Категорія №2.11.17
Іменем України
17 листопада 2010 року Справа № 2а-5722/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ірметової О.В.,
при секретарі: Вівдюк М.М.,
за участю сторін:
прокурора: Грек М.В.
представник позивача: Кініченко Б.В.
представників відповідача: Іванов О.С., Бікяшев Р.Ф., Шуйський О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Краснодонської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання неправомірним та нечинним податкового повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 000106164/0/0 від 11.05.06р., яким зобов'язано позивача сплатити штрафні санкції у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 144139911,58 грн. в сумі 72069955,89 грн. у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 50 004 073,86 грн., скасування вищезазначене рішення у частині стягнення штрафних санкцій в сумі 50 004 73,86 грн.
Постановою господарського суду Луганської області від 29.08.2006 року, залишеним без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року, позов задоволено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2008 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 20.01.2009 року, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року було поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Під час нового розгляду справи позивачем змінено позовні вимоги, а саме зазначено, що 16.05.06р. позивач, ВАТ «Краснодонвугілля», отримав податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 000106164/0/0 від 11.05.2006р., яким зобов'язано позивача сплатити штрафні санкції у розмірі 50% від суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 144139911,58 грн. в сумі 72069955,89 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року позовні вимоги ВАТ «Краснодонвугілля» задоволені повністю: визнане недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ №000106164/0 від 11.05.2006 про застосування штрафних санкцій у розмірі 72069955,89 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року апеляційну скаргу Краснодонської ОДПІ було залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2010 року касаційну скаргу Краснодонської ОДПІ було задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи представник позивача підтримав змінені позовні вимоги, в обґрунтування чого зазначив, що 16.05.06р. позивач, ВАТ «Краснодонвугілля», отримав податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 000106164/0/0 від 11.05.2006р., яким зобов'язано позивача сплатити штрафні санкції у розмірі 50% від суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 144139911,58 грн. в сумі 72069955,89 грн. Спірне рішення було прийняте податковою службою на підставі акту перевірки від 11.05.06р. № 903/1640 з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ протягом граничних строків, визначених Законом № 2181. Позивач не погоджується з сумою штрафних санкцій, пред'явлених йому до сплати з наступних причин. По-перше, позивач вважає, що акт перевірки від 11.05.06р. не є службовим документом, який би засвідчив факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та був би носієм інформації, що доказувала б виявлені порушення податкового законодавства, тобто не відображає конкретні факти та події, які мають юридичне значення. Таким чином акт перевірки не має доказову силу. При прийнятті спірного рішення податковою службою було порушено п. 4.11 наказу № 327, оскільки було підписане 11.05.06р., тобто у день складання акту перевірки. По друге, вважав, що відповідач не має права на свій розсуд спрямовувати сплачені суми на погашення існуючого податкового боргу у порядку календарної черговості, таке право йому не надано діючим законодавством. Відповідач не врахував кошти, які надходили від реалізації податкової застави. Крім того, під час визначення штрафних санкцій відповідачем не враховано уточнюючі податкові розрахунки, якими позивач зменшував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилок. Збільшено податкові зобов'язання позивача за рахунок податкових повідомлень-рішень, які позивачу не було вручено відповідно до вимог законодавства.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Пояснив, що ВАТ «Краснодонвугілля» дійсно мало несплачений податковий борг станом на липень 2003 року, однак, підприємство щомісячно сплачувало поточні податкові зобов'язання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 07.03.2002 року, перераховував вільні кошти на погашення податкового боргу з ПДВ, погашення податкового боргу відбувалось також за рахунок коштів, отриманих від реалізації податкової застави як самим позивачем, так і податковим керуючим, однак, відповідач не враховує ці кошти. Не враховано позивачем також кошти, сплачені на погашення податкового боргу починаючи з липня 2003 року. Вважав такі дії відповідача незаконними, а тому свої вимоги обґрунтованими.
За таких підстав представник позивача просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 000106164/0/0 від 11.05.2006р., про застосування штрафних санкцій у розмірі 72069955,89 грн. за затримку граничного строку сплати податкового зобов'язання у сумі 144139911,58 грн.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, пояснили, що уточнюючі розрахунки позивача, якими останній зменшував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилок враховано у рахунок погашення податкового боргу який виник раніше до 17.03.2005 року, усі податкові повідомлення-рішення, якими було донараховано податкові зобов'язання з ПДВ та щодо несвоєчасної сплати якого застосовано штрафні санкції були надіслані посадовим особам позивача та є узгодженими. Вважали, що право податкового органу спрямовувати поточні платежі на погашення існуючого податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення прямо передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ. Також вважали, що позивач раніше визнавав право Краснодонської ОДПІ на застосування штрафних санкцій у сумі 22065882,03 грн., зокрема, ним підписано акт звірення узгоджених сум заборгованості у справі про банкрутство ВАТ «Краснодонвугілля», у якому зазначено суму штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 22065882,03 грн. Вважали, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень та у відповідності до норм діючого законодавства, тому є законним та не підлягає скасуванню, просили у задоволенні податкових вимог відмовити повністю.
