28 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/975/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
12 лютого 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), яким просить суд: "1. Визнати протиправним бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані позивачем дні відпустки - за 2015 рік у кількості 03 календарних днів, 2016 рік у кількості 4 календарних днів, 2017 рік у кількості 20 календарних днів, 2018 рік у кількості 15 календарних днів, 2019 рік у кількості 20 календарних днів, 2020 рік у кількості 25 календарних днів, 2021 рік у кількості 35 календарних днів; 2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку у кількості 147 календарних днів.".
14 лютого 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у даній справі було відмовлено.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було звільнено зі служби в поліції. На день звільнення позивач мав невикористані відпустки за час проходження служби у поліції, однак, при звільненні відповідачем не було компенсовано позивачу за невикористані позивачем дні відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що поліцейські мають право на компенсацію за невикористану відпустку лише у році звільнення та відповідно до повних відпрацьованих місяців.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 29 березня 2023 року ОСОБА_1 наказом начальника ГУНП в Закарпатські області № 57 з 29 березня 2023 року було звільнено з служби поліції (а.с. 10).
На день звільнення у позивача були наявні невикористані ним дні відпустки за час проходження служби у поліції.
Так відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19 вересня 2023 року № П-303/106/2-2023 невикористані дні відпустки складають 147 днів, а саме: за 2015 рік у кількості 03 календарних днів, 2016 рік у кількості 4 календарних днів, 2017 рік у кількості 20 календарних днів, 2018 рік у кількості 15 календарних днів, 2019 рік у кількості 20 календарних днів, 2020 рік у кількості 25 календарних днів, 2021 рік у кількості 35 календарних днів (а.с. 11).
Позивач вказує, що при звільненні Головним управління Національної поліції України було компенсовано невикористану відпустку лише за 2022 рік, а за невикористану відпустку за інші роки грошової компенсації Головним управління Національної поліції України компенсовано не було, у зв'язку із чим, позивач звернувся із даним позов до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься і відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предмет даного спору стосується, зокрема права позивач на виплату компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки та за період 2015-2021 роки, тобо за роки, що передували року звільнення.
Відповідно до статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України.
Закон України "Про національну поліцію" за № 580-VIII (далі по тексту - Закон України № 580-VIII), визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до статті 59 частин 1, 3 Закону України № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону України №580-VIII).
Згідно зі статтею 92 Закону України № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Таким чином стаття 92 Закону України № 580-VIII, а саме її частина 2 є банкетною, яка відсилає до загального законодавства - законодавства про відпустки.
Закон України "Про відпустки" за № 504/96-ВР (далі по тесту - Закон України № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону України № 504/96-ВР, законодавцем передбачені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Таким чином, у спірному випадку, невикористана позивачем у 2015-2021роках щорічна основна оплачувана відпустка (68 діб) та додаткова відпустка за стаж служби в поліції (75 діб) є в розумінні статті 4 Закону України № 504/96-ВР щорічною відпусткою.
У відповідності до статті 24 Закону України № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться у статті 83 частині 1 КЗпП України.
Статтею 93 Закону України № 580-VIII її частинами 1, 2-4 передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до статті 93 частин 8, 9, 11 Закону України № 580-VIII, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Відповідно до статті 93 частини 10 Закону України № 580-VIII, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Також необхідно зауважити, що норма, яка зафіксована у статті 93 частині 10 Закону України № 580-VIII є також банкетною, якою законодавець знову відсилає до закону, який регулює питання виплати грошової компенсації за невикористану відпустку. Таким чином судом резюмується, що Закон України № 580-VIII питання виплати грошової компенсації за невикористану відпустку не регулює.
Статтею 94 частинами 1 та 2 Закону України № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі по тексту - Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 абзацами сьомим та восьмим розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, судом резюмується, що законом не виключаються випадки, що поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Також передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику, зокрема поліцейському, використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і тоді, коли такий рік є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, що ухвалене у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, то при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України № 504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини.
Так, у відповідності до статті 24 частини 1 Закону України № 504/96-ВР та статті 83 частини 1 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Як зазначалося судом вище, що підтверджено матеріалами справи, на день звільнення, позивач мав такі види невикористаної відпустки за 2015-2021 роки: - невикористану щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 72 діб - невикористану додаткову у кількості 75 діб. А відтак, у відповідності до статті 24 частини 1 Закону України № 504/96-ВР та статті 83 частини 1 КЗпП України, позивач має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Вирішуючи спір необхідно також зазначити про наявність позицій Верховного Суду з приводу спірного питання, які між собою різняться.
Зокрема, касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема №826/8185/18 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії; №818/1276/17 про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди. Предметом спору у цих справах були, зокрема, дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час розгляду цих справ дійшли різних правових висновків.
Так, у постанові від 23 жовтня 2019 року, що ухвалена у справі № 826/8185/18 (провадження № К/9901/19707/19), Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону № 504/96-ВР.
Проте у постанові від 06 лютого 2020 року, що ухвалена у справі № 818/1276/17 (провадження № К/9901/48853/18), Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07 серпня 2019 року, що ухвалена у справі № 820/5122/17 (провадження № К/9901/16897/19), від 31 березня 2020 року, що ухвалена у справі № 808/2122/18 (провадження № К/9901/68185/18, № К/9901/68414/18), від 02 липня 2020 року, що ухвалена у справі № 825/1038/16 (провадження № К/9901/9235/18, № К/9901/9238/18).
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року, що ухвалена у справі № 160/10875/19 (провадження № К/9901/13369/20) вирішив за необхідне відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16 і вважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23 жовтня 2019 року, що ухвалена у справі № 826/8185/18.
Згідно із статтею 242 частиною 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку із цим Закарпатський окружний адміністративний суду вважає що необхідне врахувати до спірних правовідносин останню правову позицію Верховного Суду, яка відповідає застосованій позиції у даній справі, що висловлена у постанові від 19 січня 2021 року, що ухвалена у справі № 160/10875/19 (провадження № К/9901/13369/20).
Також необхідно звернути увагу на те, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки" від 29 травня 2001 року № 2481-ІІІ, була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 132 (переглянуту) 1970 року про оплачувані відпустки, прийняту 54 сесією Генеральної конференції Міжнародної організації праці 24 червня 1970 року.
Згідно зі статтею 12 цієї Конвенції угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпусту чи про невикористання такої відпустки з заміною її компенсацією чи іншим способом визначаються недійсними чи забороняються. Це правило є обов'язковим для виконання на території України.
Тому відповідач зобов'язаний був надавати відпустку позивачу щорічно щонайменше на 24 календарні дні (а до іншої частини відпустки допускається замінна на компенсацію).
З урахуванням того, що матеріали справи не містять підтверджень, що у 2015-2021 роках позивачеві надавалася спірна відпустка загальна кількість невикористаної відпустки становить 147 доби, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.
Доказів нарахування і виплати позивачу компенсації за вищевказані дні невикористаної відпустки відповідачем не надано.
З огляду на встановлені обставини вчинення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно позивача та з метою належного, повного та об'єктивного захисту прав позивача, на думку суду, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Національної поліції у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки за 2015-2021 роки у кількості 147 календарних днів.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015-2021 роки у кількості 147 календарних днів.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2015-2021 роки у кількості 147 календарних днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко