вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
05.11.10Справа №2а-13602/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого
судді Кірєєва Д.В. при секретарі Белової Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1;
до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації ”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ «Професіонал»
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 28 вересня 2001 року.
від другого позивача: законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 28 вересня 2001 року.
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи : не з'явився;
Суть спору: Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим в своїх інтересах, та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 з позовною заявою до відповідача Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації ” та третьої особи ТОВ «Професіонал» в якій просить суд визнати протиправними дії Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» в частині відмови у державній реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» скасувати з Реєстру прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Професіонал»; зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з наданням відповідних документів, підтверджуючих державну реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності за № 729 від 17 вересня 2008 року за позивачкою та її малолітньою дитиною в рівних частках на праві загальної часткової власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та при зверненні позивача до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачу було відмовлено у задоволенні заяви, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, адже ним до заяви про реєстрацію права власності у відповідному Реєстрі права власності на вказане нерухоме майно були надані всі необхідні документи, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. №1952-IV, а саме -правовстановлювальний документ, яким є свідоцтво про право власності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13602/10/14/0170.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2010р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Професіонал», а також зазначеною ухвалою було закінчено підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 05.11.2010р., на підставі клопотання позивача, суд залучив до участі у справі, у якості другого позивача ОСОБА_2.
Відповідач у судове засідання 05.11.2010р. не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, на день слухання справи від нього надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.
Третя особа, у судове засідання не з'явилася, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, на день слухання справи від неї надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, також з клопотання убачається, що ТОВ «Професіонал» вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, суд -
Відповідно до довідки № 177312/01-3 виданої Комунальним підприємством Житлово - експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя від 25.09.2010 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані 2 особи: власник квартири ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її малолітня дитина ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підстав розпорядження органу приватизації Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було видано свідоцтво про право власності за № 729 від 17 вересня 2008 року (серія НОМЕР_2).
Зазначеним документом був посвідчений факт того, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( на мові оригінала: АДРЕСА_1) дійсно належить на праві загальної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. Квартира є приватизованою відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Як свідчать матеріали справи, 07 вересня 2010 року з метою зареєструвати право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 позивач звернулась до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» з письмовою заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Зазначена заява була прийнята відповідачем 07.09.2010 року.
За результатами розгляду вказаної заяви листом за вих. № 8980/12 від 07.09.2010р. відповідач повідомив, що зареєструвати право власності на вищезазначене майно не представляється можливим, оскільки квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ТОВ «Професіонал» на підставі договору купівлі - продажу від 30.06.2005 року за № 5304.
З цього слідує, що відповідач відмовив позивачу у виконанні його замовлення щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках
з підстави: «Реєстрація за іншим власником».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивачів, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 діючої в своїх інтересах, та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
П. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Щодо дій відповідача по відмові у державній реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, без урахування всіх обставин справи, пов'язаних зі спірним об'єктом нерухомості, з перевищенням своїх повноважень, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, виходячи з наступного.
Позивачу - ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2, на підставі розпорядження органу приватизації Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було видано свідоцтво про право власності за № 729 від 17 вересня 2008 року (серія НОМЕР_2).
З якого вбачається, що квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( на мові оригінала: АДРЕСА_1) є приватизованою відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, та дійсно належить на праві загальної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. №1952-IV із змінами та доповненнями (далі -Закон №1952-IV), що визначено статтею 1 цього Закону.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( п.1 ч.1 ст. 2 Закону №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно;
Повноваження комунальних підприємств бюро реєстрації та технічної інвентаризації як узагальнюючого поняття системи органів, спрямованих на виконання делегованих повноважень щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення за ним реєстрації права власності також визначені п. 1.3. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України18 лютого 2002 р. за № 157/6445 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Частина 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що .ідтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. (ч. 3 ст. 16 Закону).
Як слідує із заяви позивача від 07.09.2010 року, а також її пояснень в судовому засіданні, позивач з метою зареєструвати право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 звернулась до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» з письмовою заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Зазначена заява була прийнята відповідачем 07.09.2010 року, до заяви позивачем на підтвердження виникнення права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачу було надано свідоцтво про право власності за № 729 від 17 вересня 2008 року (серія НОМЕР_2) яке було видано згідно до розпорядження органу приватизації.
При цьому, підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень наведені у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”№1952-IV від 01.07.2004р., а вичерпний перелік підстав до відмови у реєстрації об'єктів нерухомого майна -у ст. 24 вказаного Закону.
