Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
24 лютого 2025 року м. ХарківСправа № 922/4258/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши клопотання ТОВ "РІМ-2000" вх. №34691 від 18.12.2023 по справі
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000"
до Акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Саєнко І.М.
відповідача - Сазонов Є.В.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №922/4258/23 позовні вимоги задоволено частково. Встановлено позивачу 5 днів з дня прийняття рішення у справі на подання доказів понесення судових витрат.
18.12.2023 до суду надійшло клопотання ТОВ "РІМ-2000" (вх. №34691) про розподіл судових витрат, в якому заявник просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на його користь судових витрат в розмірі 198 196,80 грн витрат на правничу допомогу та 301,00 грн в порядку компенсації витрат адвоката.
Означене клопотання є аналогічним за змістом клопотанню, яке отримано засобами поштового зв'язку 21.12.2023 та яке долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 15.01.2024 було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду клопотання ТОВ "РІМ-2000" (вх. №34691) про розподіл судових витрат до повернення матеріалів справи № 922/4258/23 з Східного апеляційного господарського суду.
06.02.2025 матеріали справи № 922/4258/23 були повернуті до Господарського суду Харківської області.
Розгляд заяви було призначено судом на 24.02.2025.
Відповідачем подані клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. №35136 від 21.12.2023 та вх. №3895 від 12.02.2025). Вважає, що необхідно зменшити розмір витрат ТОВ «РІМ-2000» на професійну правничу допомогу з огляду на таке:
- до складу витрат на правничу допомогу включено витрати понесені у зв'язку із підготовкою до розгляду, збором доказів, поданням позовної заяви у справі ;
- не доведено відповідними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі;
- заявлена сума витрат на правничу допомогу не є співмірною та розумною;
- просить врахувати висновки об'єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19;
- просить врахувати розмір виконаних адвокатом робіт по наданню позивачу правничої допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Позивачем надані заперечення на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (вх. № 35559 від 26.12.2023, вх. №4171 від 17.02.2025).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, стверджував, що оплата розміру вартості правничої допомоги, за укладеним договором із позивачем, складається із орієнтовної - у вигляді фіксованої суми та погодинного обчислення оплати, звернув увагу на значний обсяг витраченого часу при наданні такої допомоги, та вказав на неправильні дії відповідача, внаслідок яких виник спір, а звідси і потребу у здійсненні захисту прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «РІМ-2000», визначив поштові витрати, витрати на відрядження як витрати за невід'ємними складовими представництва; проти доводів представника відповідача заперечив.
Представник відповідача, адвокат Сазонова Є. В., у судовому засіданні наполягав на зменшенні суми судових витрат як такої, що не є співмірною та розумною зі складністю справи.
Розглянувши заяву позивача та його представника про розподіл судових витрат (в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України), суд встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч. ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За визначенням ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
01.08.2023 між Адвокатським бюро «Саєнко і партнери» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІМ-2000» (замовник або клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги в господарському процесі №4/23.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії договору про надання професійної правничої допомоги в господарському процесі (далі - договір); детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу адвокатом Саєнко Іваном Максимовичем (за період з 21.07.2023 по 15.02.2023); акт виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу від 15.12.2023; рахунок на оплату №10 від 28.08.2023; платіжна інструкція в національній валюті №17438 від 22.09.2023;свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0610 від 16.10.1995 та ордер на надання правничої (правової) допомоги, серії АЕ №1220987 від 01.08.2023.
Відповідно до п. 1.1.1 договору, надання професійної правничої допомоги в господарському процесі з питання стягнення заборгованості, що утворилася у відповідності до договору №СШ/165-20 про закупівлю товару від 29.05.2020, укладеного між ТОВ «РІМ-2000» та АТ "ХМЗ "Світло шахтаря".
Виконавець прийняв на себе обов'язки по наданню професійної правничої допомоги в господарському процесі на стадіях: представництва в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо в господарському процесі у судах першої, апеляційної і касаційної інстанції (п. п. 2.2.2 договору).
Надання професійної правничої допомоги в господарському процесі виконавцем покладено на керуючого адвокатським бюро «Саєнко і партнери» адвоката Саєнко Івана Максимовича, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №0610, виданого 16.10.1995 (п. п. 2.2.4 договору).
Згідно п. п. 2.2.5 договору, супроводження та представництво інтересів замовника в господарському процесі, пов'язаного з судами першої, апеляційної і касаційної інстанції, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, в громадських та державних органах представник здійснює на підставі цього договору та ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1220989 від 17.09.2023.
Згідно з п.8.1 договору, він набуває чинності з моменту його укладення сторонами.
Відповідно до п.8.2 договору, строк закінчення його дії визначається моментом повної оплати замовником виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу та додаткових витрат, пов'язаних х наданням виконавцем правничої допомоги, передбачених п.п.2.1.3, 4.2.2, 4.3.2, 4.4.2, 4.5, 4.7 та 4.8 цього договору.
Договір підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заявлені витрати на правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить їх стягнути, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 198 497,80 грн, в той час, як:
- предметом спору у даній справі була сума курсової різниці згідно офіційного курсу гривнi по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України відповідно до умов договору №СШ/165-2 про закупівлю товару від 29.05.2020 р. в розмірі 110 993 (сто десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 38 коп. за товар поставлений лише за двома накладними, решта вимог складала нараховані три відсотки рiчних - 12 178 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 15 коп.; інфляційні втрати 93 510 (дев'яносто три тисяч п'ятсот десять) грн. 20 коп, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ на загальну суму 172 855 (сто сімдесят дві тисячi вiсiмсот п'ятдесят п'ять) грн 95 коп.
