27 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6598/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - відповідач; ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.06.2024 /а.с. 39-40/, позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950028708 від 06.05.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи в КСП "Пашківське" з 1986 по 1993 та за 1997 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правил трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Пенсійним органом у оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки позивача записів щодо її роботи у КСП "Пашківське". З належної позивачу трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1981, яка видана Кременчуцьким автомобільним заводом та завірена печаткою відділу кадрів і підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, вбачається, що ОСОБА_1 у період з 11.08.1986 по 05.08.1997 працювала в КСП "Пашківське", про що наявні відповідні записи в трудової книжці. Записи про прийняття на роботу та про звільнення в трудовій книжці засвідчені підписами голови КСП "Пашківське", печаткою КСП та не мають недоліків. Крім того, на підтвердження вказаного стажу роботи позивачу надано архівну довідку №01-07/64 від 25.04.2024, однак, на переконання позивача, за наявності у неї такого основного документу, як трудова книжка, що підтверджує стаж її роботи та містить відповідні записи, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №637.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовну заяву залишено без руху.
14.06.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву від 13.06.2024, а також докази надіслання такої уточненої позовної заяви іншим учасникам справи (відповідачу).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6598/24, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 84-86/ просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що 29.04.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV). Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №163950028708 від 06.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком. Пояснює, що вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 60 років. Страховий стаж становив 20 років 11 місяців 20 днів. Щодо стажу роботи позивача пенсійний орган зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не можуть бути зараховані: періоди роботи в колгоспі за 1986-1993 роки та 1997 рік згідно архівної довідки №01-07/64 від 25.04.2024, оскільки в довідці зазначено дівоче прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про одруження, також не зазначено по батькові позивача та відсутня довідка про реорганізацію колгоспу. Вважає, що правові підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача відсутні, а нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, тому у пенсійного органу відсутні підстави для призначення позивачці пенсії за віком.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
29.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області (Кременчуцьке об'єднане управління ПФУ) із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, в якій просила призначити їй пенсію за віком /а.с. 57-59/.
До вказаної заяви позивач додала пакет документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні від 29.04.2024 та копії яких наявні у матеріалах справи. Зокрема, позивачем надано до пенсійного органу диплом про навчання № НОМЕР_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про стаж №01-07/64а від 25.04.2024, 01-07/64 від 25.04.2024, б/н від 23.10.2001, паспорт НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 , ІІІ- НОМЕР_5 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 , трудову книжку НОМЕР_1 /а.с. 59, 62-78/.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатами розгляду вказаних заяви від 29.04.2024 та документів ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення №163950028708 від 06.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік /а.с. 60/.
Так, за висновками пенсійного органу, пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 20 років 11 місяців 20 днів. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі за 1986-1993 роки та 1997 рік згідно архівної довідки №01-07/64 від 25.04.2024, оскільки у довідці зазначено дівоче прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про одруження, не зазначено по батькові заявниці та відсутня довідка про реорганізацію (до страхового стажу враховано період догляду за дітьми до досягнення 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління в Тернопільській області №163950028708 від 06 травня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління в Тернопільській області №163950028708 від 06 травня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно зі статтею 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Стаття 26 Закону №1058-ІV визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
При цьому, згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.
Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні за призначенням пенсії за віком позивач надала до пенсійного органу трудову книжку серії НОМЕР_1 /а.с. 72-78/, у розділі "Відомості про роботу" якої містяться такі записи:
- 11.08.1986 - прийнята на роботу в колгоспну бригаду №1 дояркою в КСП "Пашківське" Козельщинського району Полтавської області /запис №13/;
- 05.08.1997 - звільнена з роботи за власним бажанням /запис №14/.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив особливий порядок зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.
Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів рибознавчих колгоспів, з моменту прийняття їх у члени колгоспу.
Відповідно до пункту 1 Основного положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою правління Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2 Основних положень).
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно пункту 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.
Зважаючи на викладене, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу та підтверджує обставини про трудову участь: прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, його виконання чи не виконання.
Позивачем не надано до пенсійного органу та до суду трудову книжку колгоспника.
За відсутності встановлених статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідних відомостей у трудовій книжці колгоспника та у трудовій книжці, такі відомості мають бути підтверджені іншими документами, виданими за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відповідні відомості.
Позивачем разом із заявою від 29.04.2024 до пенсійного органу надано архівну довідку Комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради" №01-07/64 від 25.04.2024 /а.с. 63-64/, що видана на підставі книг обліку нарахувань заробітної плати колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" та книг обліку нарахувань заробітної плати працівникам КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області за 1986-1997 роки, які передані на зберігання.
Підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі та КСП: з 11.08.1986 по 06.04.1987, з 07.04.1990 по 20.05.1991, з 01.01.1997 по 05.08.1997 слугувало те, що в довідці зазначено дівоче прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про одруження, не зазначено по батькові заявниці та відсутня довідка про реорганізацію.
Водночас, орган Пенсійного фонду України зарахував до страхового стажу позивача період її роботи в колгоспі з 01.01. 1994 по 31.12.1996.