Вислухавши пояснення сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Позивач у справі - Відкрите акціонерне товариство «Краснодонвугілля» є державним підприємством, заснованим на державній формі власності, включений до ЄДРПОУ за номером 32363486, зареєстрований виконавчим комітетом Краснодонської міської ради 14.06.2004 року за № 25371460ю0010509, відповідно до Статуту є вуглевидобувним підприємством. (Т. І а.с. 35 - 44)
ВАТ «Краснодонвугілля» є платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 16341411, виданим Краснодонською ОДПІ 21.06.2004 року. (Т. І а.с. 45)
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:
- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;
- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно розділу 2 Наказу ДПА України від 18.07.2005 № 276 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" облік надходжень платежів до бюджету здійснюється на підставі виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів, таким чином, уточнюючі розрахунки не входять до складу документів, згідно яких проводиться облік бюджетних надходжень.
Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.
11 травня 2006 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, результати якої викладені у акті перевірки від 11.05.2006 року № 903/1640. (Т. І а.с. 18 - 19)
11 травня 2006 року Краснодонською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 000106164/0/0 (Т. І а.с. 17), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від суми узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 144139911,58 грн. за платежем: податок на додану вартість у розмірі 72069955,89 грн.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення вони застосовані за період з 17.03.2005 року до 27.04.2006 року включно за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли з липня 2003 року. (Т. І а.с. 20 - 34)
Судом встановлено, що ВАТ «Краснодонвугілля» на виконання вимог Закону № 2181 надавалися до податкового органу декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість.
З даних акту перевірки з питань несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість від 11.05.2006 №903/1640 та пояснень сторін вбачається, що об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем у період з 17.03.2005 по 24.04.2008 сум податку на додану вартість платіжними дорученнями.
Призначення платежу у більшості платіжних дорученнях визначена як сплата згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.
Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що с уми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року N 270".
Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Наведеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.
Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 року за № 819/3259).
Позивач здійснив оплату поточних податкових зобов'язання відповідно до зазначеної постанови за липень 2003 року - квітень 2006 року.
Так, судом досліджено картки особового рахунку з податку на додану вартість ВАТ «Краснодонвугілля» за період з 30.07.2003 року (остання дата сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації за червень 2003 року) до 28.04.2006 року. (Т. ІІІ а.с. 115 - 207)
З вказаного витягу зворотного боку картки особового рахунку вбачається, що ВАТ «Краснодонвугілля» регулярно сплачувало податок на додану вартість, у тому числі і зазначаючи у призначенні платежу - кошти для розрахунків з бюджетом згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р.
Зокрема, у липні 2003 року з таким призначенням платежу сплачено 2000000,00 грн., у серпні 2003 року - 2779700,00 грн., у вересні 2003 року - 2979000,00 грн., у жовтні 2003 року - 1910809,00 грн., у листопаді 2003 року - 2347300,00 грн., у грудні 2003 року - 3000000,00 грн., у січні 2004 року - 3350800,00 грн., у лютому 2004 року - 3126300,00 грн., у березні 2004 року - 500000,00 грн., у квітні 2004 року - 2429600,00 грн., у травні 2004 року - 1479800,00 грн., у червні 2004 року - 5380176,00 грн., у липні 2004 року - 5273963,12 грн., у серпні 2004 року - 4480000,00 грн., у вересні 2004 року - 4208500,00 грн., у жовтні 2004 року - 4634114,48 грн., у листопаді 2004 року - 4990000,00 грн., у грудні 2004 року - 4170097,00 грн., у січні 2005 року - 6070700,00 грн., у лютому 2005 року - 4496760,00 грн., у березні 2005 року - 6664600,00 грн., у квітні 2005 року - 7658336,80 грн., у травні 2005 року - 16182400,00 грн., у червні 2005 року - 8753814,33 грн., у липні 2005 року - 7773000,00 грн., у серпні 2005 року - 8826500,00 грн. (при цьому сума 2399900,00 грн. сплачена платіжним дорученням № 9272 від 31.08.2005 року з призначенням платежу «кошти для розрахунків з бюджетом згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р.» (а.с. 19) відображено у зворотному боці картки особового рахунку як сплата розстроченого податкового зобов'язання (а.с. 150), у вересні 2005 року - 7503000,00 грн. (2000000,00 грн. сплачена платіжним дорученням № 10078 від 09.09.2005 року з призначенням платежу «кошти для розрахунків з бюджетом згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р.» (а.с. 16) відображено у зворотному боці картки особового рахунку як сплата податкового зобов'язання (а.с. 151), у жовтні 2005 року - 6088900,00 грн., у листопаді 2005 року - 4200000, 00 грн., у грудні 2005 року - 7238200, 00 грн.
Копії платіжних доручень про сплату податку на додану вартість за 2003 - 2004 роки позивачем не надано у зв'язку з їх знищенням через закінчення терміну зберігання (Т. ІІІ а.с. 112) тому перевірити правильність відображення призначення платежу у картці особового рахунку за вказаний період не уявляється можливим.
У будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів. Однак, як вбачається з картки особового рахунку всі суми, сплачені позивачем у спірний період зараховані Краснодонською ОДПІ у рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.
Посилання представника відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” є незмістовними, з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового, зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Таким чином, Краснодонська ОДПІ не повинна зарахувати сплачені підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки ця норма не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.
Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.
Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, які-б свідчили про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .
Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податків у платіжному документі, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений законом.
Таким чином, при тому, що підприємством вказано в платіжних дорученнях призначення платежу, за виключенням платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006 податковою інспекцією безпідставно, відповідні платежі були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.
Також, неправомірними з цих же підстав, на думку суду є дії Краснодонської ОДПІ щодо зарахування уточнюючих розрахунків, якими ВАТ «Краснодонвугілля» зменшувала податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилок (Т. ІІ а.с. 35-36, 39-40, 90-91, 99-100, 169-170, 185-186, 187-188, 220-221, 254-255, 256-257) у рахунок погашення раніше виниклого податкового боргу.
Крім того, відповідачем під час повторного перегляду справи не надано доказів вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень № 0000302640 від 21.10.2003 р., № 0001552340 від 27.10.2003 р. (в матеріалах справи Т. ІІІ а.с. 86 знаходиться один примірник податкового повідомлення-рішення № 0001552340 від 27.10.2003 р. на суму основного платежу 1530,32 грн., тоді як у розрахунку штрафних санкцій вказане податкове повідомлення-рішення зазначено двічі Т. І а.с. 21), № 0000692340 від 28.04.2004 р., тому у суду відсутні підстави вважати, що Краснодонською ОДПІ правомірно віднесено до податкового зобов'язання, а у подальшому нараховано штрафні санкції на суми сплати податку за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
Посилання представника відповідача на правомірність застосування податковим повідомленням-рішенням № 000106164/0 від 11.05.2006 штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50% є незмістовним, з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В судовому засіданні встановлено, що сплачені позивачем суми за платіжними дорученнями № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006 відповідач правомірно зарахував в рахунок погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди, оскільки зазначені платіжні доручення мають призначення платежу "101; ПДВ".
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем безпідставно суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з червня 2003 року до серпень 2005 року відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2006 року № 000106164/0 на суму 72069955,89 грн., за виключенням платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006, були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням того, що в судовому засіданні було встановлено протиправність дій відповідача в частині протиправного перерозподілу грошових коштів не за визначенням позивачем платежу, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про що він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати дії відповідача в частині змінення призначення платежу у відповідності до п. 7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181 за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з червеня 2003 року по серпень 2005 року відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2006 року № 000000106164/0, за виключенням платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006 незаконними та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зарахування грошових сум відповідно призначенню платежу, за виключенням платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля» задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо змінення призначення платежу у відповідності до п. 7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181 за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з червеня 2003 року по серпень 2005 року відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2006 року № 000000106164/0, за виключенням платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006.
Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2006 року № 000106164/0 на суму 72069955,89 грн., за виключенням сум штрафних санкцій, нарахованих відповідно до платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006.
Зобов'язати Краснодонську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями за період з 17.03.2005 по 27.04.2006, вказаними в розрахунку штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2006 року № 000106164/0 на суму 72069955,89 грн., зарахувати відповідно призначенню платежу, за виключенням платіжних доручень № 3791 від 18.04.2005, №3792 від 18.04.2005, №5499 від 12.05.2005, 6771 від 25.06.2005, №6850 від 30.06.2005, №8756 від 19.08.2005, №8757 від 19.08.2005, №8759 від 19.08.2005, №8758 від 19.08.2005, №10857 від 30.09.2005, №11976 від 28.10.2005, №11813 від 31.10.2005, №11809 від 31.10.2005, №12897 від 29.11.2005, №12969 від 30.11.2005, № 12970 від 30.11.2009, №13774 від 19.12.2005, №14189 від 28.12.2005, №1558 від 14.02.2006, №2181 від 28.02.2006, №2175 від 28.02.2006, №2179 від 28.02.2006, №2497 від 07.03.2006, №2951 від 16.03.2006, №3978 від 06.04.2006 та №4767 від 27.04.2006..
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови буде складено 22 листопада 2010 року.
Суддя О.В. Ірметова