Справа № 597/1760/24Головуючий у 1-й інстанції Тренич А.Г.
Провадження № 33/817/129/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
03 березня 2025 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю захсинка особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Голодена О.М.
розглянувши, у режимі відеоконференції, матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Голодена О.М. на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року,
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, водій ОСОБА_1 10.11.2024 об 11 год. 29 хв. в АДРЕСА_1, керував т/з марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного пристрою Алкотест 6810, результат 0,31 проміле, з яким водій згідний і від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Голоден О.М. вважає вказану постанову незаконною тобто такою, що підлягає до скасування.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що обставини справи не дають підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме:
газоаналізатор "Драгер 6810", яким проводився огляд на стан сп'яніння, не мав чинного сертифікату відповідності;
у матеріалах справи відсутній відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який би підтверджував факт зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та процедуру огляду на стан сп'яніння.
Вказує, що матеріалами справи не підтверджено, а працівниками поліції не доведено жодним належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції.
На переконання сторони захисту, результат огляду у 0,31 проміле не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не було надано можливості пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі, що є порушенням ст.266 КУпАП.
Просить скасувати постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Голодена О.М., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Рішення суду, яке оскаржується апелянтом, постановлено судом першої інстанції 29 січня 2025 року.
Останнім днем подачі апеляційної скарги є 08 лютого 2025 року, який припав на вихідний день - суботу.
За загальним правилом, яке регламентовано приписами ст.120 КАС України, ст.115 КПК України, ст.245 ЦПК України і, на переконання суду, може бути застосовано у даному провадженні по аналогії права, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку
є перший після нього робочий день.
Судом встановлено, що апеляційна скарга на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року подана 10 лютого 2025 року.
За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено і підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №170320 від 10.11.2024, водій ОСОБА_1 10.11.2024 об 11 год. 29 хв. в АДРЕСА_1, керував т/з марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного пристрою Алкотест 6810, результат 0,31 проміле, з яким водій погодився і від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_1 , якого було зупинено за порушення ПДР.
Також в матеріалах справи міститься копія постанови серії ББА №340810 від 10 листопада 2024 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.ч.1, 2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, що слугувало підставою зупинки та доказів зупинки транспортного засобу працівниками поліції і, відповідно, недопустимості всіх інших доказів по справ, є непереконливі.
Апеляційний суд не погоджується з такими доводами сторони захисту, оскільки досліджені судом матеріали провадження підтверджують наявність у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, підстав для перевірки водія транспортного засобу ОСОБА_1 .
Керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не має підстав вважати, що працівники поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , діяли без достатніх на це підстав, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу, під час спілкування з ОСОБА_1 , патрульні поліцейські встановили, що останній перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю із порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння шкіри обличчя, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння безпосередньо на місці.
В подальшому, на вимогу працівників поліції, у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810», на табло якого висвітлило результат 0,31‰ (проміле). Водій ОСОБА_1 з вказаним результатом погодився та відмовився проїхати в найближчий медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, одразу погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як водій вищевказаного транспортного засобу, а також погодився з результати огляду та будь-яких заперечень з цього приводу не висловлював.
З огляду на дані протоколу, акту огляду, роздруківки з результатами огляду, та змісту відеозапису, на якому не зафіксовано жодних заперечень відносно результатів огляду, доведено, що водій був згідний з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Тому, оцінюючи доводи апелянта, що ОСОБА_1 не було надано можливості пройти огляд в медичному закладі, суд враховує, що водій, після проведення огляду на стан сп'яніння, з результатом огляду погодився і це давало підставу працівниками поліції зафіксувати виявлене правопорушення, склавши відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.9 "а" ПДР України.
Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Той факт, що порушено безперервність відеозаписів долучених до матеріалів справи, що на думку апелянта є недопустимим доказом, на переконання апеляційного суду не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, відомості про яке відображено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував траспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , спростовуються переглянутими відеозаписами із нагрудної камери працівника поліції та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №340810 від 10 листопада 2024 року.
Характер поведінки ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції, який не заперечував факт керування транспортним засобом, одразу погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як водій вищевказаного транспортного засобу, погодився з результати огляду та будь-яких заперечень не висловлював, свідчить, що саме він керував вказаним транспортним засобом.
Дані обставини дають суду підстави вважати, що саме ОСОБА_1 був водієм вищезазначеного транспортного засобу.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував є безпідставними і надуманими.
Таким чином, заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.
Покликання адвоката Голодена О.М., що результат огляду ОСОБА_1 знаходиться у межах допустимої похибки алкотестера, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
На відеозаписі події зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував. Результат огляду - 0, 31 проміле.
Даний показник зафіксований також результатом тесту № 989 від 10 листопада 2024 року, проведеного приладом "Drager Alcotest 6810", який долучено до матеріалів справи.
Згідно п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 р/№ 1452/735 встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0, 2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до технічних характеристик портативного газоаналізатора Alcotest 6810 «Drager» точність вимірювань у діапазоні 0, 00 - 0, 84 проміле похибка складає +/- 0,042 проміле.
Тому, результат огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , навіть з урахуванням вказаної похибки, перевищує допустимий показник алкоголю в організмі.
Що стосується доводів сторони захисту про недійсність сертифіката газоаналізатора "Драгер 6810", як про це зазначається в апеляційній скарзі, то суд звертає увагу, що свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, копія якого долучена до матеріалів справи, стверджується про чинність газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest 6810» до 02 липня 2025 року.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання захисника про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Голодена О.М. залишити без задоволення, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя