Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
18.02.2025м. ХарківСправа № 922/4497/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ
до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради", с.Докучаєвське
про стягнення 13736922,05 грн
за участю представників:
позивача - Пясецкий Д.В. (адвокат, довіреність від 12.12.2024 року);
відповідача - не з'явився.
16.12.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про стягнення заборгованості за договір № 7332-НГТ-32 постачання природного газу від 16.07.2021 року в розмірі 13736922,05 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2024 року відкрито провадження у справі №922/4497/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2025 року.
23.12.2024 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№32152) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.
30.12.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№32722), в якому зазначав, що затримка оплати отриманого природного газу по договору від 16.07.2021 № 7332-НГТ-32 виникла по незалежним від КП «ТМРСР» обставинам. Комунальне підприємство «Теплові мережі Роганської селищної ради» виконує обов'язки з забезпечення послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення мешканців Роганської селищної ради, на території якої з 24 лютого 2022 року велись активні бойові дії, у результаті ворожих обстрілів військами РФ було пошкоджено котельні та теплові мережі, КНС, водонапірні башти та мережі тепло і водопостачання підприємства. Більшість населення була змушена тимчасово змінити місце проживання, виїхати за межі громади та країни, відповідно розрахунки за раніш отримані послуги в період з 01.01.2022 - 2023років майже не проводилися. Станом на 01.12.2024 заборгованість споживачів складає 33 822 339,00грн. В зв'язку з цим, згідно балансової фінансової звітності за 2023 рік та за 6 місяців 2024 року (копії додається) КП «ТМРСР» - є збитковим підприємством, збитки на 31.12.2023рік складають 12,073млн.грн., за 6 місяців 2024року - майже 8млн.грн. Також, однією з основних причин, що вплинули на погіршення фінансового стану підприємства є також невідповідність впродовж 2021-2024рр. діючих тарифів за послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення фактичним витратам на їх виробництво та відсутність компенсації державою впродовж майже 4-х років цієї різниці в тарифах. Крім того, враховуючи постанову КМУ №896 від 22.08.2023р., яка внесла зміни до Постанови КМУ №812 від 19.07.2022р. «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» фактично КП «ТМРСР» до 30.04.2025 обмежено в правах щодо розпорядження своїми коштами. Враховуючи викладене, КП «ТМРСР» не має та не матиме можливості виконати рішення по цієї справі та перерахувати безпосередньо після набрання чинності цього рішення таку значну для підприємства суму - 13 736 922,05грн. Це приведе до арешту майна та рахунків підприємства, паралізує роботу підприємства, і як наслідок, приведе к техногенній катастрофі, оскільки підприємство надає мешканцям територіальної громади Роганської селищної ради (населення більше 15 000чол.) послуги з питного водопостачання, водовідведення та теплопостачання.
Також, відповідач разом з відзивом надав заяву про відстрочення виконання рішення, в якій просить відстрочити виконання рішення та зазначає, що відстрочка виконання рішення до компенсації державою та місцевим бюджетом різниці в тарифах по теплопостачанню на суму не менше як 13 736 922,05грн., надасть можливість КП «ТМРСР» безперешкодно виконати умови вищевказаного договору та рішення суду по цієї справі.
02.01.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№34), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та заперечує проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду.
07.01.2025 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№253), в яких просить задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення по справі №922/4497/24 до погашення підприємству державним та місцевим бюджетами компенсації різниці в тарифах з теплопостачання в розмірі не менше 13 736 922,05 грн., але не більше одного року з дня ухвалення цього рішення, як передбачено ч.5 ст.331 ГПК України.
08.01.2025 року представник відповідача надав до суд заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, з урахуванням відзиву на позовну заяву, заяви про відстрочення виконання рішення суду та заперечень (вх.№462).
13.01.2025 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№768) про заміну представника, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2025 року позовні вимоги підтримував повністю, проти відстрочення виконання рішення суду заперечував.
Представник відповідача в судове засідання 18.02.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надавав заяву про розгляд справи без його участі.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (далі - Відповідач, Споживач) було укладено договір № 7332-НГТ-32 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього Договору.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 до червня 2024 року.
На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період листопад 2021 - квітень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 17 961 067,47 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 3224646,09грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 100335,74грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 4283553,92грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 110633,16грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 4347053,80грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 825686,63грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 3590240,41грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 1481822,54грн;
- Коригуючий Акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 на суму -2911,17грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 на суму 6,35 грн.
Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Під час дії договору між позивачем та відповідачем було підписано ряд додаткових угод.
Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 11.01.2022), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.2. Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання природного газу.
5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).
Відповідно до п.6.2. Договору споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строк, визначені цим договором.
Відповідно до п.13.1. Договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діж до "30" червня 2024 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 4 224 145,42 грн, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» (а.с.12), чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
Отже, за твердженнями позивача, станом на момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 13 736 922,05 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач, у період листопад 2021 - квітень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 17961067,47 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с.7-11).
Акти приймання-передачі природного газу підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлений природний газ на суму 4224 145,42 грн, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» (а.с.12).
З урахуванням наданої позивачем інформації про часткову оплату у розмірі 4224154,42грн, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 13736922,05 грн.
При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях не заперечує наявність у нього заборгованості за спожитий природний газ.
Згідно з ст.530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість за спожитий природній газ у розмірі 13736922,05 підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду по справі №922/4497/24 до погашення підприємству державним та місцевим бюджетами компенсації різниці в тарифах з теплопостачання в розмірі не менше 13736922,05грн, але не більше одного року з дня ухвалення цього рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесі у економіці держави та інші обставини справи.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
Виходячи з того, що згідно із статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності, забезпечення мешканцям територіальної громади Роганської селищної ради (населення більше 15000чол.) послуги з питного водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов'язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.
Передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку виконання вимог позивача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для відповідача - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для позивача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням відстрочення виконання.
З огляду на зазначене, дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування поданої заяви, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв'язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради", суд вважає за можливе задовольнити заяву Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про відстрочення виконання судового рішення частково, строком на шість місяці.
Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наказу голови суду Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 року № 18-к «Про направлення на навчання суддів» суддя Аріт К.В. перебувала на навчанні з 24.02.2025 року по 28.02.205 року, у зв'язку з чим, повне рішення підписано в перший робочій день судді Аріт К.В.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 331 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (адреса: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, селище Докучаєвське, вул.Академічна, буд. 9; код ЄДРПОУ 41405835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 13736922,05грн основного боргу та 164843,06 грн судового збору.
Задовольнити частково заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду. Відстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців з дня ухвалення цього рішення, тобто до 18 серпня 2025 року.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" березня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт