Категорія №2.11.11
Іменем України
24 листопада 2010 року Справа № 2а-8308/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Солоніченко О.В.
при секретарі: Псоміаді С.І.,
за участю
представника позивача: Тютюннікова Є.О. (довіреність від 26.04.2010 року),
представника відповідача: Бойко Т.В. (довіреність від 24.11.2010 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково - дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
03 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з Донецького апеляційного адміністративного суду для розгляду надійшла справа за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково - дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 року № 00000 12 22 00.
У позові позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року було складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 року № 00000 12 22 00. Зазначеним рішенням до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем платежем ЗЕД у розмірі 77034,76 грн. на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Позивач вважає, що штрафні санкції застосовані неправомірно, тому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 року № 00000 12 22 00.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення щодо суті позовних вимог, просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Сєвєродонецький науково - дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт від 20.05.2010 року № 1157/23-00220183. Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення, зокрема, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185-94/ВР; ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93; п. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.1996 року № 18/1043, а саме, не подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом за 2009 рік.
На підставі висновків перевірки та згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» рішенням від 03.06.2010 року № 0000012 22 00 до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 77034,76 грн.
Позивачем було укладено контракт № 22-54 від 14.05.2009 року з «ZULZER CHEMTECH LTD» Швейцарія.
Відповідно до умов цього контракту «ZULZER CHEMTECH LTD» постачає комплектуючи вироби до колон № К1-К5 установки переробки сирого бензолу ДП «Хімічний завод Южний» м. Рубіжне Луганської області та технічну документацію до комплектуючих. Постачання відбувається на умовах FCA м. Познань, Польща суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 відповідно до контракту транспортного супроводжування від 12.11.2009 року № 12/11. Загальна сума контракту _______________________________________________________________________________________________________________________________№ 22-54 складає 185000,00 євро.
На виконання контракту № 22-54 від 14.05.2009 року з «ZULZER CHEMTECH LTD» позивач здійснив попередню оплату на адресу нерезидента у розмірі 55500,00 євро відповідно до платіжного доручення від 26.05.2009 року. З урахуванням дати попередньої оплати та вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлений термін розрахунків закінчився 22.11.2009 року.
Відповідно до акту перевірки на момент проведення перевірки у позивача була відсутня індивідуальна ліцензія на продовження термінів розрахунків по контракту № 22-54 від 14.05.2009 року з «ZULZER CHEMTECH LTD», що передбачено статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Перевезення товару за контрактом здійснювалось двома вантажними автомобілями та супроводжувалось міжнародними автомобільними накладними (CMR). Відповідно до цих накладних поставка товару відбулась 20.11.2009 року та 21.11.2009 року, тобто до настання законодавчо встановленого терміну розрахунків за цією операцією, що підтверджується копіями CMR, які містять відтиски штампів Ягодинської митниці «Під митним контролем 20.11.2009р.» та «Під митним контролем 21.11.2009р.».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та згідно п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії. Відлік цього строку, відповідно до п. 3.2 банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.
Пункт 1.1 Інструкції визначає поставку як поставку продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг) відповідно до умов імпортного договору. Здійсненням поставки є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.
Відстрочення поставки фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 180-денний термін з моменту оплати.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Пунктом 1 ст. 15 Митного Кодексу термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
Момент перетину митного кордону при імпорті для визначення митної вартості встановлений згідно з пунктом 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року за № 443/2247.
Граничним строком ввезення товару позивачем згідно контракту № 22-54 від 14.05.2009 року є 22.11.2009. Як свідчать матеріали справи фактично перетин кордону вантажем відбувся 20.11.2009 року та 21.11.2010 року, таким чином поставка товару по контракту відбулась без порушення строків отримання товару, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Посилання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40 суд не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства.
Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем», виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.
Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Таким чином законодавством України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ - 40.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
В даному випадку імпорт позивачем товару підтверджується міжнародними автомобільними накладними (CMR), а тому застосування до позивача пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставним.
В ході перевірки також було встановлено, що позивачем не надано до Управління НБУ в Луганській області Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за 2009 рік (станом на 31.12.2009) по заборгованості, яка рахується по розрахункам з нерезидентом «ZULZER CHEMTECH LTD» згідно контракту № 22-54. Встановлений законодавством граничний термін надання звітності - 22.02.2010 року.
Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою «Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207.
У розділах ІІ-ІІІ Декларації відображаються валютні кошти та товари, що знаходяться за межами України з порушенням термінів розрахунків, встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Розділ V Декларації, в якому відображаються дані про проведені поточні операції у сфері ЗЕД, зокрема і про валютні кошти та товари, повернуті з порушенням встановлених термінів, носить лише інформаційних характер.
Отже, враховуючи те, що в розділі V Декларації міститься інформація про валютні цінності, які повернуті на Україну, то згідно з п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 року № 49, неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування штрафних санкцій.
Оскільки валютні кошти та товари, що належать позивачу та знаходяться за межами України з порушенням термінів розрахунків, встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відсутні, то накладення штрафу на позивача за порушення строків декларування валютних цінностей є неправомірним.
Таким чином суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2010 року № 00000 12 22 00 прийняте з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжного доручення, наявного в матеріалах справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково - дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в Луганській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00000 12 22 00 від 03.06.2010 р. на суму 77034,76 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково - дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 30 листопада 2010 року.
< Резолютивна частина >
< Текст >
СуддяО.В. Солоніченко