06 лютого 2025 року Справа № 915/515/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,
представника позивача: Усика М.Г.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у закритому судовому засіданні справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім",
про: визнання недійсними в частині умов державного контракту (договору) та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 530422,0 грн, -
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім", з урахуванням заяви б/н від 30.08.2024 про зміну предмету позову, за такими вимогами:
- визнати недійсним пункт 7 Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023, в частині включення до ціни Контракту, що становить 10000000,0 грн, - суми у розмірі 530422,0 грн та в частині включення до суми єдиного податку, що становить 200000,0 грн, - суми в розмірі 10 608,44 грн;
- визнати недійсним додаток №1 до Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 (специфікація) в частині включення до вартості Товару за одиницю труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TRX), що становить 100,0 грн - суми у розмірі 5,30 грн та в частині включення до договірної ціни, що становить 10000000,0 грн, - суми у розмірі 530422,0 грн;
- визнати недійсним додаток №2 до Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 (протокол погодження договірної ціни товару оборонного призначення від 08.02.2023) в частині включення до вартості Товару за одиницю труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX), що становить 100,0 грн, - суми у розмірі 5,30 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім" на корить Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України безпідставно набуті кошти в сумі 530422,0 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказує наступне:
- між позивачем та відповідачем укладено Державний контракт (договір) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення - труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX);
- на підставі калькуляції витрат, відповідальність за правильність складання якої несе виключно відповідач, сторони контракту підписали протокол погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення від 08.02.2023, згідно, якого сторони узгодили, що ціна за одиницю трусів чоловічих вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) становить 100,0 грн;
- на виконання умов контракту відповідач у період з 03.04.2023 по 21.04.2023 поставив позивачу товар - труси чоловічі у кількості 100 000 штук, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а позивач 14.04.2023 та 21.04.2023 здійснив повний розрахунок з відповідачем на суму 10000000,0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1382 від 14.04.2023, №1433 від 14.04.2023 та №1613 від 21.04.2023;
- в подальшому, управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, висновки якого викладені в акті ревізії від 08.12.2023 №040508-20/4. Зокрема, управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області за результатами зустрічної звірки відповідача встановило, що відповідач не є виробником товару, визначеного контрактом. За результатами зустрічної звірки відповідача також було встановлено, що з метою виконання взятого на себе зобов'язання за контрактом, відповідач уклав з ТОВ «Пром Сервис» договір №2 від 01.03.2023 на виготовлення та поставку трусів чоловічих вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) у кількості 100000 штук з ціною за одиницю 91,0 грн. ТОВ «Пром Сервис», в свою чергу, укладало договір на виготовлення вказаного товару з турецькою компанією, що випливає з маркування товару. При виконанні контракту, відповідач, який не є виробником товару, мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1% (0,91 грн) від собівартості одиниці товару, яка становить 91,0 грн, а не в розмірі 6,15% (6,03 грн), про що ним зазначено в калькуляції ціни товару. Згідно розрахунків управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області вказане призвело до безпідставного завищення ціни контракту на суму 530422,0 грн, які сплачені позивачем згідно платіжних інструкцій №1382 від 14.04.2023, №1433 від 14.04.2023 та №1613 від 21.04.2023. Вказане також призвело до завдання майнової шкоди (збитків) позивачу на суму 530422,0 грн. Укладаючи контракт позивач мав на меті, що відповідач буде виготовляти та поставляти товар та матиме прибуток визначений п.10 контракту та постановою Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», однак товар вироблений в Туреччині, а відповідач лише доставляв виготовлений товар з усіма товарно-супровідними документами. Даний факт здійснення лише поставки відповідачем товару без виробництва можливо було встановити тільки після здійснення всіх поставок та аналізу походження товару. Відповідач укладаючи контракт ввів в оману позивача та безпідставно набув кошти в сумі 530422,0 грн.
На підставі висновків Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, позивач стверджує, що відповідач у складі ціни контракту отримав від позивача прибуток, завищений на суму 530422,0 грн, при тому, що мав право на прибуток у розмірі 92000,0 грн, який встановлений абз.1 п.49 Порядку планування, формування, особливостей розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363 «Питання оборонних закупівель», а тому наявні підстави для визнання недійсними п.7 контракту, додатку №1 до контракту (специфікація) та додатку №2 до контракту (протокол погодження договірної ціни товару оборонного призначення) в частині включення до договірної ціни прибутку відповідача в сумі 530422,0 грн та про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 530422,0 грн на підставі положень ст.1212 ЦК України, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законодавством.
Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2024.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- оспорюваний контракт 21.04.2023 був повністю виконаний його сторонами - відповідач поставив позивачу товар - труси чоловічі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а позивач здійснив повний розрахунок з відповідачем;
- правовим наслідком обраного позивачем способу захисту фактично буде зменшення ціни укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу після його виконання сторонами, в той же час, відповідно до ч.3 ст.632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;
- законодавством України, передбачено вичерпний перелік підстав для зміни договору за рішенням суду, які зазначені у ст.ст.651 - 653 ЦК України, та відповідно до приписів яких договір може бути змінено за рішенням суду лише у двох випадках: 1) істотне порушення договору; 2) істотна зміна обставин. Проте, позивачем не наводиться належних та допустимих доказів істотного порушення договору відповідачем, або істотної зміни обставин;
- акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
27.06.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 27.06.2024 розгляд справи призначено на 22.07.2024.
У підготовчому засіданні 22.07.2024 судом оголошено перерву до 12.08.2024.
12.08.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30.09.2024 за відповідними клопотаннями сторін та у зв'язку з неякою їх представників.
30.08.2024 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову.
30.09.2024 судом відкладено підготовче засідання на 23.10.2024.
Ухвалою суду від 23.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024. Розгляд справи ухвалено здійснювати у закритих судових засіданнях.
25.11.2024 судом відкладено розгляд справи на 17.12.2024.
У судовому засіданні 17.12.2024 судом оголошено перерву до 14.01.2025.
14.01.2025 судом відкладено розгляд справи на 05.02.2025.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 05.02.2025 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у письмовій заяві просив суд провести судове засідання без участі його представника, проти задоволення позову заперечував з наведених у відзиві та письмових запереченнях підстав.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 05.02.2025 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 06.02.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
08.02.2023 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено державний контракт (договір) №91/ВЗЗ-2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення (далі - Контракт), за умовами якого виконавець зобов'язався у 2023 році виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану товари оборонного призначення за кодом 18310000-5 «Спідня білизна» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - Товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, яка є додатком №1 до Контракту і його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), а замовник - оплатити та прийняти Товар (п.1 Контракту).
Згідно п.7 Контракту, ціна такого контракту становить 10000000,0 грн без урахування ПДВ. Під час закупівлі товару за Контрактом застосовується єдиний податок 2% - 200000,0 грн.
Відповідно до п.8 Контракту, ціна товару визначена у специфікації та зафіксована у протоколі погодження договірної ціни одиниці товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту).
У специфікації (додаток №1 до Контракту) сторони контракту визначили найменування товару - труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX); загальний обсяг поставки - 100000 штук; вартість товару за одиницю без урахування ПДВ - 100 грн. Усього без урахування ПДВ - 10000000,0 грн.
В протоколі від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) сторони погодили договірну ціну одиниці товару оборонного призначення, що поставляється за Контрактом: найменування товару - труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX); ціна товару за 1 штуку без ПДВ - 100,0 грн.
Відповідно до п.10 Контракту, договірна ціна товару за контрактом встановлена відповідно положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» та встановлена на підставі калькуляції виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець. Прибуток виконавця становить не більше 1% вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30% від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій.
Згідно п.16 Контракту, одночасно з підписанням контракту виконавець надає замовнику калькуляцію витрат, сформовану відповідно до вимог пунктів 8 та 10 контракту.
Відповідно до виконаної відповідачем калькуляції ціни товару собівартість одиниці товару (труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) становить 91,0 грн, заробітна плата і нарахування - 0,07 грн, транспортні послуги - 0,9 грн, прибуток - 6,03 грн, ПДВ - 0,0 грн, єдиний податок 2% - 2,00 грн, ціна реалізації товару, в т.ч. ПДВ 0% - 100,0 грн.
Згідно п.42 Контракту, датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару за контрактом є дата підписання видаткової накладної.
На виконання умов Контракту відповідач поставив товар (труси чоловічі вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX), а позивач прийняв такий товар без жодних зауважень щодо якості та кількості.
Так, 03.04.2023 відповідач поставив труси чоловічі вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) у кількості 40500 штук вартістю 4050000,0 грн, що підтверджується підписаною сторонами без жодних зауважень видатковою накладною №9 від 03.04.2023.
14.04.2023 відповідач поставив труси чоловічі вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) у кількості 31800 штук вартістю 3180000,0 грн, що підтверджується підписаною сторонами без жодних зауважень видатковою накладною №17 від 14.04.2023.
21.04.2023 відповідач поставив труси чоловічі вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) у кількості 27700 штук вартістю 2770000,0 грн, що підтверджується підписаною сторонами без жодних зауважень видатковою накладною №23 від 21.04.2023.
Відповідно до п.17 Контракту, розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб виконавця та замовника на відповідній видатковій накладній.
Позивач повністю оплатив вартість поставленого відповідачем по Контракту товару, що підтверджується платіжними інструкціями №1382 від 14.04.2023 на суму 4050000,0 грн, №1433 від 14.04.2023 на суму 3180000,0 грн та №1613 від 21.04.2023 на суму 2770000,0 грн.
У подальшому, управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, висновки якої викладені в акті ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023 (далі - Акт ревізії).
В Акті ревізії зазначено наступне:
- з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в ході ревізії управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області за зверненням управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області (лист від 07.11.2023 №040508-18/5469-2023) проведено зустрічну звірку у ТОВ "Трейд-Прім";
- зустрічною звіркою встановлено, що ТОВ "Трейд-Прім" не є виробником товарів (речового майна), а здійснювало придбання товарів у інших постачальників. З метою виконання господарських зобов'язань за укладеними з ВЧ3078 державними контрактами, ТОВ "Трейд-Прім" уклало договори на постачання товарів оборонного призначення із співвиконавцями - українськими виробниками, зокрема, договір №2 від 01.03.2023 з ТОВ «Пром Сервис» на суму 85188400,0 грн, враховуючи єдиний податок (2%) 1703768,0 грн на поставку товару, зокрема, труси чоловічі, вид 2 (кол.Pantone 19-0419 TРX) у кількості 100000 шт, ціна за одиницю 91,0 грн, та виробниками республіки Туреччина;
- договірну ціну за одиницю товару визначено па підставі калькуляції ТОВ "Трейд-Прім", змістом якої зазначено, що ціна реалізації одиниці товару «Труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX)» у розмірі 100,0 грн складається з: собівартість товару - 91,0 грн (за даними зустрічної звірки - 93,0 грн, а було придбано ТОВ "Трейд-Прім" за 91,0 грн); заробітна плата і нарахування - 0,07 грн; транспортні послуги - 0,90 грн; прибуток - 6,03 грн (6,15%) (за даними зустрічної звірки - 6,42%); ПДВ - 0,00 грн (за даними зустрічної звірки не наведено); єдиний податок - 2,00 грн (за даними зустрічної звірки не наведено);
- як вбачається з калькуляції ціни товарів ТОВ "Трейд-Прім", який не є виробником товарів, розмір прибутку від вартості купівельних виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій врахований в ціні товарів більший ніж 1%, чим не дотримано пункт 10 Контрактів від 08.02.2023 №88/ВЗЗ-2023 - №92/ВЗЗ-2023, ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України (зокрема, і контракту №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023). Застосування розміру прибутку більше ніж 1% призвело до збільшення ціни товарів, загалом контрактів від 08.02.2023 №88/ВЗЗ-2023 - №92/ВЗЗ-2023 та втрат бюджетних кошів загального фонду за КПКВКДБ 1003020 «Забезпечення виконання завдань та функцій Національної гвардії України» КЕКВ 2210 за період з 09.03.2023 по 31.08.2023 у загальній сумі 9199688,05 при закупівлі товарів по державним контрактам від 08.02.2023 №88/ВЗЗ-2023 - №92/ВЗЗ-2023 (зокрема, і по контракту №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 на суму 530422,0 грн), чим завдано шкоду на вказану суму. Розрахунок у Додатку 21 до акта.
