Справа № 444/4844/24
Провадження № 2/444/424/2025
07 лютого 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Садова І. З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що її двоюрідний брат, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08 червня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 06.
Так як заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, тому спадкування після його смерті відбувається за законом.
Стверджує, що її мати, ОСОБА_3 , була рідною тіткою ОСОБА_2 , так як вона була рідною сестрою його матері, ОСОБА_4 . А отже її мати була б спадкоємцем за законом третьої черги після смерті ОСОБА_2 , якщо була б живою на час його смерті, однак вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що вона є спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_2 і спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її матері, ОСОБА_3 , тітці спадкодавця, якщо вона була б живою на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Нотаріусом їй роз'яснено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Вважаю, що в неї є поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини у зв'язку із наступним.
Після початку повномасштабної агресії російської федерації відносно нашої України та оголошення воєнного стану та загальної мобілізації, ОСОБА_2 повідомив їй, а проживав він у сусідньому із нею під'їзді, про те, що він панічно боїться мобілізації, а тому буде переховуватися і щоб вона до нього не телефонувала та не шукала щоб таким чином не видати його.
В березні 2024 року сусіди ОСОБА_2 повідомили їй, що в нього велика заборгованість зі сплату комунальних послуг, його давно не бачили.
В неї були ключі від вхідних дверей у його квартиру, так як ближчих родичів у нього не було.
В березні 2024 року вона намагалася відкрити його квартиру ключем, який їй давав особисто ОСОБА_2 , однак їй цього не вдалося зробити.
На той час вона вважала, що можливо він зробив навмисно щось із замком вхідних дверей щоб ніхто не зміг потрапити у його квартиру, так як він боявся бути мобілізованим.
У травні 2024 року до неї звернулися із ЖЕКу і попросили надати житло для проживання майстрів, які мали ремонтувати дах будинку, в якому проживав ОСОБА_2 , так як вона та сусіди вважали, що квартира пустує, оскільки ніхто тривалий час не бачив ОСОБА_2 .
Однак за допомогою ключа від вхідних дверей, який був наданий нею, працівники ЖЕКу не змогли також відкрити двері, а тому фактично були зламані двері.
Після вхідних дверей ОСОБА_2 були зроблені саморобні ще одні двері.
Вона особисто силою відкрила дані двері, на яких із внутрішньої сторони була повішена ковдра.
В одній із кімнат квартири вона побачила муміфікований труп ОСОБА_2 та впізнала його по одягу, а також через відсутність зубів, оскільки незважаючи на його відносно молодий вік, він відмовлявся звертатися до стоматолога.
Запаху від трупа сусіди не чули, оскільки він повішав на вхідні двері ковдру.
Причини смерті ОСОБА_2 не вдалося встановити через муміфікацію трупа, дата смерті встановлена приблизно лютий 2022 року.
Тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 їй не було відомо про смерть її двоюрідного брата ОСОБА_2 .
Вона була в шоковому стані після смерті двоюрідного брата та вважала, що саме від 29 травня 2024 року має 6 (шість) місяців для того щоб звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Однак так як в свідоцтві про смерть його датою смерті зазначено лютий 2022 року, тому нотаріусом роз'яснено, що нею пропущено строк для прийняття спадщини.
Вважає, що її необізнаність про смерть ОСОБА_2 , обставини його смерті, неможливість встановлення точної дати його смерті, є поважними причинами пропуску нею строку для прийняття спадщини, а тому звернулася в суд для захисту її прав як спадкомця за законом після смерті ОСОБА_2 та просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 07 лютого 2025 року о 09 год. 30 хв.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак позивачем подано на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності.
Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.
А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з'явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнав позовні вимоги, покладається при вирішенні справи на думку суду, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Львів, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Жовківським РВ ГУДМС України у Львівській області 21 червня 2014 року.
З свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , яке повторно видане міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції Львівської області 25 травня 2002 року, вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 23 листопада 1984 року було зроблено відповідний запис за № 9703. Її батьком є ОСОБА_5 , матір'ю - ОСОБА_3 .
З свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , яке повторно видане відділом реєстрації актів громадянського стану Личаківського районного управління юстиції 11 червня 2002 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 29 листопада 1950 року було зроблено відповідний запис за № 1687. Її батьком є ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_7 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , яке видане 10 травня 1947 року, вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 10 травня 1947 року було зроблено відповідний запис за № 1066.Її батьком є ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_7 .
З довідки № 20, яка видана Відділом реєстрації актів цивільного стану Департаменту гуманітарної та соціальної політи Львівської міської ради, вбачається, що 07 липня 1967 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому було зареєстроване одруження громадянина ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , актовий запис № 1868. Прізвища після одруження чоловіка ОСОБА_10 , дружини ОСОБА_11 .
Викладеним у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , яке видане відділом ЗАГС міста Львова 24 жовтня 1975 року, стверджується, що шлюб між громадянином ОСОБА_9 та громадянкою ОСОБА_12 розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 24 жовтня 1975 року було зроблено запис за № 456. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_10 , дружині ОСОБА_11 .
З довідки № 01, яка видана Франківським районним відділенням Відділу актів громадянського стану Львівської міської адміністрації Львівської області 11 січня 2000 року, вбачається, що 29 листопада 1975 року у Франківському районному відділі РАГС міста Львова зареєстровано одруження громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , актовий запис № 433.
03 квітня 1984 року Франківським районним відділом РАГС міста Львова зареєстровано розлучення вказаного шлюбу, запис акта № 231. Після розлучення присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_14 , дружині ОСОБА_14 .
Розірвання даного шлюбу підтверджується також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , яке видане 03 квітня 1984 року, а також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , яке видане 27 квітня 1989 року.
Викладеним у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_8 , яке видане 01 лютого 1992 року, стверджується, що ОСОБА_13 та ОСОБА_4 уклали шлюб 01 лютого 1992 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 01 лютого 1992 року зроблено запис № 47. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові та дружині ОСОБА_15 .
Тобто суд констатує, що дошлюбним прізвищем ОСОБА_4 було ОСОБА_16 .
Як наслідок ОСОБА_4 є рідною сестрою матері позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , яке видане 14 березня 1973 року, вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що в книзі реєстрації актів про народження 14 березня 1973 року було зроблено запис за № 1537. Його батьком є ОСОБА_13 , матір'ю - ОСОБА_12 .
Як зазначено вище в подальшому внаслідок реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила своє прізвище на ОСОБА_15 , а її дошлюбним прізвищем було ОСОБА_16 .
Тобто ОСОБА_17 є матір'ю ОСОБА_2 .
Так як ОСОБА_17 є рідною сестрою матері позивача, ОСОБА_3 , а відповідно тіткою позивача, то її син, ОСОБА_2 є двоюрідним братом позивача ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08 червня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 06, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_10 , яке видане Жовківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерстсва юстиції 08 червня 2024 року.
ОСОБА_2 був власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОН № 579053, яке зареєстроване в реєстрі за № 745, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215644672 від 09 липня 2020 року, який сформовано приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Л. В.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
А тому суд враховує, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Викладеним у довідці № 454, яка видана 12 серпня 2024 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що від імені ОСОБА_2 , який помер в лютому 2022 року заповіт у Воле-Висоцькому старостинському окрузі № 1 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області не посвідчувався.
Ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Так як заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, а тому спадкування після його смерті відбувається за законом.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Як зазначає позивач у позовній заяві, спадкоємців за законом першої та другої черги після смерті ОСОБА_2 немає, він був неодруженим, дітей не мав.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд враховує, що батько ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 31 січня 2000 року було зроблено запис за № 831, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_11 , яке видане відділом РАГС Львівського міськвиконкому 31 січня 2000 року.
Мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 03 січня 2020 року було складено відповідний актовий запис № 02, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_12 , яке видане виконавчим комітетом Воле-Висоцької сільської ради Жовківського району Львівської області 03 січня 2020 року.
З позовної заяви вбачається, що дідо та баба ОСОБА_2 як з боку матері, так і з боку батька, померли ще раніше.
Зокрема, дідо ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_13 , яке виадне 13 квітня 1992 року, а баба ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_14 , яке видане повторно 19 вересня 1990 року.
Як зазначає позивач у позовній заяві, живих рідних братів чи сестер у ОСОБА_2 немає. Судом не встановлено наявність живих рідних братів чи сестер у ОСОБА_2 .
Згідно ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Суд враховує, що мати позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , була рідною тіткою ОСОБА_2 , так як вона була рідною сестрою його матері, ОСОБА_4 .
Як наслідок суд приходить до висновку, що мати позивача була б спадкоємцем за законом третьої черги після смерті ОСОБА_2 , якщо була б живою на час його смерті.
Мати позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації смертей 03 листопада 2008 року було зроблено відповідний актовий запис за № 12, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_15 , яке видане Воле-Висоцькою сільською радою Жовківського району Львівської області 03 листопада 2008 року.
Згідно ч. 4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як наслідок позивач є спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_2 і спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її матері, ОСОБА_3 , тітці спадкодавця, якщо вона була б живою на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Суд враховує, що позивач зверталася до нотаріуса із заявою за вхідним номером 57/01-16 від 12 вересня 2024 року, однак приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівною було надано відповідь за вихідним № 89/01-16 від 12 вересня 2024 року, з якої вбачається, що для оформлення спадщини позивачу необхідно звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини, тобто визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ч. 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як наслідок позивачу роз'яснено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка є незмінною.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Враховуючи те, що в свідоцтві про смерть ОСОБА_2 датою смерті зазначено лютий 2022 року, тобто без конкретного числа, ті обставини, про які зазначено позивачем у позовній заяві, а саме її необізнаність про смерть ОСОБА_2 , обставини його смерті, неможливість встановлення точної дати його смерті, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 через поважні причини, а тому для захисту прав позивача як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_2 їй необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
Крім того суд враховує, що під час розгляду справи не встановлено та з матеріалів справи не вбачається інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , а тому у разі неприйняття спадщини позивачем, така може бути визнана відумерлою.
Отже суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню, позивачу необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07 лютого 2025 року.
Суддя: Мікула В. Є.