вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/52/25
Справа № 356/738/24
26.02.2025 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р.М.
З участю секретаря Стрижак В.О.
Позивачки ОСОБА_1 .
Представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 03.04.2018 року Шевченківським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3 .
08.11.2022 року Дарницький районний суд міста Києва ухвалив рішення про розірвання шлюбу, укладеного між позивачкою та відповідачем.
За час перебування у шлюбі сторони набули нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю, а саме:
1)машино-місце № НОМЕР_1 , паркінг № 43 за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 , право власності належить відповідачу, вартістю 299 999, 97 грн.;
2)машино-місце № НОМЕР_2 , паркінг № 43 за адресою: АДРЕСА_2 , право власності належить відповідачу, вартістю 391 737, 94 грн.;
3)квартира АДРЕСА_3 , право власності належить відповідачу, вартістю 2 270 461, 55 грн.;
4)житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , право власності належить відповідачу, вартістю 3 467 620, 00 грн.
Відтак, просить суд здійснити поділ сумісного нерухомого майна, набутого за час шлюбу та визнати право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 ; машино-місце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_5 ; 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 ;
за ОСОБА_3 на машино-місце АДРЕСА_6 ; 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 ;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 25 140, 00 грн., з яких 15 140, 00 - судовий збір, 10 000, 00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник позивачки - адвокат Швачко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача ОСОБА_4 27.11.2024 року надійшла заява, в якій останній вказав про визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши позивачку, представника позивачки, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 03.04.2018 року було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , зареєстрований Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 412 (а.с. 9).
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08.11.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 10-12).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником машино-місця № НОМЕР_1 , паркінг № 43, загальною площею 20,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 є ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.10.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіна Н.П. (а.с. 13).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником машино-місця № НОМЕР_2 , паркінг № 43, загальною площею 18,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.10.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіна Н.П. (а.с. 14).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 87, 5 кв.м (житлова площа 41,7 кв.м.) є ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.10.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіна Н.П. (а.с. 15).
Відповідно до звіту № 20/07-24 про незалежну оцінку ринкової вартості житлового будинку, загальною площею 59, 9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , ринкова вартість, станом на дату оцінки 19.07.2024 року становить 3 467 620, 00 грн. (а.с. 16-55).
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України. Згідно з частиною 3 вказаної статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Законом, що регулює, в тому числі, майнові права подружжя є Сімейний кодекс України.
Згідно з вимогами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (стаття 69 СК України).
Зі змісту п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути
будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути:
квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на
них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні
засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення
в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному
кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими
зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до
спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою
(шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих
підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася
внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх
обох.
Зазначені вище норми закону, а також встановлені судом факти, насамперед, проживання сторін по справі у зареєстрованому шлюбі та веденні спільного сімейного бюджету в період купівлі об'єкту нерухомості, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18).
У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалами слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від:
07.11.2022 року (справа №756/9949/22) накладено арешт на квартиру загальною площею 87,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 , яка належить ОСОБА_3 ;
08.11.2022 року (справа №756/9952/22) накладено арешт на машино- місце № НОМЕР_1 , паркінг № 43 за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3
08.11.2022 року (справа №756/9950/22) накладено арешт на машино-місце № НОМЕР_2 , паркінг № 43 за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_2 .
08.11.2022 року (справа №756/9948/22) накладено арешт на житловий будинок загальною площею 59,9 кв.м. (з господарськими будівлями і спорудами) за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь № 1140059 від 24.02.2025 року), на об'єкти нерухомого майна, а саме: - гараж НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; - гараж НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; - двокімнатну квартиру, площею 87,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ; - житловий будинок, площею 59, 9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_3 внесено відомості про обтяження, а саме - арешт нерухомого майна.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст. ст. 61, 69 СК України, ст. ст. 170, 174 КПК України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025 року.
Суддя Р. М. Лялик