (працюють два та більше приватних нотаріусів), або "НОТАРІУС", якщо нотаріус працює одноособово.
Водночас, доказів того, що відповідачем приймались рішення про демонтаж вивіски чи вчиняються будь-які дії щодо примусового демонтажу, представником позивача не наведено.
Також суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що приміщення, в якому здійснює свою діяльність позивач, у разі демонтажу саме вивіски "Нотаріус", не відповідатиме встановленим Законом "Про нотаріат" умовам та внаслідок чого будуть наявні підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Інші доводи поданої заяви, на думку суду, також не свідчать про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та третім особам.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Таким чином аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Також суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість істотного ускладнення ефективного захисту порушеного права або поновлення порушених прав та інтересів позивача, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У питанні щодо вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
З наведеного суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини 2 статті 150 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни про забезпечення адміністративного позову -відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Діска А.Б.