Щодо сум зазначених в прохальній частині позовних вимог, позивач зазначає наступне:
- сума безпідставно набутих коштів, яку позивач просить стягнути з відповідача складає 530422,0 грн, розрахована на підставі «Розрахунку калькуляції ціни товару по державним контрактам укладеним з ТОВ «Трейд-Прім», який є додатком до акту ревізії від 08.12.2023 №040508-20/4 управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області;
- сума 530422,0 грн є різницею сум 10000000,0 грн (вартість контракту) та 9469578,0 грн (сума контракту розрахованого з урахуванням прибутку постачальника на рівні 1%);
- сума 10608,44 грн розрахована наступним чином: 9469578,0 грн (сума контракту розрахованого з урахуванням прибутку постачальника на рівні 1%) х 2% (єдиний податок) = 189391,56 грн (сума єдиного податку з розрахункової вартості контракту на рівні 1%). 200000,0 грн (сума єдиного податку по контракту) - 189391,56 грн (сума єдиного податку розрахованого з прибутку постачальника на рівні 1%) = 10608,44 грн;
- сума 5,30 грн розрахована наступним чином: 100,0 грн (вартість одиниці товару по контракту) - 94,70 (вартість одиниці товару згідно розрахунку управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області) = 5,30 грн.
Позивач вказує, що позовні вимоги полягають у визнанні недійсним Контракту в частині на суми, що становлять різницю між сумами зазначеними в самому контракті і сумами контракту розрахованими з урахуванням прибутку відповідача на рівні 1% витрат вітчизняного суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб'єктів господарювання.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Частинами 1-5 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частина 1 ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Державний контракт (договір) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, відповідно до якого відповідачем поставлено згідно з умовами цього договору товар оборонного призначення, який зазначений у Специфікації (Додаток №1 до Договору), а позивачем у повному обсязі сплачені кошти за поставлений товар в загальній сумі 10000000,0 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін, а також платіжними інструкціями щодо оплати поставленого товару. Вказані обставини сторонами визнані.
Предметом позову у справі, що розглядається є визнання недійсним п.7 Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023, в частині включення до ціни Контракту, що становить 10000000,0 грн, - суми у розмірі 530422,0 грн та в частині включення до суми єдиного податку, що становить 200000,0 грн, - суми в розмірі 10608,44 грн; визнання недійсним Додатку №1 до Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 (специфікація) в частині включення до вартості товару за одиницю труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TRX), що становить 100,0 грн, - суми у розмірі 5,30 грн та в частині включення до договірної ціни, що становить 10000000,0 грн, - суми у розмірі 530422,0 грн; визнання недійсним Додатку №2 до Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 (протокол погодження договірної ціни товару оборонного призначення від 08.02.2023) в частині включення до вартості товару за одиницю труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX), що становить 100,0 грн, - суми у розмірі 5,30 грн; а також стягнення з ТОВ "Трейд-Прім" на корить Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України безпідставно набутих грошових коштів у сумі 530422,0 грн.
У відповідності до положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
При укладанні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі узгодити предмет, ціну і строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ЦК).
Як було вказано вище, в оспорюваному пункті 7 Контракту сторони погодили ціну Контракту в розмірі 10000000,0 грн (без ПДВ). Під час закупівлі товару застосовується єдиний податок 2% - 200000,0 грн.
Відповідно до п.8 Контракту, ціна товару визначена у специфікації та зафіксована у протоколі погодження договірної ціни одиниці товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту).
У специфікації (додаток №1 до Контракту) сторони контракту визначили загальний обсяг поставки товару (труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) у кількості 100000 штук; вартість товару за одиницю без урахування ПДВ - 100 грн.
Відповідно до п.10 Контракту, договірна ціна товару за контрактом визначена відповідно положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» та встановлена на підставі калькуляції виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець. Прибуток виконавця становить не більше 1% вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30% від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій.
Зазначені у пункті 10 Контракту положення кореспондуються з приписами п.49 «Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі», затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021 №363, який визначає, що прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб'єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори.
Слід також зазначити, що п.1) п.1 постанови КМУ «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» від 20.03.2022 №335 (яка була чинна станом на дату укладання Контракту, а в подальшому втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 18.07.2023 №736), передбачав на період воєнного стану, що ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Істотні умови державного контракту (договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім певних випадків, які у даній справі не мають місця.
Пунктом 16 Контракту сторони визначили, що одночасно з підписанням контракту виконавець надає замовнику калькуляцію витрат, сформовану відповідно до вимог пунктів 8 та 10 Контракту.
Відповідно до виконаної відповідачем калькуляції ціни товару собівартість одиниці товару (труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) становить 91,0 грн, заробітна плата і нарахування - 0,07 грн, транспортні послуги - 0,9 грн, прибуток - 6,03 грн, ПДВ - 0,0 грн, єдиний податок 2% - 2,00 грн, ціна реалізації товару, в т.ч. ПДВ 0% - 100,0 грн.
