Справа № 601/1985/24Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М.
Провадження № 22-ц/817/87/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
26 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №601/1985/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року (ухвалене суддею Шульгач Н.М., дату складення повного тексту не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У червні 2024 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, апелянтка) про розірвання шлюбу, залишення малолітніх дітей проживати разом з батьком.
Позов обґрунтовано тим, що 06 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському районі Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області між сторонами зареєстровано шлюб. У даному шлюбі у них народилося троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Підставою розірвання шлюбу позивач вказав, що у нього з відповідачкою різні погляди на життя, відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Подружжя не проживає разом, має окремі бюджети та окремо веде господарство.
Крім того, позивач вказав, що троє дітей проживають разом із ним та перебувають на його утриманні.
У зв'язку з наведеним просив суд розірвати шлюб між сторонами та залишити проживати малолітніх дітей разом з батьком.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2025 року позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині залишення проживати малолітніх дітей з їх батьком залишено без розгляду.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №09.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Губін Станіслав Олександрович, подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до змісту позовної заяви, позивач просив суд розірвати шлюб та залишити проживати малолітніх дітей разом з батьком. Отже в силу приписів пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України суд першої інстанції не мав права застосовувати спрощену процедуру розгляду.
Крім того, суд першої інстанції не повинен був знати, що позивач відмовиться від однієї позовної вимоги через півтора місяця з моменту подання позовної заяви. Проте дії суду, а саме текст ухвали про відкриття провадження та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, свідчать про протилежне. На думку сторони апелянта, вказана поведінка суду свідчить про позапроцесуальні відносини з позивачем, що безумовно ставить під сумнів неупередженість та об'єктивність розгляду справи.
Також звертає увагу на те, що прийняття до розгляду та розгляд позовної заяви ОСОБА_2 було здійснено всупереч приписів статті 27 ЦПК України (з порушенням правил територіальної підсудності), оскільки відповідно до статті 27 ЦПК України дана справа підлягає розгляду за місцем проживання ОСОБА_1 , зокрема в Великомихайлівському суді Одеської області.
Зазначає, що сторона відповідача вважала за необхідне прийняти участь у засіданні 11 листопада 2024 року, скориставшись правом, яке було надано ухвалою Кременецького районного суду від 19 серпня 2024 року щодо участі в режимі відеоконференції, проте всупереч вимог ЦПК України суд першої інстанції позбавив можливості прийняти участь у судовому засіданні, яке виразилося в не організації судового засідання в режимі відеоконференції.
У зв'язку з викладеним просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким направити справу для розгляду за встановленою підсудністю.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 06 лютого 2015 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, про що складено відповідний актовий запис №09, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.7).
У шлюбі в сторін народилося троє дітей:
- син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21 травня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.8);
- донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 22 січня 2018 року Почаївською міською радою Кременецького району Тернопільської області (а.с.9).
- син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 28 жовтня 2019 року Почаївською міською радою Кременецького району Тернопільської області (а.с.10).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини шостої статті 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Таким чином, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з відповідачкою, сторони сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, а його збереження суперечитиме інтересам позивача.
Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Апеляційний суд зазначає, що сторона позивача категорично настоює на розлученні, про що вказано у позовній заяві, заяві про розгляд справи без участі позивача від 20 червня 2024 року, що, в свою чергу, свідчить про стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачкою.
Крім того, ОСОБА_1 у відзиві на позов від 26 липня 2024 року просила позовну заяву в частині розірвання шлюбу задовольнити, в той же час відповідачка подала апеляційну скаргу від 22 грудня 2024 року на рішення суду про розірвання шлюбу. Вказана поведінка відповідачки, на думку колегії суддів, має ознаки суперечливої.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2024 року клопотання представника відповідачки - адвоката Губіна Станіслава Олександровича про надання строку сторонам на примирення задоволено частково та надати подружжю строк на примирення терміном 2 місяці.
Враховуючи те, що з червня 2024 року до теперішнього часу позивач наполягає на розірванні шлюбу, відмова в його розірванні буде примушуванням до перебування у шлюбі, що є неприпустимим.
За таких обставин висновок суду про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
З приводу доводів апелянта про те, що відповідно до змісту позовної заяви та в силу приписів пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України суд першої інстанції не мав права застосовувати спрощену процедуру розгляду, колегія суддів враховує, однак зазначає, що позовна вимога про залишення проживати малолітніх дітей разом з батьком залишена без розгляду, а тому оскаржуваним рішенням вирішено вимогу щодо розірвання шлюбу в порядку спрощеного позовного провадження.
Твердження апелянта про те, що поведінка суду на стадії відкриття провадження у справі свідчить про позапроцесуальні відносини з позивачем, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доказування не може грунтуватися на припущеннях. Більше того ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року надано правову оцінку вказаним твердженням сторони відповідача та в задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Губіна Станіслава Олександровича про відвід судді Шульгач Н.М., відмовлено.
Посилання апелянта про те, що відповідно до статті 27 ЦПК України дана справа підлягала розгляду за місцем проживання ОСОБА_1 , зокрема в Великомихайлівському суді Одеської області, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки на момент подання позовної заяви до Кременецького районного суду Тернопільської області, останнє відоме місце реєстрації відповідачки було: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_1 лише після відкриття провадження у даній справі, зокрема 22 лютого 2024 року, зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
З огляду на викладене, звернення судом першої інстанції розглянуто позовну заяву ОСОБА_2 із дотримання територіальної юрисдикції (підсудності).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив можливості прийняти участь у судовому засіданні, яке виразилося в неорганізації судового засідання в режимі відеоконференції, колегія суддів відхиляє, оскільки ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 03 березня 2025 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак