Україна
18 листопада 2010 р. справа № 2а-23796/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-25 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чекменьова Г.А.
при секретарі Токмакової Є.А.
за участю
представника позивача Звездіної І.Б.
представників відповідача Шубських О.В., Моторної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262304/0/13575/10 від 05.10.2010 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262304/0/13575/10 від 05.10.2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про проведення відповідачем перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося за періоди листопад, грудень 2009 р., лютий-квітень 2010 р. За результатами перевірки був складений акт № 3021/23-411/34604386 від 22.09.2010 р. У висновках акту зазначено про порушення підпунктів 7.7.1., 7.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. у розмірі 2 768 557 грн. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000262304/0/13575/10 від 05.10.2010 р. за формою “В1”, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. у розмірі 2 78 557 грн. Прийняте повідомлення-рішення відповідач вважає неправомірним, просить його скасувати.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, пояснила, що акт перевірки від 22.09.2010 р. у спірній частині складений з урахуванням відомостей, викладених відповідачем в акті перевірки позивача від 13.05.2010 р., в якому зазначені аналогічні порушення порядку формування податкового кредиту за лютий 2010 р. Відомості акту перевірки від 13.05.2010 р. ґрунтуються на результатах планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., внаслідок чого складений акт від 11.01.2010 р. Представник позивача пояснила, що у зазначених актах відповідач вважає неправомірним включення до складу податкового кредиту за звітний період даних податкових накладних, виписаних за операціями, що відбулися у попередніх податкових періодах. З позицією відповідача представник позивача не згодна, оскільки вважає, що датою виникнення права на податковий кредит є дата фактичного отримання податкової накладної незалежно від дати операції, на підставі якої вона виписана. Зазначила, що за наявністю податкової накладної законом не передбачені випадки, за якими платнику податку заборонено включати суми сплаченого податку до складу податкового кредиту.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, в судовому засіданні зазначив, що в ході планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. в акті від 11.01.2010 року № 1/23-211/34604386 встановлені порушення порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість у частині не відображення підприємством в рядку 23.4 Декларації з ПДВ за лютий 2010 року суми завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 1 586 773 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту в сумі у розмірі 1 181 784 грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 768 557 грн. Встановлені порушення не призвели до донарахування податковим органом податкових зобов'язань, тому згідно Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ за результатами перевірки податкове повідомлення не складалось.
Представник відповідача пояснив, що підприємством не були враховані наслідки попередньої планової виїзної документальної перевірки за актом від 11.01.2010 р., тому по результатам виїзної позапланової перевірки актом № 3021/23-411/34604386 від 22.09.2010 р. встановлено порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість у частині не відображення підприємством в рядку 23.4 Декларації з ПДВ за червень 2010 року суми завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 768 557 грн., що призвело до відповідного завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р.
Крім того, представник відповідача зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки від 11.01.2010 р. керівника ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» Гессена А.О., притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідачем була проведена перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося за періоди листопад, грудень 2009 р., лютий-квітень 2010 р. За наслідками перевірки складений акт від 22.09.2010 р. № 3021/23-411/34604386. У висновках акту зазначено про порушення підпунктів 7.7.1., 7.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. у розмірі 2 768 557 грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000262304/0/13575/10 від 05.10.2010 р. за формою “В1”, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. у розмірі 2 768 557 грн.
Зі змісту акту перевірки від 22.09.2010 р. (стор.9 акту, а.с.15) випливає, що висновки акту в оскаженій частині ґрунтуються на висновках акту перевірки від 13.05.2010 р., № 1853/23-411/34604386, в якому зазначені аналогічні порушення.
В свою чергу, висновки акту перевірки від 13.05.2010 р. у зазначеній частині (стор.30 акту, а.с.71) зроблені на підставі наслідків перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., відображених в акті від 11.01.2010 р. № 1/23-211/34604386.
В акті перевірки від 11.01.2010 р. на стор. 23 (а.с. 130) зазначено, що порушенням податковий орган вважає включення наявних податкових накладних на постачання товарів, послуг, які виписані в періодах інших, ніж звітний податковий період та відсутністю фактів, що підтверджують дату отримання податкової накладної підприємством у звітному податковому періоді.
Сторони в судовому засіданні не заперечили, що спір виник з приводу нарахування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними в інших податкових періодах, які передували звітному періоду. При цьому представник позивача наполягала, що факт отримання таких податкових накладних у відповідному звітному періоді підтверджений електронним реєстром отриманих та виданих накладних, де, в тому числі, зазначається дата отримання податкової накладної, якою і визначається момент включення відповідної суми до складу податкового кредиту.
Пропозицію суду в порядку ч. 5 ст. 11 КАС України позивачу надати для огляду податкові накладні, не враховані відповідачем для формування податкового кредиту за спірні періоди, а також підтвердження дати отримання таких накладних, представник позивача відхилила, посилаючись на великий обсяг таких доказів, та відсутність заперечень відповідача з цього приводу.
