Справа № 444/5062/24
Провадження № 2/444/500/2025
07 лютого 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Садова І. З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що було виділено в натурі та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (за межами населеного пункту) площею 1,5700 га, кадастровий номер 4622784400:09:000:0524.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на земельну ділянку.
Позивач стверджує, що за життя ОСОБА_2 завжди стверджувала, що належне їй майно після смерті успадкує ОСОБА_3 , яка є його матір'ю, саме на неї буде складено заповіт.
Він ніколи навіть раніше не задумувався про спадкування майна після смерті ОСОБА_2 , оскільки завжди вважав, що заповіт нею все-таки посвідчено в користь його матері, ОСОБА_3 .
Однак в липні місяці його мати, ОСОБА_3 , прибираючи в будинку, в якому проживала ОСОБА_2 , знайшла заповіт від її імені, який 19 жовтня 2020 року посвідчений Плюта Марією Михайлівною, секретарем Кунинської сільської ради Жовківського району Львівської області та зареєстровано в реєстрі за № 46, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто йому.
Позивач стверджує, що звісно це викликало великий подив у нього та його матері, оскільки вони завжди вважали, що ОСОБА_2 склала заповіт саме в користь ОСОБА_3 , про що вона зазначала за життя.
Однак враховуючи знайдений документ, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 раніше не піднімала питання спадкування після смерті ОСОБА_2 , вони прийшли до спільного рішення, що все-таки звертатися з питанням спадкування після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса буде він, ОСОБА_1 , зважаючи на наявність заповіту в його користь.
Позивач вказує, що йому не було відомо про наявність заповіту від імені ОСОБА_2 до 20 липня 2024 року.
Звернувшись до приватного нотаріуса йому було повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не реєструвалася, на його заяву за вхідним номером 89/01-16 від 29 листопада 2024 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівною було надано відповідь за вихідним № 109/01-16 від 29 листопада 2024 року, з якої вбачається, що для оформлення спадщини йому необхідно звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини.
Позивач вважає, що в нього є поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки він не знав про наявність заповіту від імені ОСОБА_2 , складеного нею в його користь.
Також наголошує, що крім нього інших спадкоємців за заповітом немає, як і немає осіб, які б мали право на обов'язову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 , а тому у разі неприйняття спадщини ним така може бути визнана відумерлою.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 07 лютого 2025 року о 10 год. 00 хв.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак позивачем подано на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності.
Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позову, при вирішенні справи покладаються на думку суду.
А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з'явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, покладається при вирішенні справи на думку суду, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Хитрейки, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України № НОМЕР_1 , який виданий 05 вересня 2016 року органом 4615.
Рішенням ХХХVІІ сесії VІІ демократичного скликання Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області № 51 від 25 вересня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01) на території Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (за межами населеного пункту).
Виділено в натурі та передано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (за межами населеного пункту) площею 1,5700 га, кадастровий номер 4622784400:09:000:0524.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 11 березня 2022 року було складено відповідний актовий запис № 68, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане старостою Крехівського старостинського округу № 6 виконавчого комітету Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 11 березня 2022 року.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Із заповіту, який 19 жовтня 2020 року посвідчений Плюта Марією Михайлівною, секретарем Кунинської сільської ради Жовківського району Львівської області та зареєстровано в реєстрі за № 46, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивачу.
За відомостями Кунинського старостинського округу № 5 Добросинсько-Магерівської сільської ради заповіт від 19 жовтня 2020 року від імені громадянки ОСОБА_2 не змінювався і не скасовувався, що підтверджується записом старости села.
З довідки № 494, яка видана старостою Крехівського старостинського округу № 6 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 02 травня 2024 року, вбачається, що дійсно померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (до зміни адміністративно-територіального устрою - Жовківського) району Львівської області.
Суд враховує, що на заяву позивача за вхідним номером 89/01-16 від 29 листопада 2024 рокуприватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівною було надано відповідь за вихідним № 109/01-16 від 29 листопада 2024 року, з якої вбачається, що для оформлення спадщини позивачу необхідно звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Суд враховує, що позивач єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після її смерті, прийняли таку з матеріалів справи не вбачається, судом під час розгляду справи не встановлено.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Як наслідок, зважаючи на те, що позивач не був зареєстрований та постійно не проживав з ОСОБА_2 на час її смерті за зареєстрованим місцем її проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (до зміни адміністративно-територіального устрою - Жовківського) району Львівської області, його необхідно було в шестимісячний строк після відкриття спадщини, тобто після смерті ОСОБА_2 , звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак він цього не зробив.
Ч. 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як наслідок позивач пропустив строк для прийняття спадщини.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка є незмінною.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у судовій справі № 315/765/14-ц викладено висновок, що необізнаність про існування заповіту не тотожна таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. З цих міркувань було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвалу апеляційного суду про залишення без задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який було обґрунтовано необізнаністю позивача про існування заповіту, складеного на його користь, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд аналогічно розглядає необізнаність особи про складення заповіту на її користь як поважну причину для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, керуючись передусім свободою заповіту як фундаментальним принципом спадкового парова (постанова Верховного Суду від 2 вересня 2020 року, судова справа № 288/1856/18, провадження № 61-3987св20; постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року, судова справа № 656/219/18, провадження № 61-48669св18;постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, судова справа № 694/1179/17, провадження № 61-40757св18).
Наведені позивачем та встановлені судом в комплексі обставини пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту від імені ОСОБА_2 в його користь, є поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини, крім того суд враховує, що крім позивача інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає, а тому у разі неприйняття спадщини позивачем, така може бути визнана відумерлою.
Як наслідок суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню, позивачу необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07 лютого 2025 року.
Суддя: Мікула В. Є.