19 листопада 2010 року < Текст > Справа № 2а-8377/10/0870
12 год. 40 хв.
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
при секретарі Гончаренко А.І.
за участю представника позивача Соболєвої О.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.01.2010 року відповідач звернувся до Правобережного міжрайонного центру зайнятості з намірами прийняти на роботу громадянку ОСОБА_3, яка знаходиться на обліку в центрі зайнятості як безробітна, після закінчення нею професійного навчання за направленням центру зайнятості за професією «загальна бухгалтерія 1С». Між Правобережним міжрайонним центром зайнятості м. Запоріжжя і відповідачем був укладений договір №01/10 від 11.01.2010 року на працевлаштування безробітних після закінчення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості. Центр зайнятості 22.01.2010 року направив громадянку ОСОБА_3 на навчання за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. За умовами зазначеного договору відповідач повинен був працевлаштувати ОСОБА_3 протягом місяця після закінчення навчання (згідно п. 2.1.1 договору). Після закінчення навчання громадянці ОСОБА_3 було видано направлення на працевлаштування від 21.04.2010 року до ФОП ОСОБА_2 відповідач заповнив корінець направлення, зазначивши в ньому, що ОСОБА_3 приймається на роботу з 19.05.2010 року згідно наказу №300/3 від 19.05.2010 року. В порушення чинного законодавства відповідач не уклав з громадянкою ОСОБА_3 письмовий трудовий договір та не зареєстрував його у встановлений термін в центрі зайнятості. Позивач також зазначає, що фактично громадянка ОСОБА_3 не була допущена до роботи та до теперішнього часу знаходиться на обліку в центрі зайнятості як безробітна. Також позивачем зазначено, що відповідачу була направлена претензія, але на час подання позовної заяви відповідь не отримана. На підставі викладеного, та ст.ст. 24-25 Кодексу Законі про працю України, ч. 2 постанови Кабінету міністрів України від 29.10.2009р. №1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю», ч. 3 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» представник позивача просить позов задовольнити, стягнути з відповідача витрати на професійне навчання (враховуючи витрати на проїзд) до Обласного центру зайнятості - вартість навчання у розмірі 994 грн. 02 коп., до Міського центру зайнятості - витрати на проїзд у розмірі 220 грн. 50 коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову на підтвердження чого подав трудовий договір від 19 травня 2010р., який був укладений між фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просив суд відмовити в задоволені позову.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню
ОСОБА_3 перебувала на обліку як безробітна у Правобережному міжрайонному центрі зайнятості м. Запоріжжя.
Між Правобережним міжрайонним центром зайнятості м. Запоріжжя і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №01/10 від 11.01.2010 року на працевлаштування безробітних після закінчення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості.
22.01.2010 року центр зайнятості направив громадянку ОСОБА_3 на навчання за рахунок коштів Фонду загальнобов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. За умовами зазначеного договору відповідач повинен був працевлаштувати ОСОБА_3 протягом місяця після закінчення навчання (згідно п. 2.1.1 договору).
Після закінчення навчання Правобережним міжрайонним центром зайнятості в м. Запоріжжя громадянці ОСОБА_3 було видано направлення на працевлаштування від 21.04.2010 року до ФОП ОСОБА_2 відповідач заповнив корінець направлення, зазначивши в ньому, що ОСОБА_3 приймається на роботу з 19.05.2010 року згідно наказу №300/3 від 19.05.2010 року. Відповідач не уклав з громадянкою ОСОБА_3 письмовий трудовий договір та не зареєстрував його у встановлений термін в центрі зайнятості.
Також, матеріалами справи встановлено, що фактично громадянка ОСОБА_3 не була допущена до роботи та до теперішнього часу знаходиться на обліку в центрі зайнятості як безробітна.
Відповідно до довідки Правобережного міжрайонного центру зайнятості №0859101711 від 13.10.2010 року сума коштів, витрачених на навчання ОСОБА_3 за договором з Класичним Приватним Університетом від 22.01.2010 року №085910012200005 за період з 29 січня 2009 року по 13 жовтня 2010 року становить 994 грн. 02 коп., компенсація витрат за проїзд у розмірі 220 грн. 50 коп.
Поясненнями сторін встановлено, що до теперішнього часу вищезазначені кошти відповідачем не сплачені.
Відповідно до п.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ видами соціальних послуг за цим Законом є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.
Згідно ст.ст. 24-25 Кодексу Законі про працю та ч. 2 Постанови Кабінету міністрів України від 29.10.2009р. №1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю» фізична особа зобов'язана укласти письмовий трудовий договір з найманим працівником. Для реєстрації трудового договору фізична особа подає в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи державній службі зайнятості за місцем роботи державній службі зайнятості за місцем свого проживання підписаний стронами трудовий договір у трьох примірниках.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 була направлена на навчання за рахунок Фонду загальнобовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Проте, після закінчення навчання громадянці ОСОБА_3 було видано направлення на працевлаштування від 21.04.2010р. до ФОП ОСОБА_2
Однак, фактично громадянка ОСОБА_3 не була допущена до роботи та до теперішнього часу знаходиться на обліку в центрі зайнятості як безробітна.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у п.3.2. договору визначено, що у разі відмови від працевлаштування безробітного відповідач повинен повністю відшкодувати витрати на професійне навчання (враховуючи витрати на проїзд).
У відповідності до п.2.1.1. договору про працевлаштування безробітних після закінчення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості №01/10 від 11.01.2010р. власник працевлаштовує протягом місяця після закінчення навчання (орієнтовано до 20 травня 2010р.) громадян за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання, та створює належні умови для їх трудової діяльності.
Також, відповідно до п. 3.2 договору №01/10 від 11.01.2010р. в разі безпідставного порушення п.2.1.1. цього договору Власник повністю відшкодовує Центру зайнятості витрати за професійне навчання (включаючи матеріальну допомогу у період професійного навчання, вартість проживання та витрати за проїзд) відповідно до рахунку, що надає Центр зайнятості. Компенсація здійснюється протягом місяця після закінчення особою навчання.
До наданого в судовому засіданні трудового договору від 19 травня 2010 року, який був укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд відноситься критично, так як відповідачем трудовий договір не був зареєстрований у Правобережному міжрайонному центрі зайнятості м. Запоріжжя відповідно положень до ст.ст. 24-25 КЗпП України та ч. 2 постанови КМУ від 29.10.2009р. №1168, якими передбачено, що фізична особа повинна подати для реєстрації у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи державній службі зайнятості за місцем свого проживання підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках.
Згідно п.4 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.
Оскільки на час розгляду справи відповідачем доказів сплати зазначених сум не надано, позовні вимоги позивача є законними та підтвердженими зібраними у справі доказами.
Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Запорізького міського центру зайнятості витрати на проїзд у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 50 коп. (р/р 37179300901007, ОКПО 20482573, МФО 813015, банк ГУДК України у Запорізькій області).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Запорізького обласного центру зайнятості вартість навчання у розмірі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 02 коп. ( р/р 37179300901006, ОКПО 03491412, МФО 813015, банк ГУДК України у Запорізькій області, призначення платежу: перенавчання, Правобережний МРЦЗ).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша