28 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/975/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є., вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
12 лютого 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), яким просить суд: "1. Визнати протиправним бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані позивачем дні відпустки - за 2015 рік у кількості 03 календарних днів, 2016 рік у кількості 4 календарних днів, 2017 рік у кількості 20 календарних днів, 2018 рік у кількості 15 календарних днів, 2019 рік у кількості 20 календарних днів, 2020 рік у кількості 25 календарних днів, 2021 рік у кількості 35 календарних днів; 2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку у кількості 147 календарних днів.".
14 лютого 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
24 лютого 2025 року до суду від представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшло клопотання, в якому останній, зокрема просив адміністративний позов залишити без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивача на виконання вимог Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 260/4256/22, наказом від 18 вересня 2023 року звільнено зі служби, однак до суду позивач з даним позовом звернувся лише 12 лютого 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неправомірної, на думку позивача, не виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки.
Згідно із статтею 240 частиною 1 пунктом 8 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із статтею 122 частинами 3 та 5 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В той же час, положеннями статті 233 частин 1 та 2 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 233 частини 2 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Офіційне тлумачення положенням вказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013, з огляду на позицію та правові висновки якого щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Отже, право на заробітну плату до 19 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20, від 12 травня 2022 року у справі № 280/9017/20, від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, від 28.07.2022 року у справі № 300/6805/21.
В силу прямих приписів статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19 липня 2022 року.
Спірні правовідносини у даній справі виникли до 19 липня 2022 року.
Як наслідок, у даній справі відсутні законодавчо визначені підстави для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись статями 121, 122, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
СуддяС.Є. Гаврилко