28 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/590/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
13.01.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду його заяви від 14.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ), а саме щодо відмови, викладеної у листі від 02.09.2024 №5/7473;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути його заяву від 14.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову в наданні відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення із заявою), з урахуванням правової оцінки суду у цій справі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, у зв'язку із чим звернувся до відповідача із відповідною заявою, до якої додав перелік документів для підтвердження обставин, зазначених у заяві. Проте відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки, мотивуючи свою відмову тим, що наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати особу, котра має інвалідність та потребу у постійному догляді, але інформація та документи, що підтверджують неможливість здійснення ними догляду відсутні.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 20.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вказує на їх безпідставність з огляду, зокрема, на те, що законодавством не передбачено право односторонньої відмови особи від обов'язків покладених на неї законодавством, у тому числі щодо утримання своїх непрацездатних батьків чи іншого з подружжя. Відтак, оскільки позивач не надав рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від обов'язку утримувати свою матір, рішення Комісії є правомірним.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у відповідача.
14.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів про надання відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, а саме у зв'язку із наявністю матері з інвалідністю II групи - ОСОБА_3 , оскільки його сестра ОСОБА_2 проживає за межами України, а вітчим ОСОБА_4 хворіє та, відповідно нотаріальної заяви, відмовляється від догляду за своєю дружиною.
За результатами розгляду заяви позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 27.08.2024 №13, та яким відмовлено у наданні позивачу відстрочки з підстав, що наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати особу, котра має інвалідність та потребу у постійному догляді, але інформація та документи, що підтверджують неможливість здійснення ними догляду відсутні. Позивачу 02.09.2024 направлено повідомлення про відмову у наданні відстрочки.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку окремо, з урахуванням усіх необхідних умов, передбачених законом.
Згідно з додатком 5 Порядку №560 особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю подають документи, що підтверджують право на відстрочку: для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Як слідує з матеріалів справи, позивач 14.06.2024 звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів про надання відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, а саме у зв'язку із наявністю матері з інвалідністю II групи - ОСОБА_3 , оскільки його сестра ОСОБА_2 проживає за межами України, а вітчим ОСОБА_4 хворіє та, відповідно нотаріальної заяви, відмовляється від догляду за своєю дружиною.
За результатами розгляду заяви позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 27.08.2024 №13 та яким відмовлено у наданні позивачу відстрочки з підстав, що наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати особу, котра має інвалідність та потребу у постійному догляді, але інформація та документи, що підтверджують неможливість здійснення ними догляду відсутні. Позивачу 02.09.2024 направлено повідомлення про відмову у наданні відстрочки.
Суд враховує також те, що відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, тому перебування за кордоном сестри не позбавляє її обов'язку, щодо утримання батьків у разі такої необхідності.
За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що сам факт знаходження сестри позивача за кордоном та відмова вітчима від догляду за своєю дружиною не дає права позивачу на відстрочку від призову на військову службу, під час мобілізації, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, а саме у зв'язку із наявністю матері з інвалідністю II групи - ОСОБА_3 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ прийнята на підставі частини другої статті 19 Конституції України, а отже є правомірною, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
При цьому, позовна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.
На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_2 ; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2 ).
Суддя Марія ДУБІНА