Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/214/25
03.03.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 21.02.2009 р. по 21.12.2021 року з відповідачем по справі ОСОБА_2 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі.
В шлюбі у сторін народилося троє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Сторони та їх діти проживали в АДРЕСА_1 до вересня 2021 року, позивач працювала за кордоном. Після повернення із-за кордону та народження третьої дитини ОСОБА_6 відносини позивача з відповідачем погіршилися.
Позивач зазначає, що оскільки діти відвідували школу в АДРЕСА_1, то вони залишились проживати в АДРЕСА_1 разом з батьком, а позива змушена була повернутися в с.Букове із новонародженою дочкою ОСОБА_6 .
В жовтні 2021 року відповідач подав до суду позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання двох дітей. Так як позивач опікувалася малолітньою дочкою і не мала можливості забрати старших дітей до себе.
За найменшу дочку ОСОБА_6 відповідач не опікується.
Однак, на протязі останнього року сімейного життя відносини між ними погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, того що відповідачка залишила свого чоловіка та дочку, переїхала, а далі й дійшло до розірвання шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 жодним чином не бере участі в вихованні та матеріальному утриманні дитини - ОСОБА_6 .
Щодо спільного з відповідачем утримання та забезпечення дочки то тут слід зазначити, що відповідач не надавав кошти для дитини.
Всім необхідним позивач змушена забезпечувати дочку в основному самостійно.
Таким чином відповідач належно не виконує обов'язки щодо виховання та утримання дитини.
Відповідач, наскільки відомо позивачу працевлаштований, та отримує дохід, є молодим за віком, працездатним.
Враховуючи ці наведені обставини, позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 4500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
А тому позивач звернулася у суд із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ч. 2 - 6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.01.2025 року суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами за відомою адресою проживання відповідача. Зазначену ухвалу та додатки відповідач отримав 06.02.2025 року.
Правом подання заперечення проти позову та розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження скористався, такі заперечення не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ч. 2 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).
Дитина проживає та знавходиться на повному утриманні позивача, що стверджується довідкою виданою 30.01.2023 року №20.2-07/36 (а.с.15).
Згідно обставин зазначених у позові дитина проживає з позивачем та знаходиться повністю на її утриманні та вихованні, оскільки відповідач перестав брати участь у її вихованні та утриманні. Зазначені обставини відповідачем жодним чином не заперечено.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989p., батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Відповідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ст. 141 СК України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі; вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України від 17.05.2017 № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу ст.182 викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини в розмірі по 4500 гривень щомісячно, позивач не підтверджує належними й допустимими доказами обґрунтованість такого розміру аліментів, у зв'язку з чим суд приймає рішення про стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 2600 гривень щомісячно, з урахуванням стану здоров'я дитини, стану здоров'я відповідача, його мінливого заробітку, наявність інших спільних з позивачем дітей (дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) які перебувають на у нього на утриманні, з урахуванням загального правилу дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дітей, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету.
Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства, тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.
На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, позов підлягає до часткового задоволення.
Ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Судові витрат від оплати яких позивач звільнений, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі 2600 гривень, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 15.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.03.2025 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк