Справа №2а- 8801/10/1570
08 листопада 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕККА»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0002612301/0 від 03.08.2010р. -
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕККА»(надалі по тексту -Позивач) звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0002612301/0 від 03.08.2010р.
Представник позивача в позовній заяви обґрунтував свої позовні вимоги тим, що в ході перевірки Відповідач прийшов до хибних висновків про безпідставне формування податкового кредиту Позивачем, оскільки він підтверджується наявними податковими накладними, договором купівлі -продажу та товаро - транспортними накладними на відсутність яких посилається Відповідач.
Представник відповідача в своїх запереченнях на позовні вимоги послався на те, що Відповідачем встановлено відсутність можливостей у контрагента Позивача виконати умови договору, що на його думку свідчить про фіктивність договору між Позивачем та його контрагентом. Крім того, представник відповідача посилається на відсутність товаро - транспортних накладних та не надання податкової звітності контрагентом Позивача, що на його думку унеможливлює підтвердження правомірності формування Позивачем податкового кредиту.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження у зв'язку з наданням відповідних заяв представниками сторін.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
30.07.2010р. Відповідачем на підставі п.1, п.3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань взаємовідносин Позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Шторм»за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. За результатами перевірки складено акт №1702/23/30820151 від 30.07.2010р. (а.с.9-18). Перевіркою зроблено висновок про порушення Позивачем ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини виражені у взаємовідносинах між Позивачем та ТОВ «Шторм»мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону. Крім того, встановлено порушення Позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (надалі по тексту - Закон № 168), в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на 199 710 грн. За результатами перевірки було прийняте оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0002612301/0 від 03.08.2010р. (а.с.8).
Відповідач в акті перевірки зазначає, що у зв'язку з відсутністю у Позивача товаро - транспортних -накладних, дійсність виконання угоди між Позивачем та його контрагентом, щодо поставки товару ставиться під сумнів. Крім того, Відповідач посилається на відсутність можливостей у контрагента Позивача для виконання умов договору, а саме: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Суд не погоджується з даним висновками у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.6. Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), п.п. 7.4.5. Закону № 168.
Враховуючи вищенаведене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, який передбачений Законом № 168, суми податку з доданої вартості за податковими накладними, які отримані із запізненням, включаються до податкового періоду того звітного періоду, в якому фактично отримані такі податкові накладні.
Згідно абзацу другого п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону №168 такими документами є податкові накладні, митні декларації (інші подібні документи згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (далі -«Порядок № 237») за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п.п.2.3.2. Порядку № 237 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів (п.п. 2.3.4. Порядку № 237).
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки Позивач надав Відповідачу всі податкові накладі відповідно до реєстру, що був наданий Відповідачем платнику податків для проведення позапланової документальної виїзної перевірки Позивача з питання правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість.
Таким чином, суд вважає, що твердження Відповідача в податковому повідомленні-рішенні про порушення Позивачем п.п. 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не відповідає дійсності, є хибним.
Крім того, посилання Відповідача на відсутність товаро -транспортних накладних не відповідає дійсності, оскільки Позивачем до суду було надано їх два примірника, які зберігались у вантажоперевізника (а.с.25-29).
Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача, не встановлено при проведені перевірки та не доведено суду безтоварності господарських операцій Позивача у перевіряємий період, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч. 2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕККА»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0002612301/0 від 03.08.2010р. - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0002612301/0 від 03.08.2010р.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.О. Cтефанов
08 листопада 2010 року