28 лютого 2025 року
м. Київ
справа №260/5758/24
адміністративне провадження №Зі/990/42/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №260/5758/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності,
ОСОБА_1 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
09 вересня 2024 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просила зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, до вирішення справи судом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову в адміністративній справі №260/5758/24 скасовано та винесено нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року про притягнення адвокатки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України - до вирішення справи судом.
28 листопада 2024 року Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24.
24 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №260/5758/24 вп'яте.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи №260/5758/24 визнано необґрунтованою.
Передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи №260/5758/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у справі № 260/5758/24 передано для вирішення судді Мацедонській В. Е.
Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На обґрунтування поданої заяви, позивачка вказує на те, що положеннями п. 1-5, ч. 1, ч. 2 ст. 36, ч. 1-6 ст. 37 КАС України визначено виключний перелік підстав для відводу судді чи колегії суддів від розгляду справи. Разом з тим, такі підстави для відводу можуть бути застосовані виключно у разі, якщо суд утворений в межі, спосіб та в порядку встановленому Конституцією та законами України. Натомість, на думку позивачки, якщо Верховний Суд у складі якого діє Касаційний адміністративний суд не утворений відповідно до вимог законодавства, такий суд взагалі не набув у встановленому законом порядку здійснювати розгляд справи та постановляти будь-які судові рішення у справі.
Позивачка зазначає про те, що поіменне голосування про проєкт Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (№3524) №1401-VІІІ, в цілому, відбулося на ранковому пленарному засіданні Верховної Ради України 02.06.2016 о 13:23. Отже, прийняття Закону №1402-VІІІ та голосування за нього народними депутатами України мало відбутися виключно після 13:23 год. 02.06.2016. Водночас, згідно картки документу голосування народними депутатами України за прийняття Закону №1402-VІІІ відбулось за часом раніше, а саме 02.06.2016 о 12:01 год. Наведене, на думку позивачки, дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний факт - Закон України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» за часом прийнятий раніше ніж Закон України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України». Отже, Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» знаходиться у безпосередній суперечності і не відповідає частині другій статті 8 Конституції України, з підстав його прийняття до внесення Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України», а саме до статті 125 Конституції України. Таким чином, Верховний Суд у складі якого діє Касаційний адміністративний суд не є утвореним згідно Конституції України, отже жоден суддя Касаційного адміністративного суду Верховного Суду не має приймати участь у розгляді справи №260/5758/24.
На підставі викладеного ОСОБА_1 вимагає: відвести колегію суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №260/5758/24.
Крім того, ОСОБА_1 одночасно із вирішенням питання про відвід, вимагає у встановленому положеннями частини четвертої статті 7 КАС України звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо перевірки Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про судоустрій і статус суддів» на відповідність частині другій статті 8 Конституції України, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу суддів Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. від участі у розгляді справи № 260/5758/24, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Водночас Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності.
Твердження заявника ґрунтуються на тому, що Верховний Суд не утворений згідно вимог законодавства та Конституції України, а тому жоден суддя не має права приймати участь у розгляді справи № 260/5758/24. Однак Суд відхиляє вказані твердження як безпідставні.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Абзацом першим пункту 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено утворення Верховного Суду у порядку та у складі, що визначені цим Законом.
Отже, початком утворення Верховного Суду є день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а його юридичним завершенням - офіційна реєстрація як юридичної особи.
09 листопада 2017 року в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вчинено запис номер 1 070 102 0000 071690 про реєстрацію Верховного Суду, ідентифікаційний код юридичної особи 41721784.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд створено на підставі Конституції України, суддів визначено за конкуром за процедурою, яка визначена Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та призначено відповідним Указом Президента України. А тому немає підстав вважати, що Верховний Суд створений не на підставі закону.
Відповідно до пункту 8 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, постанови Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.
Зазначені нормативно-правові акти та акт Президента України не визнані у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів легітимність Верховного Суду та вважати це підставою для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
Також не мають правового підґрунтя та не впливають на легітимність Верховного Суду твердження заявниці щодо часового інтервалу між прийняттям Законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII та від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, а тому не можуть бути підставою для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі цього суду.
Інших посилань на обставини, які за суб'єктивним чи об'єктивним критеріями виключають участь Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. у розгляді цієї справи, відповідно до статті 36 КАС України заява про відвід не містить.
Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про нелегітимність Верховного Суду та про необ'єктивність суддів Касаційного адміністративного суду Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. під час розгляду цієї справи.
У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені скаржником у заяві про відвід суддів: Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М., Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у легітимності роботи Верховного Суду та у неупередженості або необ'єктивності суддів.
При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи суддів Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. і викликали необхідність їх відводу, відсутні.
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід суддів: Кашпур О. В., Жука А. В., Соколова В. М. задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №260/5758/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська