Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2961/24
Провадження № 2/945/649/25
Іменем України
03 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину,
встановив:
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність спільних інтересів і взаєморозуміння, різні погляди на шлюб і сім'ю, втрату почуття любові і взаємоповаги один до одного, постійні сварки; шлюбні стосунки припинені, спільне господарство не ведеться з 01 вересня 2024 року. Посилаючись на неможливість подальшого спільного проживання, позивач просить розірвати шлюб.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 також зазначила, що за час спільного проживання з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачем. Відповідач проживає окремо. Для утримання малолітньої дитини на належному рівні їй недостатньо коштів, тому дитина потребує матеріальної підтримки на належному рівні від відповідача. Позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі однієї другої частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, законодавчо визначеного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову.
19 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в системі «Електронний суд» сформувала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що твердження щодо вимоги по розірвання шлюбу є цілком правдивими та мають своє підтвердження, а тому відповідач визнає вказану вимогу. Відносно вимоги про стягнення аліментів на дитину зазначає, що при визначені розміру аліментів, судом враховуються чітко визначений перелік обставин. Відповідач на даний час не працює та опікується хворим батьком, що підтверджується копією довідки про отримання допомоги. Тому відповідач просить стягнути на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - однієї чверті заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 23.12.2024 і до повноліття.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, при цьому разом з позовною заявою подала на адресу суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 до судової зали не з'явився, при цьому 03.03.2025 представник відповідача - ОСОБА_4 подала на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справу за їх з відповідачем відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
16 липня 2021 року сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 9).
У подружжя є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 4).
Через відсутність спільних інтересів і взаєморозуміння, різні погляди на шлюб і сім'ю, втрату почуття любові і взаємоповаги один до одного, постійні сварки, позивач та відповідач фактично припинили шлюбні стосунки. Спільне господарство ними не ведеться з 01 вересня 2024 року.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Крім того, частиною 1 статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У статті 110 СК України закріплено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що подружні відносини сторони припинили, і їх відновлювати позивачка не має наміру, наполягає на розлученні та просить не надавати строк на примирення.
З огляду на викладене, суд вважає, що примирення сторін та поновлення сімейних стосунків між ними є неможливим, а подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, інтересам їхнього сина. За таких обставин, шлюб підлягає розірванню.
Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд дійшов такого.
Відповідач ОСОБА_2 і позивач ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).
Син ОСОБА_3 проживає разом із позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні, що підтверджується копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб від 23.12.2024 (а. с. 24).
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач у відзиві зазначає, що він на даний час не працює та опікується своїм хворим батьком, що підтверджується копією довідки про отримання допомоги ОСОБА_2 від 15.07.2024.
Тому відповідач просить стягнути на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на одну дитину - однієї чверті заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 23.12.2024 і до повноліття
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі однієї другої заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, законодавчо визначеного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, від дня пред'явлення позивачем позову, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, за вимогу про розірвання шлюбу з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., сплачений ОСОБА_1 , при поданні позовної заяви, за Квитанцією до платіжною інструкцією на переказ готівки № 0.0.4083480201.1 від 20 грудня 2024 року.
А за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1, 6 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ч. ч. 1, 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 264, 265, п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Нечаяне, Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Нечаяне, Миколаївського району Миколаївської області, зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 298 від 16 липня 2021 року - розірвати.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однієї четверті від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, і до досягнення дитини повноліття.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., сплачений ОСОБА_1 , при поданні позовної заяви, за Квитанцією до платіжною інструкцією на переказ готівки № 0.0.4083480201.1 від 20 грудня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Нечаяне, Миколаївського району Миколаївської області; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Нечаяне, Миколаївського району Миколаївської області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; паспорт № НОМЕР_6 .
Суддя Олена ЛОПІНА