29 вересня 2010 року < Текст > Справа № 2а-5467/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янюк О.С.,
при секретарі судового засідання Сподіновій А.М.,
за участю представників:
позивача - Жигунової О.М. (довіреність від 17.09.2010 №50);
відповідача - Коник С.В. (довіреність від 05.01.2010 №35/08);
Деревянко Н.В. (довіреність від 05.01.2010 №34/08)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя
до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя
про скасування рішення
У липні 2010 року Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - КП «ЗТМК», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя (далі - УПФУ в Заводському районі, відповідач), в якій позивач просить скасувати рішення відповідача від 23.03.2010 №135 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасно сплачені страхові внески за період з 21.12.2009 по 26.02.2010 у розмірі 246 094,88грн. та пені у розмірі 172 137,93грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, далі - Закон №1058) та на Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція). Пояснює, що станом на 01.04.2010 позивач має заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 9 188 500 грн., у зв'язку із чим виплату страхових внесків не здійснював. Вказує, що оскільки заробітна плата працівникам КП «ЗТМК» не виплачена, то строк сплати страхових внесків не настав. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили на підставах, викладених у письмовому запереченні від 23.09.2010 №9478/08. Зокрема зазначають, що позивач надав відповідачу Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2009 року, у якому самостійно визначив суму страхових внесків, яка підлягає перерахування до Пенсійного фонду у розмірі 2 460 948,70грн., проте у визначений законодавством строк указана сума у повному обсязі сплачена не була, у зв'язку із чим прийняте оскаржуване рішення. Крім того, за несвоєчасну сплату страхових внесків позивачу нараховані фінансові санкції. Пояснює, що спірне рішення є правомірним та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши та дослідивши надані документів, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.
КП «ЗТМК»відповідно до Закону № 1058 є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно із розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2009 року , відповідач самостійно визначив суму страхових внесків у розмірі 2 460 948,70грн., що підлягала перерахуванню до Пенсійного фонду України, проте у повному обсязі суму страхових внесків позивач у встановлений строк не сплатив.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми страхових внесків УПФУ в Заводському районі винесене рішення від 23.03.2010 №135 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі - рішення), яким відповідачу нараховано штраф у розмірі 246 094,88грн. та пеня у розмірі 172 137,93грн.
Не погодившись із указаним рішенням позивач здійснив його адміністративне оскарження до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України, проте рішеннями указаних органів від 20.04.2010 №3319/05 та від 05.07.2010 №11472/09-10 скарги позивача залишені без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1 Закону № 1058, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 5 Закону № 1058 порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, стягнення заборгованості за цими внесками визначається виключно цим Законом.
Відповідно до ст. 14 та ст. 15 Закону № 1058, страхувальниками та, відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян,- профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський, податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктом 6 ст.18 Закону №1058 встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також; незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати (п. 6 ст. 19 Закону № 1058).
У відповідності до п. 6 ст.20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із пп. 5.1.6 п.5.1 ст.5 Інструкції перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Аналізуючи вище викладені норми, суд дійшов висновку, що страхові внески, у відповідності до приписів чинного законодавства, сплачуються страхувальниками незалежно від виплати заробітної плати, а тому твердження представника позивача, що він не повинен сплачувати страхові внески у зв'язку із заборгованістю по виплаті заробітної плати є необгронтованим та недоведеними.
Із матеріалів справи вбачається та представником позивача не заперечується, що суму страхових внесків у розмірі 2 460 948,70грн., що підлягала перерахуванню до Пенсійного фонду України відповідач визначив самостійно (розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2009 року), проте у повному обсязі суму страхових внесків позивач у встановлений строк не сплатив.
Частиною 2 ст.106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Оскільки сума несплачених позивачем страхових внесків складає 2 460 948,70грн., то позивачем правомірно та у відповідності до приписів Закону №1058 винесено спірне рішення та застосовані фінансові санкції у розмірі 10% від несплаченої суми - 246 094,88грн., та пеня у розмірі 172 137,93грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства винесене спірне рішення, а тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.С. Янюк