Представники відповідача не заперечили проти наявності оригіналів податкових накладних та відображення дат їх отримання позивачем в електронному реєстрі в інших звітних періодах, ніж періоди виписки таких податкових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи зміст позовних вимог та предмет спору, надані сторонами доводи та заперечення, суд зазначає наступне.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі Закон) у ст. 1, зокрема, визначає терміни, які вживаються у такому значенні:
1.5. Звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
1.6. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.
1.7. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Значення наведених термінів свідчить про пряме посилання на звітний період при визначенні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Порядок складання та видачі податкової накладної визначений у п. 7.2. ст. 7 Закону. Зокрема, підпунктом 7.2.3. встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Наведена норма, встановлюючи момент складення податкової накладної у момент виникнення податкового зобов'язання, не передбачає, що між моментом складення накладної і залишення її копії у продавці, та моментом надання її покупцю може тривати нічим не визначений проміжок часу.
Законодавче визначення змісту поняття податкового кредиту викладено у підпункті 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону, який в абзаці 1 передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Наявність у зазначеному абзаці посилання на суми нарахованих (сплачених) податків з використанням слів “протягом такого звітного періоду” однозначно свідчить про те, що згідно приписам Закону сума податкового кредиту безпосередньо пов'язана з сумою нарахованих (сплачених) податків виключно у звітному періоді. Тобто, відповідно до зазначеного припису, сума податкового кредиту звітного періоду ні в якому разі не може залежати від сум, зазначених в отриманих у цьому періоді податкових накладних, виписаних за інші періоди протягом невизначеного часу.
Посилання позивача на підпункт 7.5.1. ст. 7 Закону з цього приводу безпідставні, оскільки його зміст не суперечить змісту пункту 7.4. цієї ж статті та не спростовує висновку про те, що сума податкового кредиту визначається сумою нарахованих (сплачених) податків саме у звітному періоді.
Так, згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що поняттям “дата” визначається певний календарний день, тоді як звітним податковим періодом є календарний місяць або квартал, підпунктом 7.5.1. Закону визначається саме такий день, з якого у платника виникає право на податковий кредит у межах звітного податкового періоду, оскільки ці межі, в свою чергу, визначені підпунктом 7.4.1. Закону.
Таким чином, зміст підпункту 7.5.1. Закону не встановлює, що виникнення права на податковий кредит з дати отримання податкової накладної дозволяє включати до податкового кредиту звітного періоду суми податків, нарахованих (сплачених) в інших періодах, оскільки це прямо суперечить підпункту 7.4.1. Закону.
Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Зазначений підпункт 7.2.6. Закону встановлює право платника вимагати видачі податкової накладної та право подати скаргу у разі відмови у видачі податкової накладної. Проте, зміст цього підпункту жодним чином не розширює можливість формування податкового кредиту по операціях, що здійснюються за межами звітного податкового періоду.
Посилання позивача на підпункт 7.2.6. Закону із зазначенням, що ця норма встановлює право платника подавати скаргу, але не встановлює такого обов'язку, є помилковим, оскільки за змістом Закону відсутність формування податкового кредиту платником не тягне будь-яких санкцій і не розглядається як порушення податкового законодавства. Отже, за приписами Закону вбачається, що формування податкового кредиту це виключно право, а не обов'язок платника податку. Тому і вчинення певних дії для формування податкового кредиту в Законі визначено лише як право, а не обов'язок платника.
Але надане платнику право формувати або не формувати взагалі податковий кредит також не можна розглядати, як право формувати податковий кредит по операціях, що здійснюються за межами звітного податкового періоду, оскільки вихід за межі звітного податкового періоду при формуванні податкового кредиту жодним чином не передбачений підпунктом 7.2.6. Закону і прямо суперечить підпункту 7.4.1. Закону.
Такий висновок не спростовується змістом підпункту 7.4.5. Закону, де зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Можливість формування податкового кредиту у межах суми нарахованих (сплачених) податків виключно у звітному періоді підтверджується також підпунктом 7.7.1. ст. 7 Закону, згідно якому сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Отже, нормами Закону України “Про податок на додану вартість” в їх системному зв'язку встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань з цього податку, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку у звітному податковому періоді, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності у цьому ж у звітному податковому періоді.
Інше тлумачення норм Закону, в тому числі, щодо можливості використання для формування податкового кредиту податкових накладних по операціях за межами звітного періоду, без будь-якого обмеження строків отримання таких податкових накладних, призводить до правової невизначеності суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню за конкретний період. Накопичення не отриманих своєчасно покупцем податкових накладних, дає можливість їх використання без обмеження строком з метою уникнення сплати до бюджету податкових зобов'язань, коли при виникненні зобов'язання покупець має можливість витребувати від продавця прострочені податкові накладні та використати їх для необґрунтованого формування податкового кредиту.
Посилання представника позивача на судові рішення по іншим аналогічним справам суд не приймає до уваги, оскільки у правовій системі України не діє право судового прецеденту, а наведені судові рішення по іншим справам не мають преюдиціального значення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені по справі позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262304/0/13575/10 від 05.10.2010 року - відмовити.
Вступна та резолютивна частина постанови виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений 23 листопада 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Чекменьов Г.А.