Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/287/25
Провадження № 3/376/233/2025
27 лютого 2025 року м. Сквира
Суддя Сквирського районного суду Київської області Ловінська С.С., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, пенсіонерку, жительку АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 від 15.05.1998 р., за ч.3 ст. 154 та ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИЛА: 22.01.2025 близько 07 год. 40 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 утримувала 10 собак породи "дворняги", які утримуються не на прив"язі, та бігають по вулиці, та кидаються на людей. Так 22.01.2025 одна із собак напала на гр. ОСОБА_2 , а саме: вкусила за ліву ногу, що спричинило заподіянню шкоди його здоров'ю, та він потребує лікування. Своїми діями ОСОБА_1 порушила правила утримання тварин та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.154 КУпАП.
Також 24.01.2025 о 17 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 утримувала 10 собак породи "дворняги", які утримуються не на прив'язі, та бігають по вулиці, та забігають до мешканців села, далі собаки забігли на територію домоволодіння гр. ОСОБА_3 , та розгризли три курки, завдавши матеріальний збиток на суму 600 (шісот) грн. Чим порушила правила утримання тварин та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.154 КУпАП.
Постановою суду від 07.02.2025 вказані справи об'єднанні в одне провадження під спільним номером 376/287/25 (провадження 3/376/233/25).
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину визнала частково, не заперечуючи фактів, які викладені в протоколі, складеного відносно неї, просить обрати мінімальне адміністративне стягнення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин, врегульовані Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла14-річного віку. Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати : домашніх тварин -у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні)на прив'язі або без неї; собак-без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальник майданчиках. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без поводків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) передбачена частиною першою статті 154 КУпАП.
Частиною третьою статті 154 КУпАП встановлено, що дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, підтверджується дослідженими судом доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема письмовими поясненнями ОСОБА_1 , та потерпілих ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 ,. які підтвердили обставини, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, складених на ОСОБА_1 , серії ВАД № 708006 від 05.02.2025 року, та серії ВАД № 637645 від 05.02.2025 р.
Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у достовірності, допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Частиною другою статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Дана норма Конституції свідчить про те, що відповідальність особи за вчинення правопорушення у кожному випадку є окремою та персональною за своїми ознаками.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Дотримуючись вимог вище наведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Нормою статті 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Міністерство юстиції України у листі від 06.03.2018 року № 8887/4408-33-18/11.2.2 «Щодо надання роз'яснення поняття малозначності вчиненого правопорушення», зазначило, що чинними нормами КУпАП не визначається поняття малозначності вчиненого правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними. Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що положення статті 22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до цього складу адміністративного правопорушення.
На переконання суду, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали, або не здатні завдати значної шкоди суспільним, або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Таким чином, для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних і превентивних цілей.
Таким чином, можливість застосування звільнення від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення відноситься до дискреційних повноваження судді. Оцінюючи в сукупності подію, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до своїх дій, з урахуванням даних, що характеризують її особу, зокрема відсутності відомостей про притягнення її раніше до адміністративної відповідальності, відсутності істотної шкоди від вчиненого нею правопорушення суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом, вважаю за можливе застосувати до неї положення статті 22 КУпАП, та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Встановлення зауваження, як засобу впливу, дає підстави говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, хоча це не є заходом державного примусу та адміністративним стягненням.
По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння виходячи із засад гуманності, хоча саме по собі це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням.
Відповідно до статті 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 154, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
На підставі положень статті 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оголосивши їй усне зауваження, а справу закрити за малозначністю правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Сквирський районний суд.
Суддя С. С. Ловінська