Періоди догляду за дитиною до досягнення 3 років з 07.04.1987 по 06.04.1990 та з 21.05.1991 по 31.12.1993 також зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.
Тому доводи позивача про не зарахування до її страхового стажу періодів з 07.04.1987 по 06.04.1990 та з 21.05.1991 по 31.12.1993 є помилковими та спростовуються матеріалами справи /а.с. 61/.
У довідці Комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради" №01-07/64 від 25.04.2024, зазначено відомості про кількість відпрацьованих людино-днів за 1986-1997 роки особою, яка у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" та книгах обліку нарахувань заробітної плати працівникам КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області значиться: ОСОБА_4 (1986-1987 роки), ОСОБА_5 (1988 рік), ОСОБА_1 (1989-1991 роки), ОСОБА_1 (1992-1993 роки), ОСОБА_1 (1994-1996 роки), ОСОБА_1 . (1997 рік).
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , яке надавалася позивачем до пенсійного органу разом із заявою від 29.04.2024, згідно з яким між громадянином ОСОБА_6 та громадянкою ОСОБА_7 06.01.1989 укладено шлюб, прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_8 /а.с. 71/.
З титульної сторінки трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач у зв'язку з одруженням змінила прізвище " ОСОБА_2 " (російською) на " ОСОБА_8 ".
З наведеного слідує, що у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" та книгах обліку нарахувань заробітної плати працівникам КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області у 1986-1987 роках зазначено прізвище позивача до шлюбу, що російською мовою зазначається як " ОСОБА_2 " , про що свідчить і диплом НОМЕР_7 , виданий 23.07.1984 на прізвище " ОСОБА_2 " (російською) /а.с. 62/.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відомості, зазначені у довідці Комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради" №01-07/64 від 25.04.2024, з урахуванням відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , стосувалися особи позивача ОСОБА_1 .
Натомість, певні орфографічні помилки, допущені адміністрацією колгоспу та КСП у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" та книгах обліку нарахувань заробітної плати працівникам КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області, та відсутність довідки про реорганізацію колгоспу у КСП не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на соціальне забезпечення.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 протягом періодів з 11.08.1986 по 06.04.1987, з 07.04.1990 по 20.05.1991, з 01.01.1997 по 05.08.1997 не працювала в колгоспі "Зоря комунізму" та в КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області або не виконувала без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди роботи з 11.08.1986 по 06.04.1987, з 07.04.1990 по 20.05.1991, з 01.01.1997 по 05.08.1997, однак відповідач при прийнятті спірного рішення не зарахував ці періоди роботи до страхового стажу позивача.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.05.2024 №163950028708 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку ГУ ПФУ в Тернопільській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд залишає без задоволення.
Водночас, суд з метою ефективного поновлення прав позивача вважає за необхідне, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.08.1986 по 06.04.1987, з 07.04.1990 по 20.05.1991, з 01.01.1997 по 05.08.1997 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком.
Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.
Решта періодів, які позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати до свого страхового стажу, були зараховані органом Пенсійного фонду України до страхового стажу ОСОБА_1 /а.с. 61/, тому в цій частині право позивача не порушено, а позовні вимоги в такій частині задоволенню не підлягають.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції АТ "ПриватБанк" від 29.05.2024 №0.0.3674711318.1 /а.с. 25/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 29/.
Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн./ 2).
У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Юрченко Аліною Віталіївною на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1194972 /а.с. 26/.
Позивачем надано до суду копії: платіжної інструкції від 04.07.2024 на суму 6030,15 грн.; договору про надання правничої допомоги від 20.05.2024 №37/24; акту №37 приймання-передачі правничих послуг від 04.07.2024; розрахунок витрат на правничу допомогу клієнту ОСОБА_1 на суму 6039,00 грн. на підготовку адміністративного позову /а.с. 89-92/.
Відповідно до умов розділу 3 договору №37/24 про надання правничої допомоги від 20.05.2024 розмір гонорару: всього 6000 грн. Сторони домовилися, що вартість 1 (однієї) години роботи адвоката при наданні правничої допомоги клієнту за цим договором становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, а саме 1342,00 грн. (2684,00 грн. * 50% = 1342,00 грн.).
В акті приймання-передачі правничих послуг №37 від 04.07.2024 зазначено, що сторони склали цей акт про те, що згідно договору про надання правничої допомоги від 20.05.2024 №37/24 адвокатом передано, а клієнтом прийнято правничі послуги 24.05.2024 - підготовка адміністративного позову, 4,5 год., вартість 1 год. наданих послуг - 1342,00 грн., загальна вартість наданих послуг - 6039,00 грн. Всього витрачено годин на надання послуг - 4,5 год., загальна вартість наданих послуг - 6039,00 грн. /а.с. 92/.
Зважаючи на викладене вище, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (6000 грн./2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 134, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.05.2024 №163950028708 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11 серпня 1986 року по 06 квітня 1987 року, з 07 квітня 1990 року по 20 травня 1991 року, з 01 січня 1997 року по 05 серпня 1997 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич