Категорія №2.11.1
Іменем України
22 листопада 2010 року Справа № 2а-7371/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Солоніченко О.В.,
при секретарі: Псоміаді С.І.,
за участю
представника позивача Земляного О.І.
представника відповідача Назаренко Н.О. дов. від 11.01.10. № 3/10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
24 вересня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-сервіс» всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0030861600/0 від 25 серпня 2010 року. В обґрунтування заявленого позову зазначено, що 31.08.10. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення № 0030861600/0 від 25 серпня 2010 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 1046 грн. та штрафних санкцій на суму 52 грн., всього на суму 1098 грн. Вказане повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки декларації з податку на додану вартість від 13.08.10.. який позивачем отримано 20.08.10. У вказаному акті відповідачем не було враховано те, що позивач має дозвіл Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування, який дійсний з 01.02.2010 до 01.01.2011, в тому числі і пільгою, передбаченою підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Належним чином оформлений дозвіл був наданий відповідачу в лютому 2010 року. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідно до довідки органу соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів та загальну кількість працюючих на підприємстві громадської організації інвалідів від 18.01.2010 - кількість працюючих інвалідів на підприємстві позивача становить 6 штатних працівників з 11 осіб загальної кількості, тобто перевищує 50 %, встановлених діючих законодавством. Відповідно до довідки про чисельність працюючих та нарахування заробітної плати на підприємстві за період липень, серпень 2010 року фонд заробітної плати становить 9022,00 грн., в тому числі інвалідів 6352,00 грн. По відношенню фонду оплати праці до фонду інвалідів в відсотковому співвідношенні фонд становить 70,4 %. Таким чином, позивач вважав, що відповідач всупереч нормам діючого законодавства України неправомірно скасував пільги по сплаті податку на додану вартість, чим перевищив обсяг наданих йому повноважень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, про що надав суду заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив наступне. Позивачем помилково вважається, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську скасовано пільгу по сплаті податку на додану вартість підприємству, оскільки позивачем в декларації за червень 2010 р., наданої до інспекції 14.07.2010, відображені данні не в рядку № 4 «Операції, які звільнені від оподаткування», а в рядку № 1 «Операції та митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів». Таким чином, позивач невірно декларував дані своїх операцій, чим позбавив себе права звільнення від сплати суми податку на додану вартість, так як позитивне значення суми податку на додану вартість, яке підлягає сплаті Бюджету платником податків, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Оскільки позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання 3 366 грн. та суму податкового кредиту - 2 320 грн., різниця якої складає 1046 грн., яка підлягає сплаті до бюджету.
Платник податків декларує суму від'ємного значення суми податку на додану вартість попереднього наступного періоду, яка складає 2719 грн. Враховуючи пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 20.05.2010 № 2275 діє особливий порядок визначення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який застосовується з 16 червня 2010 року по 01 січня 2011 року. Враховуючи це, у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до рядка 23.2 включається значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах. Оскільки позивачем не було здійснено розрахунків з постачальниками, вони не мають право переносити значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в рядок 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, до моменту проведення розрахунків і, як наслідок, не мають право погашення суми, яку вони мають сплатити до Бюджету, а саме 1046 грн. за рахунок від'ємного значення. Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, результати якої оформлено актом № 1714/16 від 13 серпня 2010 року (арк. с. 25).
Вказаним актом зафіксовано, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року підприємством невірно перенесено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду (декларація за травень 2010 року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (декларація за червень 2010 року).
В поточному звітному (податковому) періоді - червень 2010 року, позивач задекларував позитивне значення (рядок 18.1 до декларації з ПДВ за червень 2010 року в сумі 1046,00 грн.).
Таким чином перевіркою встановлені наступні помилки: рядок 23 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 3765,00 грн., а повинно бути 0,00 грн.; рядок 23.2 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 3765,00 грн., а повинно бути 0,00 грн.; рядок 24 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 2719,00 грн., а повинно бути 0,00 грн.; рядок 26 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 2719,00 грн., а повинно бути 3765,00 грн.; рядок 27 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 0,00 грн., а повинно бути 1046,00 грн.
За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки відповідачем зроблено висновок, що на підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшується сума, яка за результатами звітного періоду (рядок 27 декларації з ПДВ за червень 2010 року) підлягає сплаті платником податку до бюджету, на 1046,00 грн.
На підставі зазначеного акта у відповідності із пп. «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач податковим повідомленням - рішенням від 25 серпня 2010 року № 0030861600/0 визначив позивачу податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1098,00 грн., у тому числі 1046,00 грн. за основним платежем, та 52,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168 ).
Згідно із статтею 1 Закону № 168 податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (п. 1.6); податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 168 звільняються від оподаткування операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій. Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97. № 166 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.97. за № 250/2054 (надалі - Порядок).
У відповідності із пп. 5.3.1 п. 5.3 Порядку у рядках 1-5 розділу I «Податкові зобов'язання» декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).
Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 Порядку, до рядка 1 декларації включаються оподатковувані за ставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України, включаючи також і обсяги поставки транспортних послуг, визначених ч.1 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону, у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника та інші, визначені Законом, оподатковувані за вказаною ставкою обсяги поставки.
Як встановлено пп. 5.3.5 п. 5.3 Порядку, у рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування» вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів.
Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року позивачем відображено обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 168 у рядку 1 декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту», а не у рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем невірно задекларовано відомості про свої операції, які звільнені від оподаткування, що є порушенням вимог пп. 5.3.5 п. 5.3 Порядку.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1138 «Про реалізацію підпункту 5.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зокрема встановлено, що Союз організацій інвалідів України є всеукраїнською громадською організацією інвалідів, підприємства якої звільняються від сплати податку на додану вартість з операцій від продажу товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено, що позивач - підприємство інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України», зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради 31.03.99. (арк..с.12), має дозвіл регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у Луганській області № 7 на право користування пільгами з оподаткування, зокрема, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 168. Дозвіл дійсний з 01.02.10. до 01.01.11. (арк. с. 8). Про наявність у позивача вказаного дозволу відповідачу було відомо, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що невірне відображення позивачем обсягу операцій, які звільнені від оподаткування у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту», а не у рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування» є методологічною помилкою. Проте, така помилка, на думку суду, не призводить до заниження суми податкового зобов'язання у зв'язку з відсутністю самого зобов'язання відповідно до вказаних вимог Закону № 168 (операції звільнено від оподаткування згідно із особливим статусом позивача). Тобто, підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання відповідач не мав. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним.
Крім того, суд враховує, що виходячи з вимог пп. 5.1. ст. 5, Закону 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону - 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в податкових деклараціях за наступні податкові періоди - серпень, вересень 2010 р. (які отримано відповідачем 12 та 14 жовтня 2010 року відповідно) самостійно виправлено помилки щодо неправильного відображення даних про обсяг операцій, звільнених від оподаткування (арк.с.44, 61-66).
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 25 серпня 2010 року № 0030861600/0, про нарахування підприємству інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1098,00 грн., у тому числі 1046,00 грн. - за основним платежем, та 52,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 26 листопада 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст . 158 - 167 КАС України, суд, -
Позов Підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську № 030861600/0 від 25.08.2010р. про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1098,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 26 листопада 2010 року.
< Резолютивна частина >
< Текст >
СуддяО.В. Солоніченко