Тобто за правовідносинами, що не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- нарахування курсової різниці та заявлених санкцій здійснено у даній справі лише за двома поставками, отже обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату є незначним;
- в попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат, наведеному в позовній заяві, позивачем було зазначено що він очікує понести витрати в розмірі 115 201,89 грн, що на 74 000 менше ніж заявлено після розгляду
- основна вартість наданих послуг правової допомоги складає 198 497,80 грн, яка обґрунтована підготовкою адвокатським об'єднанням позовної заяви, здійсненням розрахунків та формуванням пакетів документів для подання позову до суду, проте, господарський суд вважає вказану суму наданої правової допомоги явно завищеною, з огляду на те, що предмет спору, як і пакет документів, який наданий в його обґрунтування не викликає складнощів, крім того, адвокатом були здійснені нарахування індексу інфляції на заборгованість, та не прийнято до уваги, що таке нарахування поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, а здійснений розрахунок пені виконано невірно, що призвело до відмови в позові в цій частині, тому визначений розмір загальної вартості наданих послуг правової допомоги щодо вказаних обставин спору є завищеним;
- крім того, судом виявлено наявність великої кількості ідентичних справ в господарських судах України про стягнення заборгованості за аналогічними договорами поставки, де є позивачем ТОВ "РІМ-2000" та в яких йому надає правничу допомогу саме АБ "Саєнко і партнери", що також свідчить про те, що вказана сума наданої правової допомоги явно завищеною;
- справу було розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, а вимоги задоволені частково;
- як слідує з представлених документів поштові витрати, як понесені адвокатом становлять 301 грн та включають
21.09.2023 43,00 грн. цінний лист № 4912702115098, яким направлялися на адресу відповідача документи, які мають бути у нього в наявності, а тому суд не вбачає підстав для їх відшкодування відповідачем
27.09.2023 43,00 грн. цінний лист № 4900002083308, про направлення позовної заяви відповідачу,
28.09.2023 43,00 грн. цінний лист № 4912702116663 про направлення позовної заяви до суду,
18.10.2023 43,00 грн. цінний лист № 4912702137210 та 19.10.2023 43,00 грн. цінний лист № 4912702137830 про направлення на адресу відповідача та суду заяви про виправлення описки. яку було допущено саме адвокатом при оформленні позовних матеріалів, а тому суд не вбачає підстав для їх відшкодування відповідачем
22.11.2023 43,00 грн. цінний лист № 49127021157130 про направлення відповіді на відзив.
Щодо витрат направлення позовної заяви та відповіді на відзив принагідно зазначити, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідно до ч.7 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС з 19.10.2023, а адвокат Саєнко І.М. з 03.12.2022 року, а отже була наявною можливість уникнення таких витрат як направлення позовної заяви до суду в паперовому вигляді та направлення відповіді на відзив.
- також суд вважає такими, що можна було уникнути й витрати пов'язані з поїздками адвоката до позивача, оскільки, документи можна було надіслати як електронною поштою так і засобами поштового зв'язку,
- суд ставить під сумнів й витрачений адвокатом час в кількості 5 год. 35 хв. на підготовку ДО складання позовної заяви, оскільки з детального опису виконаних робіт взагалі не зрозуміло в чому полягала така підготовка адвоката,
- також є завищеним по часу здійснення адвокатом нарахувань річних, пені та інфляційних (які взагалі не можуть бути застосовані до зобов'язань в іноземній валюті), в загальній кількості 15 годин,
- також адвокатом двічі було внесено в опис робіт формування повідомлення та квитанції про оплату судового збору,
- крім того, не зрозуміло які саме послуги, зазначені в детальному описі під назвою "Адміністрування" були надані адвокатом 55 разів загальною тривалістю 14 год. 15 хв.
- складання, комп'ютерний набір та виготовлення персоніфікованого договору про надання професійної правничої допомоги в господарському процесі № 4/23, формування та виготовлення ордера на надання правничої (правової) допомоги, серія АЕ №1148742 за своєю суттю не мають правового характеру, а тому не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст.ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є забезпеченням здійснення такої в господарському процесі та реалізацією права на представництво, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути покладені судом на іншу сторону.
- також, до наданих послуг, за які заявлено стягнення витрат на професійну правничу допомогу, включено підготовка заяви щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог та доданих до неї документів.
Таке фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому не може бути ототожненою з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України визначився, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) повинна реалізовуватись судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності в господарському судочинстві та рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в детальному описі виконаних робіт, суд приходить до висновку, що, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є не розумними, не співмірними із складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову.
За вказаних обставин очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною, на підставі чого суд, враховуючи принцип розумності та судової дискреції, дійшов висновку про те, що справедливою, розумною та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн і саме такий її розмір підлягає розподілу та покладенню його на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір.
Враховуючи все вищевикладене, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані вище витрати на професійну правничу допомогу покладаються судом на відповідача частково в розмірі 30 000 грн, інша частина витрат на професійну правничу допомогу покладається судом на позивача.
Враховуючи складність виготовлення повного тексту додаткового рішення та керуючись статтями 126, 129, 236-239, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд оголошує резолютивну частину в наступній редакції:
Клопотання ТОВ "РІМ-2000" вх. №34691 від 18.12.2023 про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корп. 12, код ЄДРПОУ 30695862) 30 000 грн витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 03.03.2025.
Суддя С.А. Прохоров