При цьому, орієнтовними показниками, позначеними певною відміткою (*), відповідач визначив лише собівартість товару та транспортні послуги. Визначений відповідачем прибуток у ціні товару становив 6,03 грн, тобто 6,56%.
В подальшому, сторони у Протоколі від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) та у Специфікації (додаток №1 до Контракту) погодили договірну ціну одиниці товару (труси чоловічі, вид 2 (колір Pantone 19-0419 TРX) 100,0 грн за 1 штуку без ПДВ, а також загальний обсяг поставки товару у кількості 100000 штук.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що обидві сторони Контракту, при його укладанні, були обізнані стосовно запропонованої ціни товару, її складових та порядку формування. При цьому, доказів висловлення заперечень чи зауважень щодо викладених у калькуляції складових ціни реалізації товару, позивачем суду не надано.
Слід також зазначити, що пунктом 10 Контракту сторони передбачили можливість зменшення ціни Контракту, вказаної у п.7, за згодою сторін у порядку, передбаченому п.78, 79 Контракту. Однак, доказів направлення пропозиції щодо внесення змін до Контракту, шляхом укладання додаткової угоди, позивачем суду не надано. Таким чином, між сторонами не було досягнуто якихось інших домовленостей щодо ціни товару при укладанні та виконанні Контракту.
Відповідно до п.61 Контракту, у випадку порушення виконавцем своїх зобов'язань, зокрема, відмови виконавця від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов Договору, замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Контракту у повному обсязі або частково.
Доказів вчинення дій, передбачених пунктами 10 та 61 Контракту позивачем суду також не надано.
Відповідно, між сторонами була досягнута домовленість щодо такої істотної умови Державного контракту (договору) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 як ціна.
Заявлені позивачем у даній справі вимоги полягають у визнанні недійсним Контракту в частині вартості одиниці товару, яка формує загальну ціну договору, а саме щодо суми, яка визначені як різниця між сумою зазначеною в самому контракті і сумою розрахованою з урахуванням прибутку відповідача на рівні 1%, а вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 530422,0 грн як набутих відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави, фактично передбачає зменшення ціни Контракту.
Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом.
В силу приписів частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Законодавцем дана норма була встановлена саме для стабільності цивільного обороту.
Тобто, виконання договору повністю виключає в подальшому можливість зміни його ціни.
Зазначена правова позиція є сталою та викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (п.75); постановах КГС у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справах №910/20141/20, №910/20139/20 та постанові КГС у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №908/3227/19.
Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість (закупівельна вартість) і прибуток, їх наявність в ціні є обов'язковою. Ціна, як економічна категорія, означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.
Таким чином, прибуток включений до вартості товару є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки встановлюється (погоджується чи змінюється) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Зміна такої істотної умови договору, як ціна, в односторонньому порядку, без узгодження з покупцем та після проведення оплати та поставки товару в повному обсязі, суперечитиме приписам ч.3 ст.632 ЦК України.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що вимоги про визнання недійсним Державного контракту (договір) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023, в частині сум, що становлять різницю між сумами зазначеними в самому контракті і сумами контракту розрахованими з урахуванням прибутку відповідача на рівні 1% витрат вітчизняного суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб'єктів господарювання, заявлені позивачем з посиланням на акт ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023, складений за результатом проведення Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області фінансово - господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, який, за твердженням позивача, засвідчує наявність складу цивільного (господарського) правопорушення.
Суд погоджується з позицією відповідача, що наданий позивачем на підтвердження факту порушення відповідачем чинного законодавства при укладанні Державного контракту (договір) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023, акт ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023, сам по собі не є беззаперечним доказом, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялась, натомість вказаний документ виступає лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог фінансового законодавства суб'єктами господарювання, тобто документом, на підставі якого, в подальшому, можуть прийматись відповідні рішення контролюючого органу.
Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними видатковими накладними поставку товару.
Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст.19 ГК України (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
(Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17; від 07.12.2021 у справі №922/3816/19).
Таким чином, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на правовідносини позивача та відповідача за Державним контрактом (договором) №91/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує виключно факт порушення фінансової дисципліни учасників правовідносин, фінансово-господарська діяльність яких перевірялась.
Частиною 3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 ГПК України принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини у сукупності, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. В задоволені позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 03.03.2025.
Суддя М.В.Мавродієва