Зокрема, у ст. 19 вказаного Закону зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Ст. 24 зазначеного Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.
Частина 4 ст.24 Закону №1952-IV встановлює, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Проаналізувавши зміст ст. 19 вищевказаного Закону, суд доходить висновку про те, що для державної реєстрації прав достатньо надання заявником одного з наведених у ст. 19 Закону №1952-IV документу, а саме -на підтвердження виникнення права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачу було надано свідоцтво про право власності за № 729 від 17 вересня 2008 року (серія НОМЕР_2) яке було видано згідно до розпорядження органу приватизації, відповідно до норм діючого законодавства.
Суд вважає, що вказані документи, виходячи зі змісту ст. 19 Закону №1952-IV, були достатніми для проведення відповідачем відповідних дій з державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Підстав їх не приймати на державну реєстрацію у відповідача не було.
В свою чергу, ч.1 ст. 3 Закону №1952-IV визначає, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації ( ч. 3 ст. 3 Закону №1952-IV)
У зв'язку з цим суд доходить висновку про те, що відмова відповідача у державній реєстрації прав, з підстав того, що зазначена квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ТОВ «Професіонал» на підставі договору купівлі - продажу від 30.06.2010 року за № 5304 не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною, оскільки у вказаному переліку підстав для відмови відповідачем в державній реєстрації прав за позивачем не передбачена.
Враховуючи викладене, суд вважає, що безпідставна відмова відповідача у державній реєстрації прав на об'єкт нерухомості порушує законні права позивача, передбачені законом та пов'язані із здійсненням та реалізацією повноважень як власника належного йому нерухомого майна.
Так, ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України визначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В судовому засіданні позивач пояснила, що в квартирі АДРЕСА_1 вона проживає разом з донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2005 року оплачує надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, дотримується вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, використовує приміщення квартири за призначенням.
В 2008 році позивач відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фону» приватизувала квартиру АДРЕСА_1, отримавши при цьому свідоцтво про право власності від 17.09.2008 року № 729.
Як свідчать матеріали справи, на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 07.09.2010р., а також на момент вирішення даної справи, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано у Реєстрі прав власності за ТОВ «Професіонал».
З письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Професіонал» вбачається, що 30 червня 2005 року між продавцями - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та покупцем - ТОВ «Професіонал» було укладено договір купівлі - продажу реєстровий номер № 5304 ВСС № 503176.
Відповідно до п. 1 зазначеного договору продавці продали в рівних частках (по ? частці кожний), а покупець в цілому купив квартиру за номером 9 , що в будинку за номером 14 по вулиці Ешиль Ада в м. Сімферополі.
На підставі договору купівлі - продажу від 30.06.2005 року ТОВ «Професіонал» звернулось до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» для державної реєстрації права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстровано Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» за ТОВ «Професіонал» 08.07.2005 року.
Відповідно до договору від 12.06.2003 року «Про участь в комплексному соціально - економічному розвитку міста» укладеному між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ТОВ «Професіонал» квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 70,0 кв.м. була передана Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради. Зазначений факт підтверджується актом №2 прийому - передачі житла.
Також, ТОВ «Професіонал» в своїх поясненнях які надійшли на адресу суду 29.10.2010 року зазначає, що проти задоволення позову не заперечує, вважає позовні вимоги обґрунтованими.
У зв'язку з чим, суд вважає, що виходячи зі змісту ст. 19 Закону №1952-IV наявність свідоцтва про право власності від 17.09.2008 яким посвідчений факт того, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві загальної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках достатньо для проведення відповідачем відповідних дій зі скасування з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Професіонал» та реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Підстав їх не приймати на державну реєстрацію у відповідача також не було.
Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до свідоцтва про право власності від 17.09.2008 року № 729, технічного паспорту, який є складовою частиною свідоцтва про право власності, довідки КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя вулицею на якій розташована квартира АДРЕСА_1
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своєї відмови у реєстрації прав суду не доведено.
За таких обставин, враховуючи положення п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем при відмові позивачу у проведенні державної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомості були порушені вимоги діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати протиправними дії Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» в частині відмови у державній реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1
3.Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» скасувати запис з Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Професіонал».
4.Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з наданням відповідних документів, підтверджуючих державну реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 3,40грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кірєєв Д.В.