Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/2021/24
Провадження по справі № 2/514/23/25
25 лютого 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської областіу складі :
Головуючого судді - Кирилюк І.М.,
При секретарі судового засідання - Куруч І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду суд з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, вказавши, що 01 червня 2022 року Тарутинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між ним та ОСОБА_2 , актовий запис №40.
У шлюбі у подружжя народилась дитина, син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову представник позивача стверджує, що подружнє життя у його довірителя з відповідачкою не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, вони припинили спільне проживання, не підтримують шлюбні відносини та не ведуть спільного господарства, а тому подальше збереження їхнього шлюбу є неможливим.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кисса В.І.(діє на підставі ордеру, договору про надання правничої допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність) просив розірвати шлюб, вважає, що примирення та спільне життя його довірителя з відповідачкою неможливе.
Відповідачка проти позовних вимог не заперечувала, просила розірвати їх шлюб.
Дослідивши матеріали повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 01 червня 2022 року Тарутинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №40, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У шлюбі у подружжя народилась дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову представник позивача стверджує, що подружнє життя у його довірителя з відповідачкою не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, вони припинили спільне проживання, не підтримують шлюбні відносини та не ведуть спільного господарства, а тому подальше збереження їхнього шлюбу є неможливим.
Вирішуючи, у відповідності до ст. 111 СК України, необхідність вжиття заходів щодо примирення подружжя, суд враховує, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Ураховуючи наведене, а також встановлені у справі обставини, суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.
Таким чином, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, беручи до уваги наявність у сторін неповнолітньої дитини, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам дитини, а тому суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
За змістом ч. 2 ст. 114, ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 01 червня 2022 року Тарутинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актова запис №40 - розірвати.
Надіслати рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили до Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз'яснити, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Кирилюк