Україна
22 листопада 2010 р. справа № 2а-24558/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Малій С.Ю.
за участю
представника позивача Красильникової С.А.,
представника відповідача Винц Н.А., Аніщенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії,-
Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», звернулось до суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було отримано від відповідача повідомлення, якими останній повідомив його про зарахування сплачених позивачем сум поточних податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування на погашення податкового боргу та пені згідно з абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погоджується із зазначеними повідомленнями та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.
Вказує, що ним було спрямовано свої кошти на сплату поточних зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування, але відповідач зарахував цю сплату в рахунок погашення попереднього податкового боргу, без урахування призначення платежу.
З огляду на викладене просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.
Згідно наданих письмових заперечень, зазначили, що оперативний облік платежів (нарахування податку згідно розрахунків, сплата за платіжними документами, нарахування пені, штрафних санкцій та інше) проводиться органами ДПС з використанням автоматизованої системи) згідно до Інструкції «Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів» затвердженої Наказом ДПА України від 12.05.94 року № 37 (у редакції Наказу ДПА України від 03.09.01 № 342) зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 18.10.01 № 887/6078 та Інструкції «Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» затверджена Наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, тому для нарахування використовуються умовно розраховані суми штрафних санкцій в автоматичному режимі засобами програмного забезпечення.
В обґрунтування своєї правової позиції посилаються на п.п. 17.17 п. 7.1 ст.17, п. 1.11 ст.1, п.п 4.1.4 п.4.1 ст.4, п. 7.7 ст.7, п.п. 16.3.3 п. 16.3 п.16.3 ст.16, п. 5.3 ст.5, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 67 Конституції України.
Вважають, спірні повідомлення такими, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а вищевикладені положення такими, що надають право органам державної податкової служби спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.
Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство «Селидіввугілля» (Далі-ДП «Селидіввугілля»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Виконкомом Селидівської міськради,- є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06.06.2005 року, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, присвоєно ідентифікаційний код № 33426253 (а.с. 9-10), свою діяльність здійснює у відповідності до Статуту (а.с.5-8), знаходиться на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції, як платник податків.
Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція (Далі Красноармійська ОДПІ), є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Позивач платіжними дорученнями :
від 30.07.2010 року № 132 сплатив до держбюджету збір за спеціальне використання водних ресурсів за 3-й квартал 2010 року по строку 30.07.2010 року (а.с.12);
від 31.08.2010 року № 15246 сплатив до держбюджету збір за спеціальне використання водних ресурсів за 3-й квартал 2010 року по строку 31.08.2010 року (а.с.14).
Державне підприємство «Селидіввугілля» отримало від Красноармійської ОДПІ повідомлення :
№ 10521001035084 від 04.08.2010 року про розподіл, сплаченої 30.07.2010 року згідно з платіжним документом від 30.07.2010 № 132, суми податкового боргу зі збору за спеціальне водокористування: сплачена сума 20 000,00 гривень спрямована на погашення пені у розмірі 51,11 гривень (а.с.11);
№ 105210010358630 від 03.09.2010 року про розподіл, сплаченої 31.08.2010 року згідно з платіжним документом від 31.08.2010 № 15246, суми податкового боргу зі збору за спеціальне водокористування: сплачена сума 14 200,00 гривень спрямована на погашення податкового боргу у розмірі 14 073,66 гривень та пені у розмірі 42,54 гривень (а.с.13).
Відповідачем, перерозподіл сплачених позивачем поточних зобов'язань, було відображено в обліковій картці платника податків.
Правовою підставою прийняття спірних повідомлень зазначено абз.2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно абз.2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України № 2181 (Далі, - Закон № 2181),- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону № 2181, - пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Відповідно до п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181,- узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Судом встановлено, що позивач виконуючи свої зобов'язання щодо самостійної сплати збору за спеціальне водокористування у встановлений законом строк, перераховуючи кошти через банк, зазначав у платіжних дорученнях період саме за який сплачується податок та відповідні суми, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Податковим органом сплачені суми, всупереч визначеному позивачем призначенню платежу, зараховані в погашення податкового боргу за минулі періоди.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181,- джерелами сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до п 20.1 ст. 20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”,- ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 21.1 ст. 21 цього ж Закону ініціювання переказу проводиться шляхом:
1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;
2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;
3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;
4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;
5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;
6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.
Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України”,- Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню норма абз.2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181, оскільки в даному випадку позивач здійснював сплату поточних платежів а не податкового боргу, а приписи зазначеної норми стосуються сплатою податкового боргу (його частини) без врахування пені або не визначення її окремо у платіжному документі (чи визначання з порушенням зазначеної пропорції).
Суд також звертає увагу, що уданому випадку не підлягає застосуванню Закон № 2181, відповідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Вказана норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений.
У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.
Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .
Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.
За таких обставин вимоги позивача Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Визнати неправомірними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених 30.07.2010 року та 31.08.2010 року поточних податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування за 3-й квартал 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу вказаного у платіжних дорученнях № 132 від 30.07.2010 року та № 15246 від 31.08.2010 року.
Зобов'язати Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Селидіввугілля» шляхом скасування (виключеня) з картки особового рахунку пені зі збору за спеціальне водокористування у розмірі 93,65 гривень за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 14 124,77 гривень.
Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений 27 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.