нп 3/490/994/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
54067, м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
Справа № 490/11686/24
03 березня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Демінська О.І., в ході розгляду матеріалів, які надійшли з МРУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 197861 від 13.12.2024 року, ОСОБА_1 08.12.2024 року о 16:18 год. знаходячись в громадському місці за адресою: м.Миколаїв, вул. 2 Екіпажна 59, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння справив природні потреби у невідведеному для цього місці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 27.01.2025 року, 11.02.2025 року, 24.02.2025 року та 03.03.2025 року ОСОБА_1 до суду не з'явився та приводом на виконання постанови суду не доставлений.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 сповіщався про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи.
Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Оцінивши досліджені у справі докази, суд дійшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.
Диспозицією ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, а саме за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хуліганство" №10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з'ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Однак, матеріали справи не містять жодного доказу, що громадянин ОСОБА_1 08.12.2024 року о 16:18 год. за адресою: м.Миколаїв, вул. 2 Екіпажна 59, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, справив природні потреби у невідведеному для цього місці, а отже немає підтверджень вини за ст. 173 КУпАП. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Дані, викладені у рапорті старшого інспектора -чергового ВП №1 МРУП ГУНП в Миклоаївській області від 08.12.2024 р., не перевірені та будь-якими доказами не підтверджені.
У матеріалах справи відсутні як пояснення будь-яких осіб з цього приводу, в тому числі і особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , так і будь-які інші матеріали.
Будь-яких доказів, що підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять. Відповідно до відомостей зазначених в протоколі та наявних в матеріалах справи, поліцейський, який склав протокол, свідків для документування правопорушення не залучав, письмові пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності також відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №197861 від 13.12.2024 року відносно ОСОБА_1 не є беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а будь-які інші належні та допустимі докази, які б підтвердили його вину, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних фактів.
Так, відповідно до ст.256 КУпАП, «у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.»
За положеннями ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівому справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, оскільки будь-яких належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 08.12.2024 року о 16:18 год. знаходячись в громадському місці за адресою: м.Миколаїв, вул. 2 Екіпажна 59, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння справив природні потреби у невідведеному для цього місці, не надано, та особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП, не виконано вимоги ст.ст.251, 254, 256, 266 КУпАП, її висновок є необґрунтованим належним чином внаслідок чого, такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя О.І. Демінська